Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: відома телеведуча каналу «Z», авторка його програм Дар’я Назарова

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: відома телеведуча каналу «Z», авторка його програм Дар’я Назарова

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: відома телеведуча каналу «Z», авторка його програм Дар’я Назарова
12.03.2020 14:43 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування рубрика «Історія успіху випускників ЗНУ»

Випускниця магістратури факультету журналістики Запорізького національного університет (ZNU, Zaporizhzhia National University), випускниця 2019 року, відома телеведуча каналу «Z», авторка програм «Запитання до депутата», «Діло», «Погляд», «Територія освітніх перспектив», «Говоримо українською» Дар’я Назарова у рамках виходу чергового матеріалу рубрики «Історія успіху випускників ЗНУ» вона погодилась дати відповідь на кілька запитань, які стосуються її професійного становлення та успіху.

- Дашо, якщо попросять Вас коротко себе відрекомендувати, що Ви скажете? Хто Ви?

- Я – журналіст, тележурналіст. Я навіть більше скажу: я заміжня за професією.

- «Заміжня за професією»?

- Так. Останній рік був надзвичайно насичений, маю багато проектів. Я з головою поринула у робочий процес, працюю в суботу і навіть у неділю виходжу, але мені це «по кайфу».

- Дашо, аби не ставити монотонні та банальні запитання під час нашого інтерв’ю, пропоную Вам зіграти у гру. Правило єдине – продовжити мої речення або короткими репліками, або глибокими роздумами.

- Цікаво…Давайте спробуємо.

- Нещодавно я…

- … відвідала рибний завод (сміється) з радником мера Валерієм Еделєвим. Ми поїхали на екскурсію, побачили виробництво. Я робила матеріал для однієї із моїх програм – «Діло». Складно було з ними співпрацювати, бо не все можна було знімати, ще й гендиректор хотів керувати моїм оператором. Мені це не сподобалось. Це – наша робота. Просила пояснити, який етап виробничого процесу можна знімати, а який – ні. А керувати нашою роботою я нікому не дозволяю. Це – моє.

- Мій характер...

 - Я дуже вимоглива. Якщо мені щось у робочих моментах не подобається (наприклад, робота йде повільно, не так, як сама це бачу), я можу підвищити голос, накричати. Я, в першу чергу, вимоглива до себе, тому постійно критикую себе та людей навколо. Маю підвищене відчуття відповідальності. Якщо я берусь за якусь справу, то зроблю її на всі 100 відсотків, ніколи не лишу її незавершеною.

- Щоранку я…

- … роблю зарядку задля того, щоб бути постійно у формі. А ще, я слухаю музику. Я без неї не можу. Слухаю поп, реп, різні стилі.

- Коли мені було 17, я

- …планувала, куди мені вступати. До мене в той час приїхав друг, колишній однокласник. Після четвертого класу його батьки переїхали до Росії, але інколи він приїздив до Запоріжжя. Увесь період його перебування в нашому місті ми постійно проводили разом: гуляли, відпочивали, подорожували. Української мови він взагалі не розумів, і я постійно його «підколювала». «А ти знаєш, як буде українською те чи інше слово, якась назва тощо?». І він мені колись сказав: «Даааа, Назарова, ти така ходяча вікіпедія. Ти на кого хочеш йти вчитися?» Я тоді всерйоз замислилась. Обираючи предмети на ЗНО, підійшла до журналістики. До речі, журналістом я ніколи не хотіла стати. Про цю професію навіть не думала. Журналістика сама до мене прийшла. Я хотіла стати артисткою (це – моя дитяча мрія), бути знаменитою. Потім мріяла бути психологом, а після перегляду фільму «Білявка в законі» захотіла стати юристом, але щось мене зупинило. Також планувала вступати в м. Дніпро, з мамою поїхали на консультаційний день, а наступного дня треба було їхати на творчий конкурс. Проте мені так не хотілося прокидатися, ніби щось зупиняло, тому я так нікуди й не поїхала. Я пішла на творчий конкурс саме до ЗНУ. Чому так – не можу пояснити. Але це рішення зіграло ключову роль в моєму житті. Люблю таку фразу: «Судьба не дурніша за нас».

-Мої батьки вважали, що…

- Мама вважала, що я маю піти на завод. Її рішення також підтримували бабуся з дідусем. Вони все життя там працювали, тому і я мала продовжити цю стезю. Але це – точно не моє. Під час навчання в школі нам влаштовували екскурсії на «Мотор Січ», під час яких я точно була впевнена, що тут працювати не хочу й не буду. Хоча в школі я найбільше не любила писати твори, тому шукала якісь шпаргалки, навчальні посібники, з яких можна було списати той чи інший текст. Проте сьогодні я сама пишу, створюю власний інформаційний продукт. Люблю писати сюжети, маю власні п’ять програм: «Запитання до депутата», «Діло», «Погляд», «Територія освітніх перспектив», «Говоримо українською»

- Перша журналістська практика була

-… на інформаційному студентському порталі «Пороги». Під час створення першого матеріалу мене відправили до яхтклубу «Корсар», де проходила парусна регата, і саме тоді я відчула специфіку журналістської діяльності. Від ЗМІ ми були єдині представники на змаганнях, тому з нами із задоволенням спілкувалися, давали інтерв’ю, я себе відчувала справжньою журналісткою.

