Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / До ЗНУ завітали фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя та координатор проєкту «U-Report» Світозар Ніцполь

До ЗНУ завітали фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя та координатор проєкту «U-Report» Світозар Ніцполь

До ЗНУ завітали фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя та координатор проєкту «U-Report» Світозар Ніцполь
20.02.2020 12:02 Все Головні новини

ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) 19 лютого відвідали фронтмен гурту «Антитіла», відомий громадський діяч і волонтер Тарас Тополя та координатор проєкту «U-Report» Світозар Ніцполь. Почесних гостей представив аудиторії завідувач відділом Наукової бібліотеки та архіву Національного заповідник «Хортиця», ветеран АТО, кіборг, громадський діяч В’ячеслав Зайцев. У розпал великого концертного туру «HELLO-2020», за графіком якого 21 березня гурт «Антитіла» відвідає Запоріжжя, Тарас Тополя знайшов час приїхати раніше з важливою місією. У рамках своєї співпраці з проєктом «U-Report» співак зустрівся та поспілкувався на актуальні теми зі студентами Запорізького національного університету.

Нагадаємо, що Тарас Тополя плідно співпрацює з UNICEF Ukraine в рамках проєкту «U-Report» із метою підвищення громадської активності серед молоді та залучення молодих людей до соціально корисних ініціатив. На заході Світозар Ніцполь презентував цей проєкт і запросив усіх охочих приєднатися до нього. Він зазначив, що в Україні до U-Report долучились близько 100 тисяч молодих людей, які висловлюють свою думку у щотижневих опитуваннях. Дані з опитувань використовують для планування своєї діяльності центральні органи виконавчої влади, громадські організації, агенції ООН та місцева влада. Між тими учасниками зустрічі, які під час неї приєдналися до проєкту «U-Report», були розіграні футболки, світшоти й календарі із символікою та зображенням гурту «Антитіла» й автографами Тараса Тополі. Варто відзначити, що за минулі роки, у рамках співпраці між Тарасом Тополею та ЮНІСЕФ, було проведено близько 150 спільних заходів за участі студентів у різних містах України, а також виступів на телебаченні та онлайн-ЗМІ.

Зустріч із почесними гостями тривала у форматі брифінгу (питання-відповідь). Присутні мали змогу запитати Тараса Тополю про речі, які цікавили кожного з них. Тож говорили про волонтерство, фемінізм, пластунів, творчість та багато чого іншого.

Під час заходу пролунали такі запитання:

- Чому саме музика, а не письменництво, художнє мистецтво?

- Відповідь дуже проста: мені це найбільше подобається. Я для себе вибрав, що життя – один раз, тож треба прожити його з приємністю. Те, що мені найкраще вдається робити, – це музика. Саме тому я цим займаюсь. Раджу обирати справу свого життя. Те, що буде завжди приносити задоволення. У такому випадку ви будете витрачати менше часу, зусиль і отримувати кращий результат, якщо потрапите прямо в «точку». Працюйте.

- Ви спонукаєте людей до активної соціальної позиції через свою творчість чи через волонтерство?

- Деякі пісні програмують людину взяти себе в руки й почати боротися, обійняти когось, сказати приємні слова, деякі пісні спонукають до пристрасті, тобто запускають деякі програми всередині нас. Ми це знаємо, і саме тому насичуємо свої пісні важливими меседжами. Не всі, звичайно. Деякі легковажні, розважливі – для того, щоб дати людині просто послухати й відпочити. А деякі пісні – щоб примусити думати й діяти. Тому і в контексті таких розмов, як сьогодні, і в піснях, і в інтерв’ю проявляю свою громадську позицію. І вважаю, що це правильно. Будь-яка публічна особа має відчувати відповідальність за ті ідеї, які вона проголошує.

- Волонтерство досить виснажливе заняття. Як саме ви відновлюєте свої сили?

- Будь-яка діяльність, яка робиться з віддачею, чесно, не «в пів ноги», вона виснажлива. Фізична й психологічна. І тут важлива мотивація: якщо в тебе вона є, то ти знайдеш в собі сили. І воно відіб`ється: всередині тебе, в рідних, в навколишньому. Фізіологічно – сплю. А психологічно – концерти, публічні виступи. Вони «заряджають». Ти віддаєш і отримуєш назад.

- Як відомо, Ви пишете вірші. Розкажіть, будь ласка, в якій атмосфері ви це робите?

- Щодо поезії я не порадник. Бо я не є поетом у класичному розумінні. Я не пишу віршовану форму так, що її можна вільно декламувати без музики. Лірика гурту «Антитіла» може сприйматися мізками й серцем лише тоді, коли вона звучить під мелодію гурту «Антитіла». Тому я не називаю себе поетом, я називаю себе автором лірики. Раджу писати щиро, не вигадуй чогось триповерхового, незрозумілого.

Також він надав пораду молодій поетесі: «Пиши те, що ти відчуваєш. На перших порах це – дуже важливо. Смійся в лице тим, хто сміється з тебе».

- Тарасе, скажіть, що вас змусило займатися волонтерською діяльністю?

