Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, журналістки регіональної газети «Берег надії» Ірина Баландовцева

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, журналістки регіональної газети «Берег надії» Ірина Баландовцева

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, журналістки регіональної газети «Берег надії» Ірина Баландовцева
22.07.2020 11:12 Все Головні новини Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ Факультети Журналістики ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»

У черговому матеріалі проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) йдеться про професійну діяльність і навчання у виші вихованки факультету журналістики, журналістки регіональної газети «Берег надії» Ірини Баландовцевої (псевдонім – Орися Ладатко).

- Пані Ірино, вітаю Вас! Хтось працює на передовій у невеликому ЗМІ, хтось хоче підкорити столицю, а хтось є одним із найкращих журналістів районної газети. Розкажіть, як відбувся вибір на користь роботи в друкованому ЗМІ у Синельниковому?

- Я народилася в цьому місті з понад 150-річною історією. Тут пройшли моє дитинство, юність, сюди ж і повернулася після закінчення університету. Газета «Берег надій», в яку прийшла працювати чотири роки тому, – найпопулярніша в регіоні. Найбільше передплатників має саме це друковане видання. Тож вибір був очевидним, оскільки мені завжди хотілося нести інформацію, думки, ідеї, цінності, настрої в маси!

На сьогодні я жодного разу не пожалкувала, що прийшла в цю газету. Щиро радію тому, що головний редактор і колектив прийняли мене, завжди підтримують, не обмежують рамками, дають змогу самовиражатися та не зупинятися в професійному розвитку.

- Вас постійно хвалять, ставлять у приклад, а роботу відзначають грамотами високого рівня. Будь ласка, розкажіть докладніше по свої здобутки.

- Найбільшим своїм здобутком вважаю премію голови Дніпропетровської обласної ради в розмірі до 15 тисяч гривень, яку отримала кілька років тому в номінації «Активна журналістська діяльність». Цією премією щорічно нагороджують молодих (до 35-ти років) жителів області, чия праця є суспільно значимою для регіону.

Маю також інші подяки, серед яких – і відзнака міського голови за активну діяльність на професійній ниві. Час від часу долучаюся до журналістських тренінгів у м. Дніпро та в Києві, аби поглиблювати знання, вдосконалювати вміння, розвивати комунікативні навички й налагоджувати зв’язки з колегами, які представляють засоби масової інформації інших регіонів.

Утім, найцінніша винагорода для мене – визнання серед читачів. Дуже приємно приймати телефонні дзвінки до редакції, електронні повідомлення й навіть рукописи, які приходять поштою, зі схвальними відгуками на мої скромні дописи. Удвічі приємніше усвідомлювати, що мою думку поділяють. Не обходиться і без критики. До неї ставлюся спокійно, виважено, з розумінням. Іноді корисно поглянути на написане й очима інших людей.

Коли ж випадає нагода безпосередньо познайомитися з читачем, мене сприймають, наче давню знайому, здебільшого навіть як родичку. Відчуваю, що моє слово потрібне, особливо для сільських мешканців поважного віку, які просто не уявляють життя без нашої газети.

- На факультеті журналістики ЗНУ під час навчання в бакалаврів доволі багато практик. Яка з тих, що Ви проходили, запам’яталась найбільше та чим саме?

- Пам’ятаю себе першокурсницею після першого семестру навчання. Тоді ще мало чого тямила в журналістиці. Утім, нові навички, які відкрила під час проходження першої в житті практики, затямила назавжди. Це була навчальна лабораторія «Юніверс-ТБ». Тоді я хотіла пов’язати свою журналістську долю з телевізійними медіа, тож наполегливо й свідомо вирішила опановувати телевиробництво.

Ця практика була невідривною від навчання, тому, здавалося, що студентці-першокурсниці несила й навчатися, і практикуватися, і встигнути на дискотеку сходити (посміхається – прим. ред.). Утім, цей острах швидко минув, оскільки практичні завдання приносили масу задоволення, нових журналістських відкриттів та знайомств.

