Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка біологічного факультету, заступник директора з наукової роботи, старший науковий співробітник Інституту олійних культур Катерина Ведмедєва
Черговий матеріал, створений у рамках реалізації проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху вихованки біологічного факультету, заступника директора з наукової роботи Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, старшого наукового співробітника Катерини Ведмедєвої.
- Пані Катерино, розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?
- Мені подобалось усе живе: рослини і тварини – із дитинства. Потім і хімія дуже подобалась. Батьки сказали: «учись, де бажаєш, але у Запоріжжі, щоб жила в бабусі». А тут як раз відкрили біологічний факультет у ЗНУ. Як туди не спробувати вступити? А як побачила старовинний корпус біологічного факультету, закохалась ще й у нього. Мені дуже прикро, що двері старовинні, які були тоді, не реставрували і не робили копії, а роблять пластику – це, справді, сміття (хоча я розумію, що це пов’язане із фінансами) і багато чого ще варто було б зберегти.
- Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими в дорослому житті й у роботі?
- Спогадів дуже багато. А взагалі, запам’ятався ввесь процес навчання, який вплинув на всі органи почуттів. Наприклад, ми з таким задоволенням сиділи на старезних дубових підвіконнях із незбагненною шириною: ніколи не могли обпертися на скло – підвіконня було ширше. Рідний запах старовинної будівлі, якій так поєднувався з ефірними оліями, які ми видобували на великому практикумі (халат і після кількох разів прання пахкотів, як «дорогі парфуми»). Добрі друзі, дискотеки та вечори в стінах факультету. Мій подив талантами моїх одногрупників, зокрема їхньому виконанню танго на випускному. Препарати безхребетних під мікроскопом, як їх складно побачити. Треба намалювати саме так, а не так, як у житті (а викладач усе пам’ятає, як має виглядати). А практики! Кожна – це ціле життя! Життя всяк час питає саме про те, що ти не довчив. Отримала з органічної хімії четвірку на екзамені за жирні кислоти, ото все життя вони у мене – одна з головних тем. Було питання щодо того, як складно розібратись, коли багато генів і встановити успадкування – ось цим і займаюсь. І так усе. Перескладала логіку двічі – от і в житті весь час перескладаєш. Знання всі знадобились. Навіть те, про що не думала, що знадобиться. Наприклад, матриці...
- Яких викладачів Ви найчастіше згадує зараз, чи спілкуєтесь із ними після завершення навчання?
- Так, коли приходжу в університет, то з усіма вітаюсь і мене всі пам’ятають. Я не забувала про виш, мабуть, не менш як раз у рік бувала. То зустріч випускників. То треба поспілкуватися з кимось із друзів (із моїми колишніми однокурсниками, а тепер – викладачами, або і моїх викладачів). А зараз вже два роки на випускних екзаменах і на захистах дипломах входжу до складу екзаменаційної комісії. Взагалі не забуваю про викладачів. Пам'ятаю точно усіх з біологічного факультету. І більшість – з інших факультетів, що в нас викладали. Особливо згадуються вже ті, кого не стало, та тих, кого давно не бачив. Відразу спадають на думку Бессонова А.І., Гоженко В.І., Білоусова (психологія), Пересипкина Т.М. і Смірнов А.Г.
- Чи змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студенткою?
- Сумніваюсь. Хіба що може б частіше дякувала викладачам і була б більш уважна на деяких заняттях, але навряд чи це щось сильно змінило.
- Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?
- Займаюсь генетикою та селекцією олійних культур. Я – заступник директора з наукової роботи Інституту олійних культур. Професія виросла з курсової та виробничої практики (на якій я й була в Інституті), потім – аспірантура і далі один і той самий напрям.
Із моїми науковими розвідками можна ознайомитись за покликаннями:
https://scholar.google.ru/citations?user=9UXm_N4AAAAJ&hl=ru,
https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=57189378966,
https://publons.com/researcher/1522969/publications/
- Що Вас надихає в роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?
- Мені подобається все, що я роблю. А пишаюсь я тим, що, завдяки нашій праці, зберігається різноманіття олійних культур, створюються нові сорти і взагалі, люди мають що їсти.
Більше про роботу ви дізнаєтесь за покликанням: http://imk.zp.ua/index.php/naukovi-pidrozdily/viddil-henetyky-ta-biotekhnolohii/laboratoriia-henetyky-ta-henetychnykh-resursiv
- Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?
- Створити «саме той» кондитерський, високоолеїновий стійкий гібрид соняшнику, побачити, як усе, що мені любо, розквітає і приносить людям користь, побачити, як мої учні отримають наукові звання і стануть справжніми науковцями.
- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема Вашого факультету?
- Не лінуватись, не втрачати можливість щось побачити, дізнатись і спробувати. Ви знаходитесь в університеті для того, щоб отримати нові знання, вміння, навички, а не отримати добрі оцінки. Ваша професія починається з того, що ви щось навчились, щось робили, а отже, набули досвіду, і у Вас є, що з чим порівняти. А інакше диплом – це лише папірець, який ніколи не зробить вас фахівцем, а тим більш успішним і визнаним, принаймні, найближчим оточенням. Важливим буде в житті ваші знання і вміння, а не ваш диплом. Він вже й зараз цікавить не усіх працедавців, а чим далі – тим менш він буде потрібний, а ось все, що ви спробували під час навчання, обов’язково стане у пригоді, навіть якщо й не будете це робити надалі самі.
Спілкувався Богдан Синник