На травневі свята студенти філологічного факультету напряму “Українська мова і література” та випускники напряму “Мова і література (російська)” здійснили подорож по Україні, під час якої ознайомилися з пам’ятниками культури Києва та Львова, а також підкорили гірські вершини Карпат.
«Спочатку нас зустрів мальовничий Київ, який справді можна назвати музеєм під відкритим небом», – розповідає доцент кафедри російської філології Оксана Темна. Викладачка вже багато років поспіль організовує пішохідні прогулянки гірськими стежками для студентів філологічного факультету. «Свій шлях ми розпочали із ботанічного саду, в якому найбільше нас вразила колекція магнолій, – продовжує Оксана Валентинівна. – Мабуть, весна – найкращий час для відвідування цього об’єкту: квіти, аромати, ранковий спів пташок – все це настільки контрастує з динамічним життям столиці України! А ще ми тут бачили кілька білочок: вони ніби позували нам: як тільки ми підійшли до них, вони спустилися на землю та розпочали свої ігри. Важко було втриматися від фотосесії».
Після ботанічного саду екскурсанти мали змогу помилуватися найвизначнішими 
архітектурними пам’ятками міста: головним корпусом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Володимирським кафедральним собором, будівлями Національної опери України, Софії Київської, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Верховної Ради України, Маріїнського палацу, Києво-Печерської лаври, а також Золотими воротами та пам’ятником Богдану Хмельницькому. Не оминули й місця, пов’язані з трагічними подіями недалекого минулого: Майдан Незалежності, вулицю Інститутську, яку нещодавно перейменували на вулицю Героїв Небесної сотні, та вулицею Грушевського, на якій точилися запеклі бої. «Центр столиці перетворився на меморіал, який нікого не може залишити байдужим, – зауважили гості із Запоріжжя, – важко було втримати сльози при згадці про ці події».
Зі столиці група вирушила до Карпат. У селищі Ворохта студентів зустріли привітні і доброзичливі господарі. Філологів ЗНУ вразили будиночки, у яких їх розселили: все було зроблено з дерева – стіни, стеля, підлога, меблі. Проте виявилося, що жити у них дуже комфортно ― все ніби дихає лісом. І навкруги пречудовий краєвид: куди не поглянь – гори, вкриті смерековими лісами, полонини, маленькі хатинки гуцулів, що, немов іграшкові, розкидані по схилах.
З Ворохти мікроавтобуси відвезли екскурсантів до станції Вороненка, з якої вони розпочали підйом у гори, для багатьох із них він був першим у житті. «Спочатку йти було доволі важко, – діляться спогадами учасники, – зривався дрібний дощик, а в місцях лісоповалу машини роз’їздили всю дорогу. Проте куди й поділася 
втома, коли з вершини перед нами розкрився чудовий краєвид на вкритий снігом Чорногірський хребет і ми побачили найвищу гору України – Говерлу, за вершину якої, здавалося, чіплялися хмари. Окремі снігові плями траплялися і на нашому шляху. Цікаво було стежити за тим, як з-під них пробиваються крокуси та проліски. Раніше ми їх могли бачити лише у букетах, а тут – велетенські поляни квітів поряд з вами! А ще – дивовижний туман, який гуляв поміж смереками и створював відчуття справжньої казки».
На полонинах туристам зустрічалися поодинокі колиби чабанів. Проте корів ще в гори не вигнали і всі хатинки були порожніми, іноді лише туристи ховалися в них від дощу. Не зважаючи на погану погоду, запорізькі туристи пройшли у цей день 21 кілометр гірськими стежками і вийшли на трасу. На базі їх чекала смачна вечеря з карпатськими грибами.
Наступного ранку студенти підкорювали гору Хом’як, висота якої майже дорівнює найвищій точці Кримських гір – Роман-Кошу – і має 1541 метр. Другого дня, за згадками філологів, сходити було набагато легше, а мальовнича стежка вела прямо через смерековий ліс, вкритий мохом, шуміли струмочки та водоспади, співали пташки, що сприяло гарному настрою туристів і полегшувало подорож. Однак, вже поблизу вершини на них чекала справжня снігова зима. Навіть натрапили на сніговика, якого залишила тут 
попередня група туристів. Проте зусилля студентів були виправдані: з хом’яківської полонини можна було побачити казкову панораму природи Карпат. На вершині гори встановлена скульптура Божої Матері, а з самої вершини відкривається краєвид майже усієї Івано-Франківської області й можна побачити хребет Явірник, гору Синяк, траси Буковелі, Яремче, Маковицю, Чорногору, Довбушанку і багато чого іншого, що дивує око відвідувачів, особливо, якщо вони вперше потрапляють сюди.
Зігріваючись на сонечку під весняними променями, дехто з туристів насолоджувався життям, інших бентежили думки про перше у житті сходження на вершину гори, про подолання труднощів на цьому шляху – снігових стежок, завалів каміння і навіть довелося продиратися через зарості жерепу (сосни альпійської). Спуск з гори, згадують екскурсанти, був не менш екстремальним: всі з’їжджали зі схилу на дощовиках. Не обійшлося без галасу, але усі учасники походу лишилися задоволеними. Дехто навіть погодився піднятися на гору вдруге.
Далі до водоспаду Гук довелося йти через Женецьку розщелину. Водоспад виявився настільки великим, що бризки долітали навіть до верхньої оглядової площадки. Для мешканців міста це справжнє диво.
Пізно ввечері поїздом, нарешті, дісталися Львова, де відбулася екскурсія містом. Екскурсовод розповідала про надзвичайно багату культурну спадщину Львова. Студенти лишилися задоволеними, проте лише 2 години, які залишалися їм до відправки поїзда, не дали можливості оглянути всі найцікавіші пам’ятки цього міста. Висловлюючи свою вдячність Оксані Темній за прекрасно організовану і цікаву поїздку, молоді філологи сподіваються, що це була перша, але не остання така подорож.
Мандрували Україною студенти 1 та 2 курсу філологічного факультету Аліна Чичерова, Аліна Батій, Єлизавета Сидорина, Вікторія Риженко, Таісія Живиця, Юлія Нагорна, Аліна Писаренко, Яна Хіміч, Анастасія Лящова, Яна Тимошенко, Олена Гнатуша, Карина Мерешко.
