Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Історія – це біографія людства: Мирослава Георгіївна Дьоміна

Історія – це біографія людства: Мирослава Георгіївна Дьоміна

Історія – це біографія людства: Мирослава Георгіївна Дьоміна
16.03.2018 10:30 Все Головні новини Факультети Журналістики факультет журналістики інформаційно-просвітницький проект майстри педагогічної справи прес-служба відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування Обласна академічна газета «Запорізький університет»

Проект Запорізького національного університету «Майстри педагогічної справи» об’єднує історії різних людей, які обрали одну професію – вчителя. Усі вони працюють у школах, але їхні долі такі різні, бо кожен має свій власний вчительський шлях, різні методики роботи з учнями, свої секрети успіху. Цього разу своїми роздумами про педагогічну діяльність ділиться випускниця історичного факультету тоді ще Запорізького державного університету, нині вчитель історії Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 39 Мирослава Георгіївна Дьоміна.

-Мирославо Георгіївно, як починається Ваш ранок вчителя?

-Мій робочий день починається о 8 годині. Чому так рано? Треба встигнути підготувати кабінет. У першу чергу, це – провітрювання. Якщо учні будуть себе почувати комфортно, будуть і мене уважно слухати. Тим більше, якщо говорити відверто, це звичайна повага. Перший урок – це певна настанова на весь день. Я й сама була учнем. Знаю різницю між вчителями, які шанують учнів, та тими, хто прийшов просто провести урок.

-Знаю, що Ви не одразу планували бути вчителем. Що привело Вас у школу?

-Завжди цікавилась політикою. Однак після закінчення університету не вийшло піти працювати в державні структури. Народився  син. Тому, коли він підріс і пішов до школи, разом із ним «пішла» і я. Так стала вчителем історії. Хоча із самого початку я бачила себе десь у політиці, але ось знайшлась – у галузі освіти.

-Як любов до політики трансформувалась у захоплення історією?

-Із самого дитинства мене цікавили долі людей, історичні факти. Особливо – процес формування різних держав. Мені не було байдуже до того, як долі окремих людей перетинались з подіями світотворення. Коли розмовляю з кимось, завжди запитую: «У якому році сталась ця подія у Вашому житті? Коли Ви народились? Коли народились Ваші батьки?» Тобто я повинна завжди вибудувати хронологію життя людини.

-Уже 28 років Ви працюєте вчителем. Чи були сумніви щодо обраної професії?

-Ні, жодного. Я починала з «нуля». Із кожним роком усе більше і більше починала поважати дітей. Зізнаюсь, на початку я була трохи байдужа до них. Зараз для мене кожна дитинка, навіть зовсім маленька, це, все ж, особистість. Вона зі своїми рисами характеру, своїми вадами. До неї треба пристосуватися. Дуже допомагали мої колеги. Багато чого я запозичила в них: як треба поводитись у класі, як реагувати на учнів. Вважаю, вчитель все своє життя має займатись саморозвитком, бути спостережливим, постійно вчитись.

-Зараз лунає чимало нарікань на істориків, яким закидають переписування історії. Як Ви сприймаєте переоцінки історичних подій, зміни у їхній інтерпретації?

-Коли діти малі – 5 чи 6 клас, то вони традиційно вивчають історію за підручником. А от діти старшої школи?.. Тут треба спонукати їх до вивчення історичних документів. Схиляти їх до відвідування краєзнавчих музеїв; до поїздок по країні; до спілкування з людьми, які були учасниками тих подій. Цікавість до історичних документів – головне. Саме вони і є об’єктивним джерелом інформації.

-Як Ви мотивуєте учнів до такої пошукової діяльності?

-По-перше, проводжу зустрічі з цікавими людьми. Наприклад, є такий відомий мешканець Запоріжжя, мандрівник і письменник Володимир Супруненко. Він спочатку на велосипеді проїхав не тільки територію України, а й інші держави. А нещодавно завершилася його експедиція «TERRA АМЕРИКА» – тримісячна подорож Американським континентом. Під час вояжу Володимир проїхав близько 10 тисяч кілометрів Мексикою, Гватемалою, Сальвадором, Гондурасом, Нікарагуа, Еквадором, Перу, Бразилією, Парагваєм й Аргентиною. Із такими людьми обов’язково треба знайомити учнів. Потрібно брати участь у квест-іграх. Мої діти їх обожнюють. І, звичайно, цікава розповідь на самому уроці буде спонукати школярів до вивчення історії.

-Яким має бути сам вчитель? Який Ваш рецепт?

-Найважливішою є душа. Із дітьми треба включати душу. Не треба бути просто стороннім спостерігачем. Важливо щоразу самому проживати те, про що говориш. На уроках треба прибирати байдужість.

-Для вчителя результатом роботи є знання учнів. Якими здобутками своїх вихованців Ви пишаєтесь?

-Не всі мої учні обрали шлях історика. Сьогодні вони працюють у найрізноманітніших галузях. Але головний успіх цих дітей полягає в тому, що вони змогли себе знайти в цьому житті. Вони мають мету і йдуть своїм шляхом.

-А чого може навчитися вчитель у свого учня?

-Кожне покоління дітей взагалі не схоже на попереднє. Вони навчають мене мобільності, правильно реагувати на новинки часу, бути в тренді, не відставати від сучасного ритму життя. Звичайно, неможливо всьому відповідати. Однак важливо намагатись не відставати від того, що пропонує життя.

-Що було головним під час Вашого навчання в університеті? Як сьогодні Ви оцінюєте здобуті навички?

-Університет навчив організованості, самостійності у прийнятті рішень та вмінню розпоряджатись своїм часом. В університеті в мене з’явилось багато друзів, із якими я товаришую до сьогодні. Вони мені цікаві й зараз. Багато хто працює в органах влади, дехто виїхав за кордон. Університет допомагає знайти себе в дорослому житті. Він підказує, куди прямувати, із ким і які завдання ставити перед собою.

-Яка історична подія або історична постать Вас найбільше цікавить, викликає захоплення?

-Дуже мені подобається історія англосаксонського світу, їхня культура, музика. Конкретно це – Америка. Вона славиться тим, що по всьому світу шукає собі таланти і створює прекрасні умови для роботи. Це та країна, яка може пишатися появою джазу. Скільки вона світу дала орлеанських джазменів і груп! Прекрасний Голівуд. Тільки не сучасний, а післявоєнний. Я завжди цікавлюсь англосаксонської історією. Прекрасні літератори, серед яких Джек Лондон. Він обійшов свою Америку пішки. Країна може похвалитись такими особистостями, як Елвіс Преслі, який перевернув увесь музичний світ.

-Як однією фразою Ви могли б описати свій навчальний предмет?

-Це – біографія людства. Якщо цікавитесь людськими долями, якщо цікавитесь фактами, які відбуваються навколо, Ви знайдете себе в цій професії. Якщо Ви допитлива людина – ця професія чекає на Вас.

 

Діана Токмань

Більше інформації: www.znu.edu.ua/ukr/university/pidrozdily/press/11707

 


 

 

Схожі новини