- Андрію, сьогодні Ви – редактор інтернет-видання «Перший Запорізький» (1news.zp.ua), а також редактор та ведучий ранкової програми на «TV5» (tv5.zp.ua). У минулому – робота на Сайті міста Запоріжжя 061.ua, на інформаційно-новинному телеканалі NEWSONE. Загалом – 7 років стажу журналістської роботи, це якщо не рахувати навчально-виробничих практик в університеті. Достатньо, аби осмислити вибір професії. Тож чи справді журналістика – Ваше покликання?
- Я займаюся своєю роботою з захопленням і цікавістю. Це, певно, і доводить правильність мого вибору. Сподіваюся, що в майбутньому мені вдасться зберігати постійний інтерес до журналістської діяльності. В подальшому мрію розвиватися як журналіст, отримувати новий досвід та рухатися як фахівець тільки вперед.
- Усім відомо, що журналістика – професія не хлібна і часом досить таки небезпечна. Проте вона цікава, нею можна буквально жити. Які ще переваги вона дає, на Ваш погляд, і що саме особисто Ви цінуєте у ній понад усе?
- Найбільше ціную свою професію за можливість щоденного спілкування з цікавими активними людьми, які змінюють світ на краще: спортсменами, науковцями, винахідниками, політиками, громадськими активістами тощо. Якби я працював юристом, економістом або вчителем, то чи мав би можливість, наприклад, познайомитися з чоловіком, який у власному дворі побудував реабілітаційний центр для хижаків та місяць прожив у клітці з левицею? Або поспілкуватися з істориком, за книгами якого я навчався у школі? Або почути розповідь людини, яка побувала у пів сотні країн? Радше ні. Але, завдячуючи своїй професії, все це є у моєму житті. Завдяки роботі журналіста, я побував там, куди ніколи не зможе потрапити пересічний мешканець Запоріжжя, маю можливість спостерігати за політичними процесами зсередини, а головне – першим дізнаватися про важливі новини.
- А які побічні негативні моменти?
- Робота журналіста новинного сайту, на моє переконання, це певний стиль існування, який передбачає ненормований графік, відсутність вихідних, роботу 24/7. За мій невеликий досвід роботи чимало разів доводилося відміняти особисті плани на вечір та їхати відпрацьовувати важливі інформаційні приводи. Вибух у квартирі, вбивство, акція протесту тощо – робота журналіста не завжди відповідає звичному графіку з 9 до 18. Завдання журналіста-репортера – цілодобово реагувати на події. А тому людям, які хочуть мати спокій, звичний графік та повноцінні вихідні, у новинну журналістику краще не йти.
Крім того, роботою журналіста мільйонів не заробиш. Але відсутність великої зарплатні може компенсуватися насиченим життям та цікавими знайомствами.
- Деякі наші студенти говорять про те, що до вступу на факультет уявляли професію журналіста зовсім по-іншому, навіть розчаровуються. А дехто з випускників стверджує, що журналістами їх зробила винятково практика. Розкажіть, будь ласка, як трансформувалось особисто Ваше уявлення про цю професію, починаючи зі шкільних років.
- Дійсно, багато випускників факультету журналістики з різних причин пов’язують свою долю з іншими професіями. Важко їх засуджувати, адже книги та кіно створюють дещо романтизоване уявлення про роботу журналіста, яке відрізняється від реальності. Наприклад, мені у школі завжди здавалося, що написання статті – це поїздка на тиждень в інше місто, спілкування з місцевими жителями та пошук таємниць. У моїй уяві робота журналіста нагадувала роботу детектива. Але насправді все зовсім не так.
Завдяки великій кількості практик на факультеті (якщо не помиляюся, їх було 7) та спілкуванню зі старшими колегами, які приїздили з лекціями до ЗНУ, мені вдалося вчасно позбутися стереотипів та завищеного очікування стосовно майбутньої професії.