- Коли почалася війна на Сході, то ми привозили туди необхідні речі нашим друзям, знайомим, тим, хто пішов у рамках перших хвиль мобілізації захищати незалежність України та її цілісність. Тоді була дуже непроста ситуація: не було засобів захисту, медичного забезпечення. І ми, як публічні люди, які мали змогу говорити з великою кількістю інших людей, почали звертатися за допомогою ресурсів та фінансів, щоб забезпечувати тих хлопців конкретними матеріальними речами. Бронежилетами, аптечками, тепловізорами – всім тим, що могло врятувати їм життя. По суті, волонтери, такі як ми, замінили собою головну функцію держави – оборонну. Взагалі, я вважаю, що військове волонтерство – це як людська чеснота, прояв згуртованості та сили духу, який ми тоді показали. Але, зрештою, це – ганьба для держави, яка має дбати про захисників.

- Розкажіть, будь ласка, з чого почався ваш творчий шлях?

- Він розпочався з 6 років. Я побачив по телевізору оркестр, в якому лисий дядько грав на скрипці. І я попросив маму відвести мене, щоб я так само навчився. І так, я десять років займався скрипкою. А потім у старшій школі почав збирати музичний колектив, і так поступово переросло в гурт «Антитіла».

- Чим займаєтесь, окрім творчості?

- Дітей ще виховую. Творчість займає велику частину мого життя, є ще також громадська й волонтерська діяльність та є сім’я. Музика й сім’я врівноважені для мене на шальках терезів. Моє хобі й справа життя – це музика.

- Що ви хотіли донести піснею «Там, де ми є»?

- Якщо уявити, що серед нас є люди, які перебувають у пошуку смислу життя, свого місця у Всесвіті, розуміння себе, свого шляху й призначення. То ця пісня розкривається саме в таких красках світогляду. А якщо уявити, що ця пісня сприймається людиною, яка живе в контексті сьогодення і нашої політичної, громадської, військової ситуації. То пісня розкривається вже в інших красках. Але пояснення дуже просте: нічого не бійся, у кінці кожного сценарію happy end (щасливий кінець).

- Яке ваше ставлення до фемінізму?

- До фемінізму я ставлюся позитивно. Негативно – до бойових феміністок, які у своїй діяльності по захисту жінок, починають принижувати нас, чоловіків. Коли ми розподіляємо свої обов'язки порівно, коли ми взаємозамінні. І я, й Олена (дружина Тараса Тополі, запорізька співачка Альоша), можемо виконувати всі домашні справи. Для мене немає нічого страшного в тому, щоб помити посуд, або поміняти підгузки своїм дітям, зробити якісь речі, що залишаються стереотипно притаманні жінкам. Я поважаю її позиції, точки зору, право на вибір.  А фемінізм, мені здається, нашому суспільству він дійсно потрібний. Його функція переконувати впертих в тому, що немає місць типу «женщіна, твоє мєсто здесь». Ні, місце жінки всюди, там й де чоловіка. Жінка має такі самі права й можливості. Ніхто не має обмежувати їх.

- Як «U-Report» впливає на життя людей? Розкажіть про проєкт детальніше.

- U-Report – це щотижневі онлайн-опитування серед молоді.  Все влаштовано дуже просто. Для того, щоб долучитись до проєкту, потрібно під’єднати бота UReport Ukraine через смс, месенджер, телеграм або вайбер. Ви відповідаєте на опитування. Ці результати надсилають до мерії або центрального органу виконавчої влади, і це є доказ того, що вас щось не влаштовує. На підґрунті цього документу починається прийняття якихось рішень. Тобто це – така пасивна форма впливу на життя країни, міста. Ти умовно лежиш на дивані, відповідаєш на запитання. І таких, як ти, десятки тисяч. Потім на основі цього формується певна точка зору, яку доносять потім чиновникам.

- Яке Ваше ставлення до артистів, які їздять з гастролями до Росії?

- Гурт «Антитіла» особисто для себе закрили ринок Росії. Саме «ринок», бо здебільшого мотивація виступати там – фінансова. Там, здається, 160 мільйонів людей. Це величезний простір, ринок. Ти можеш просто виступати регулярно десь з пів року, а потім умовно повертатись з валізами грошей додому. Але ми обов’язково відкриємо для себе ринок Росії знову, коли впаде режим, виплатять репарації Україні, коли будуть повернені території, а це обов’язково станеться. Тоді ми приїдемо туди й заспіваємо наших українських пісень.

Яким волонтерським або громадським проєктом ви пишаєтесь найбільше?

У холі Радбезу ООН ми зробили виставку про Донбас «Ukraine this». Перша частина виставки – це документалістика, інша – ми привезли картини сучасних українських художників.  Інший проєкт – ми, як волонтери, стали «менеджерами порятунку» сотні шкіл. Наше завдання було зібрати, закупити максимально якісно за максимально дешево і максимально швидко доставити туди, де це потрібно на передовій. Завдяки тому, що ми акумулювали ресурси, і на них закуповували засоби захисту, і те, що рятувало життя, багато хто повернувся живим. 

- Яке ваше улюблене місце в Україні, яке Вас надихає?

- Улюблене місце – це моя квартира. Коли мої діти щасливі, здорові, а вся сім’я разом. Там я надихаюсь.

Наприкінці заходу переможці розіграшу від «U-Report» отримали подарунки, а всі охочі змогли сфотографуватися на згадку з улюбленим співаком. Присутні подякували Тарасу Тополі за зустріч, а організаторам заходу – за можливість поспілкуватися з відомою особистістю.

 

Алла Стрілець


Фотогалерея:
https://www.facebook.com/pg/pressluzhbaZNU/photos/?tab=album&album_id=174012337373446