Лях Віктор Олексійович

Email: genetika@znu.edu.ua

• Вівторок 14.00 – 16.00

• Методи управління генетичною мінливістю рослин (PhD)
• Генетичні основи фітоімунітету (PhD)
• Методологія та організація наукових досліджень
• Професійно-орієнтований практикум іноземною мовою
• Фізіологія та біохімія рослин
• Лісова фітопатологія
• Екологічна генетика

Лях В.О. у 1977 році з відзнакою закінчив агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту. Кандидат біологічних наук з 1985 року. Дисертацію захистив у спецраді Інституту цитології та генетики АН Білоруської РСР (м. Мінськ). Вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «генетика» присвоєне у 1988 році. Доктор біологічних наук з 1993 року. Дисертацію за спеціальністю «генетика» захистив у спецраді Всеросійського інституту рослинництва ім. М.І. Вавілова (м. Санкт-Петербург). Переатестацію пройшов у спецраді при Селекційно-генетичному інституті НААН України (м. Одеса) у 1999 році. Вчене звання професора зі спеціальності «генетика» присвоєне у 2002 році у Інституті фізіології рослин та генетики НАН України (м. Київ).

Лях Віктор Олексійович працює на посаді завідувача кафедри генетики та рослинних ресурсів Запорізького національного університету з 2001 року.

На даний час Лях В.О. є автором більше 350 публікацій, у тому числі монографій Строение и биологическая активность стероидных гликозидов ряда спиростана и фуростана (1987), Методы гаметной и зиготной селекции томатов (1988), Новые подходы в селекции кукурузы (1992), Генетическая коллекция вида Linum usitatissimum L. Каталог. (2003), Ботанические и цитогенетические особенности видов рода Linum L. и биотехнологическте пути работы с ними (2008), Индуцированный мутагенез масличных культур (2009).

Має 20 охоронних документів на винаходи та 40 свідоцтв і патентів на сорти та зразки олійних і декоративних культур.

Створив наукову школу з генетики та селекції рослин, яка займається розробкою методів добору цінних генотипів на мікрогаметофітному рівні та дослідженнями з експериментального мутагенезу. В межах даного наукового напрямку підготував 14 кандидатів та 2 докторів наук.

Лях В.О. є членом редколегій фахових наукових видань «Acta Biologica Ukrainica», «Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур», «Фізіологія рослин і генетика» та ін.

Член спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій зі спеціальності 03.00.15 – «генетика» при Інституті фізіології рослин і генетики НАН України (м. Київ) та при Селекційно-генетичному інституті – Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення НААН України (м. Одеса).

Очолює Запорізькі відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М .І. Вавілова та Українського товариства фізіологів рослин.

Запорізька наукова школа з генетики та селекції рослин, під керівництвом професора Ляха Віктора Олексійовича, фактично розпочала своє існування з 1993 року, коли в щойно організованому Інституті олійних культур Української академії аграрних наук була відкрита лабораторія гаметної селекції та започаткована аспірантура зі спеціальностей “генетика” та “селекція”. З 2003 року основним місцем існування даної наукової школи з організації кафедри садово-паркового господарства та генетики рослин та відкриттям аспірантури зі спеціальності “генетика” став Запорізький національний університет.

Теоретичним підґрунтям для науковців були дослідження, що проводилися до цього в Інституті екологічної генетики Молдавської академії наук під керівництвом академіка РАН А.А. Жученка. Значний вплив на формування запорізької школи вчених з генетики та селекції мав науковий шлях академіка НААН А.Ф. Стельмаха та академіка НАН В.В. Моргуна.

Створення конкурентоспроможних сортів та гібридів олійних культур потребувало нових методичних підходів та кваліфікованих наукових кадрів. Одним із шляхів керування мінливістю для швидкого отримання вихідного матеріалу для потенційних сортів є методи пилкової селекції, що на той час вже були апробовані на кукурудзі, томатах та деяких інших культурах. Аналогічні дослідження були розпочаті і на олійних культурах. Вони завершилися розробкою методів мікрогаметофітного добору у ріпака (Калінова М.Г., 1999), льону (Міщенко Л.Ю., 1999), рицини (Войтович О.М., 2001; Ніконова В.М., 2008} та їх втіленням у селекційний процес. Саме застосування методів пилкової селекції дозволило створити та зареєструвати у 2001 році високо посухостійкий сорт льону олійного Південна ніч, що й досі залишається національним стандартом. Розробка методів пилкової селекції у соняшника потребувала більше часу і завершилася у 2015 році (Тоцький І.В.).

Іншим методичним підходом для розширення генетичної мінливості у рослин є метод індукованого мутагенезу. Даний методичний прийом з використанням фізичних та хімічних мутагенів був адаптований для таких олійних культур як соняшник (Васін В.А., 2008), льон (Полякова І.О., 2004), гірчиця (Журавель В.М., 2008), рижій (Комарова І.Б., 2010).

Виявлені різними методами нові ознаки олійних культур потребують вивчення особливостей їх успадкування для спрямованого ведення селекційного процесу. Широкі дослідження у цьому плані були проведені на льоні (Калініна О.Ю., 2009) та лунарії (Бойка О.А., 2016).

Біотехнологічні прийоми широко використовують для розширення генетичної мінливості у багатьох культур. Їх розробка на олійних культурах розпочалася у 1996 році і завершилася у 2015 році низкою методів для соняшника та льону олійного (Сорока А.І., 2015).

Плідна наукова робота з селекції та генетики льону олійного завершилася захистом докторської дисертації Поляковою І.О. «Теоретичні основи створення високопродуктивних сортів льону олійного в умовах Степу України».

Наукові напрямки

Дослідження в межах даної наукової школи спрямовані на розробку методів та прийомів керування генетичною мінливістю з метою створення цінного вихідного матеріалу для одержання сучасних сортів сільськогосподарських та декоративних культур.

Для реалізації поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- розробити методи оцінки та добору генотипів на мікрогаметофітному рівні;

- розробити прийоми індукування генетичної мінливості;

- розробити шляхи збільшення генетичного різноманіття за рахунок подолання внутрішньовидової та міжвидової несумісності;

- встановити особливості успадкування нових якісних та кількісних ознак;

- створити з використанням одержаного матеріалу якісно нові сорти сільськогосподарських та декоративних рослин, що відповідають сучасним вимогам ринку.

Наукові здобутки

Розроблено методи добору на рівні пилку стійких до абіотичних та біотичних факторів середовища генотипів соняшника, льону олійного, ріпака, рицини.

Розроблено прийоми індукування генетичної мінливості із застосуванням хімічних і фізичних мутагенів при використанні як традиційних, так і нетрадиційних об’єктів для мутагенної обробки у соняшника, гірчиці, рижію, льону олійного.

Встановлено особливості успадкування якісних та кількісних ознак соняшника, льону олійного, гірчиці, лунарії.

На прикладі гетеростильних видів льону встановлено регулюючу роль лектинів у процесах запилення-запліднення рослин.

Створено високопродуктивні сорти льону олійного, гірчиці, рижію, що займають значні площі в Україні, та декоративні сорти льону великоквіткового та рицини.

Ідентифікатор ORCID - https://orcid.org/0000-0002-7385-3157

Scopus - https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=15919803800

Google Scholar - https://scholar.google.com.ua/citations?hl=ru&user=JUuezpUAAAAJ

WoS - https://www.webofscience.com/wos/author/record/558790

Research Gate - https://www.researchgate.net/profile/Viktor_Lyakh3