Ще один популярний стереотип – мовляв, на факультеті дають мало практичних навичок і занадто багато говорять про загальні речі. Я з цим не погоджуюсь. Студентам необхідно надати необхідний фундамент загальних знань із історії, політології, соціології, соціальних комунікацій тощо, щоб на ньому будувати професійні вміння. Останньому сприяють агенційна журналістика, газетна справа, практичні дисципліни за спеціальністю обраного фаху (радіо-, телевиробництво, інтернет-журналістика), знайомство з досвідом іноземних та вітчизняних колег, розслідувальна журналістика тощо. Тим паче, у студентів завжди є можливість неформальної освіти: тренінги, майстер-класи, лекції досвідчених журналістів із інших міст. Паралельно студенти вивчають дисципліни, пов’язані з науковою роботою. Це також аргументовано, бо є чимало випускників, які хочуть пов’язати своє майбутнє з наукою та викладанням.
Важливо те, що організація навчального процесу на факультеті дає можливість практично випробовувати отриманні знання у редакціях ЗМІ й отримувати реальний досвід роботи. Єдина умова: необхідно відповідально балансувати між роботою та університетом, щоб, отримуючи практичний досвід, не забувати про заняття, зустрічі з викладачами й підготовку дипломних робіт.
- Знаю, що не буду оригінальною з наступним запитанням, та все ж: що б Ви побажали нинішнім студентам журфаку ЗНУ?
- Я хочу побажати нинішнім студентам бути відкритими до знань та можливостей, які надає факультет журналістики ЗНУ. Наприклад, свою першу роботу у професії я отримав після зустрічі з працедавцем на останній лекції з серії майстер-класів на тему розслідувальної журналістики. Це був тематичний курс, який не входив до переліку дисциплін навчальної програми. На нього запрошували всіх студентів за власним бажанням. Результат участі в серії цих майстер-класів – лекції топових журналістів, стажування в редакції в іншому місті та пропозиція працевлаштування. Інший приклад: одного разу на факультет приїздив редактор місцевої газети та запропонував студентам підготувати есе на певну тему, авторам кращих текстів пообіцяв грошову винагороду. Відклавши домашнє завдання, я попрацював над матеріалом і отримав «бронзу» цього конкурсу.
Цими історіями я підводжу до висновку, що студентам потрібно користуватися всіма можливостями, які надає журфак ЗНУ. Якби не відкритість до таких пропозицій, багато з моїх колег не отримали б першу роботу, стажування, запрошення на практику тощо. На факультет із лекціями регулярно проїжджають кращі журналісти країни, проводяться зустрічі з редакторами місцевих видань, організовують майстер-класи та неформальні школи журналістики. Цифрова лабораторія журфаку – краща регіональна база для отримання практичних навичок роботи на радіо, ТБ та в інтернет-виданні, яка надає змогу студентові спробувати себе у ролі ведучого, звукорежисера, телеоператора, менеджера інтернет-контенту тощо.
Із невідомих причин молоді журналісти та студенти журфаку готові платити гроші, аби пройти, приміром, «Інтершколу» чи будь-яку іншу комерційну медіашколу, але пропускають безкоштовні зустрічі з відомими журналістами на факультеті або ігнорують можливість потренуватися в університетській телерадіостудії. Це помилка.
Також я побажав би студентам якомога раніше починати практикувати себе в ролі журналіста. Чим раніше ви почнете працювати «в полі», тим швидше зрозумієте, в якому напрямі хочете розвиватися, швидше отримаєте необхідний досвід і будете мати конкурентні переваги в очах працедавців у порівнянні з іншими випускниками. Звичайно, отримуючи практичний досвід, як я вже казав, важливо не забувати про навчання. Адже це важлива складова професійного розвитку, яку не можна ігнорувати.
І ще я хочу побажати студентам терпіння і сил у навчанні, а також везіння у пошуках свого місця у професії журналіста!
Підготувала доцент кафедри журналістики
Мирослава Чабаненко