На цьому заході я познайомилася із Олександром Кузьміним, заступником голови райадміністрації, який під час інтерв’ю перейшов на політичну тему. Ми обговорювали воєнні події на Сході України, відносини з Росією. І мені сподобалась ця тема, тому згодом політика все частіше ставала об’єктом моєї уваги. А ще більше мені імпонувало, що до мене поставилися серйозно, зі мною говорили як із журналістом, підтримували розмову, цікавилися моїми поглядами.

Наступна практика була вже на телеканалі МТМ (сьогодні «Z»). Я так туди не хотіла йти. Мене Женя Лі (одногрупниця) туди потягнула. Керівник практики від ЗМІ нам не приділяв належної уваги, тому нам доводилося всю роботу проводити самостійно. Привабив колектив телеканалу, у нас панувала сімейна, домашня атмосфера. І вже наприкінці другого курсу мені запропонували працювати тут, в редакції програм. Поєднувати було складно, навіть навчаючись в магістратурі, але я впоралася. Викладачі йшли назустріч, тому все складала вчасно. До речі, я довго роздумувала, вступати до магістратури чи ні. Вирішальним став телефонний дзвінок, мені зателефонувала викладач Наталя Тяпкіна і каже: «Дашо, декан Віктор Костюк переймається, що Вашого прізвища немає в списках вступників до магістратури, де ви?». Я вирішила спробувати, адже цей академічний ступінь дасть можливість глибше опанувати журналістську професію. Мені це вдалося, окрім того, я потрапила на бюджетну форму навчання. Навчатися було легко. У цьому темпі та ритмі я вміло поєднувала навчальний та робочий процеси. У першу зміну взагалі було чудово: перша половина дня – на парах, друга – на роботі.

- Роки навчання в ЗНУ на факультеті журналістики запам’ятаються мені…

- Перше, що мене вразило, це студентське життя факультету журналістики. У нас щотижня відбувалися різні заходи, зустрічі з відомими журналістами, концерти, засідання круглих столів із запрошеними експертами. Вражень було море. Це, звичайно, великий плюс факультету. Ми мали можливість не тільки вивчати теорію, але й доторкнутися до практичного життя журналістики.

-- Мій перший ефір був…

-… «жорсткий». Я дуже хвилювалася. Уперше до нас завітав лідер однієї з політичних партій. І мене, 19-річну дівчинку, попросили вести ефір. Я страшенно переживала, злякалася, бо до студії ще прийшли два його охоронці, представники пресслужби, фотографи. Суфлера тоді ще у мене не було, пам’ятаю, стою і думки перебираю, які запитання ставити, що першим говорити. Моя подруга мене вчила: «Завжди треба говорити впевнено». Я цього правила дотримуюся й до сьогодні.

-Телеведучий має бути…

-… компетентним. Він мусить бути обізнаним з тієї теми, про яку мовить. На початках кар’єри дуже ображало ставлення гостей політичних програм до мене як до юної ведучої. У ході підготовки програми «Запитання депутату» вивчала масу інформації, постійно моніторила відповідні джерела, щоб бути в темі під час інтерв’ю. Упродовж року здобувала репутацію журналіста, що спеціалізується на питаннях політики, тому сьогодні вже не виникає скепсису в моїх гостей, адже я орієнтуюсь в темах, які обговорюємо із депутатами.

- Я не люблю, коли мене…

- …відволікають, коли до мене ставляться несерйозно. Якщо хтось мене «підштрикне» словом, то у відповідь подібних фраз я в десять разів більше скажу, мені пальці до рота не кладіть. Цього навчила мене професія.

-- Я щаслива від того, що

- …мені вдається на роботі (гарний сюжет чи програма), або коли депутати довіряють мені таємниці, які стосуються саме кулуарного життя нашої міської ради. Я від цього кайфую.

- Коли мене впізнають на вулиці, я…

- …соромлюсь, почуваюсь ніяково. Здебільшого підходять і говорять: «А я вас бачив по телевізору…».

- Жити не можу без…

- …зранку – без музики, протягом дня – без роботи. Ввечері можу зустрітися із друзями, на вихідник люблю відпочити на природі, інколи хочеться поїхати подалі від міста, цивілізації, залишити вдома телефони і просто поринути у світ тиші та спокою, але ненадовго. На вихідних обов’язково планую поїздку до мами.

- Через п’ять років я

- …пам’ятаю, як в 11 класі писали твір на тему «Ким бачу себе в майбутньому». Тоді я написала, що буду телеведучою. Сьогодні вже я хочу чогось більшого, кар’єрного росту, хочу розвиватися як телевізійна журналістка. Можливо, доведеться обирати: або лишатися тут, або будувати кар’єру в столиці, хоча саме місто мені не до вподоби. Ритм та темп життя киян мене втомлює. Тому поки ще в роздумах…

Спілкувалась Олена Усманова

 

Фото надані: Дарією Назаровою

 

Схожі новини