Усю інформацію викладачі надавали послідовно й дозовано, тож складно точно не було. Спершу навчали написанню лаконічних та влучних закадрових текстів, що притаманні стилю тележурналістики. Далі вчили правильно начитувати текст до сюжету. Пізніше і мікрофон до рук дали, і в кадр поставили стенд-апи фільмувати, і з професійною камерою познайомили, і правильно кадрувати навчили, і монтувати відзнятий матеріал. Одним словом – робили все можливе, щоби з нас, практикантів, виростали професійні універсальні тележурналісти.

До речі, операторська майстерність, яку перейняла від педагогів, використовую у повсякденному житті. Часто фільмую, «нарізаю», «склеюю» кадри заради власного задоволення або на прохання друзів, родичів чи знайомих.

- Якби сьогодні була можливість обрати курси для повторного вивчення, які б це були предмети та чому саме?

- Я ніколи не прогулювала пари, хоча й не була відмінницею чи зубрилкою, навіть двійки перескладала та недобори балів виправляла. Тож сьогодні точно би вступила на факультет журналістики ще раз і залюбки продовжувала відвідувати всі-всі пари. Звичайно ж, профільні предмети повторювала би знову і знову. Це – радіожурналістика з Віктором Володимировичем та Юрієм Вікторовичем Костюками, телевиробництво з Аллою Іллівною Терновою та Тетяною Арнольдівною Роговою, газетно-журнальне виробництво з Мирославою Вікторівною Чабаненко та з Юрієм Олександровичем Ботнером.

Чому б я вивчала ці предмети знову? Усе дуже просто. Ще замріяним дівчам-семикласницею твердо вирішила, що буду журналістом. Добре розуміла, що для того, щоби дівоча мрія втілилася в життя, треба наполегливо вчитися. А коли лекції ненудні, а практичні семінари цікаві – робити це одне задоволення.

- Що саме Вам подобається у професійній діяльності регіонального журналіста? Чи були якісь цікаві, а можливо, курйозні випадки?

- Колись я поставила сама собі запитання, чому, все ж таки, не задалося з тележурналістикою? Певно, тому, що все, що вмію у житті робити добре – це складати літерки докупи. І головне, що ця праця для мене сродна, як це розкриває у своїх ученнях Григорій Сковорода – приносить насолоду, духовно збагачує, підкреслює мої здібності, даючи можливість їх реалізувати. Одним словом, я задоволена тим, що роблю.

Працюючи регіональним журналістом, глибше пірнула в історію краю, де народилася й живу, де зростає мій син. Щоразу з нетерпінням вирушаю на завдання в кожний населений пункт нашого району, де з непідробними цікавістю та жагою спілкуюся з місцевими жителями, дізнаючись від них цікаві історії про події минувшини та про життя в умовах сьогодення.

Пізнаючи нове, охоче ділюся інформацією з моєю найкращою читацькою аудиторією. Це ж так круто бути дотичною до написання літопису ріднокраю, закарбовуючи в типографські літери щоденні перемоги й поразки, зміни на краще і, на жаль, відступи назад, радості й болі, народження й розставання з цим світом наших земляків. Щось цікаве відбувається в житті журналіста – щодня, а ось курйозних випадків не пригадую, але ж все ще попереду!

- Які поради Ви хочете дати початківцям, які щойно починають свій творчий шлях у газеті?

- Тим, хто планує працювати в друкованому виданні, я би порадила багато читати. Це може бути й класична література, і якісні газети, журнали, й грамотний блогерський сервіс, і що завгодно, що до душі. На основі прочитаного обов’язково сформується власний стиль, збільшиться обсяг особистого лексикону, покращиться письменність.

Я добре затямила і досі керуюся отими словами, що повторював нині декан журфаку Віктор Володимирович Костюк, викладаючи предмет «Вступ до спеціальності». Це – латинський афоризм: «Жодного дня без рядка», – бо писати тепер доводиться вкрай багацько і на досить різні теми. А ще усвідомила цінну настанову писати доступно, щоб журналістський допис був зрозумілий і академіку, і домогосподарці.

Отож бажаю всім майбутнім журналістам дослухатися до наставників, вірити у свої сили, щоб професійно зростати на часом нелегкому журналістському терені.

 

Спілкувалась Тетяна Рогова

 

 

 

Схожі новини