Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець філологічного факультету, директор фірми «Довкілля» Олександр Рева

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець філологічного факультету, директор фірми «Довкілля» Олександр Рева

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець філологічного факультету, директор фірми «Довкілля» Олександр Рева
28.07.2020 09:43 Все Головні новини Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ Факультети Філологічний ZNU Zaporizhzhia National University відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування філологічний факультет проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіхb випускника філологічного факультету Олександра Реви, який у 1999 році завершив навчання в ЗНУ отримавши диплом за спеціальністю «Українська мова та література». Сьогодні Олександр Олександрович – директор фірми «Довкілля».

 Під час розмови, він поділився спогадами про те, як став студентом філологічного факультету, а також – враженнями про навчання, про свій професійний досвід тощо.

- Пане Олександре, чому Ви обрали для навчання саме цю спеціальність?

- Не я обирав – доля обрала. Я захоплювався історією й готувався вступати на історичний факультет, а оскільки не проживав у Запоріжжі, то не дуже розумів вимоги вступної кампанії до ЗНУ (у той час Запорізький державний університет). Вони були пов’язані з експериментальними шкільними іспитами, які проводились у формі тестів із наданням сертифікатів. При подачі документів, як потім з’ясувалося, для кожної спеціальності був потрібен свій набір, який додатково, крім вступних іспитів, впливав на загальний бал. Я не мав сертифіката з іноземної мови, і це не дало мені можливості подати документи за обраною спеціальністю. Я звернувся до тодішнього ректора В.О. Толока, і він порадив вступати на філологічний, щоб не втрачати рік, а в разі вступу, перевестися потім на історичний. Я зробив, як він порадив: на диво, успішно склав іспити, став студентом-філологом, провчився рік і вирішив навчатися далі.

- Що найбільше запам’яталося за роки, проведені в університеті?

- З освітнього процесу запам’яталися звуки-африкати, які до африканських пристрастей відношення не мають (хоча асоціювались з Африкою), але до деяких африканських мов мають. Чомусь ми не вивчали курс «Української ділової мови», а інші факультети – вивчали. Також випав із навчального процесу, на мою думку, цікавий період світової літератури між античною й 17 століттям.

Пам’ятаю стрес перших навчальних днів, метушня, нерозуміння поділу занять на лекції та семінари. Я встиг тиждень провчитися в першій групі, а далі мене перекинули до третьої (на формування груп впливав чинник – іноземна мова, яку вивчали в школі) – «німці» були сконцентровані в цій групі, а я помилково потрапив до групи, де тільки «англійці». Були серед нас досвідчені студенти, які поступили з підготовчого відділення, і щось уже розуміли в навчальному процесі (старости всіх груп були обрані з ПО-шників). Кожного з нас чекали й тріумфи, і невдачі, але адміністрація й викладачі нікого не відраховували (деякі студенти за власним бажанням кинули навчання або перевелись на заочне, чи взяли «академку»). Усім дали шанс отримати диплом.

Поза навчальним процесом запам’яталися авантюрні поїздки «зайцями» на «собаках» (електропоїздах) до Дніпропетровська й Харкова, Мелітополя та Василівки; походи в Промзону, район Запоріжжя Лівого, Льовшинську затоку. Здається, обнишпорили всі околиці Запоріжжя, а особливо запам’яталася нічна екскурсія трьох філологів й історика навесні в плавні Хортиці. Потім майже всю ніч йшли пішки через острів і все місто до гуртожитка №3. Нас не пустили – пішли спати в зал очікування на залізничний вокзал «Запоріжжя-2».      

- Хто з викладачів найбільше запам’ятався?

- Соромно, але не можу пригадати ім’я по батькові або прізвище жінки-лектора з ключової дисципліни «Методика викладання української літератури», а інших викладачів – пам’ятаю. Лекції читали: Білоусенко Петро Іванович, Чабаненко Віктор Антонович, Хом’як Тамара Володимирівна, Кучеренко Людмила Іванівна, Миронюк Ніна Пилипівна, Семиряк Валентина Дмитрівна, Шевченко Тарас Григорович і Віталій Федорович, Турган Ольга Дмитрівна, Єфіменко Микола Петрович, Горб Олена Антонівна, Журавльова Наталя Миколаївна, Маремпольський Василь Федосійович. Семінарськими «парами» керували: Ільченко Ірина Іванівна, Ярошенко Ірина Миколаївна, Снігур Леонід Петрович, Вишневецький Олександр Володимирович, Стовбур Любов Миколаївна, Золотаренко Світлана Миколаївна.

Ліпкевич Ігор Григорович і Васьків Микола Степанович, крім викладацької діяльності, були й організаторами та учасниками спортивного дозвілля (вони домовлялись щодо спортзалу на третьому поверсі, де всі охочі могли грати у футзал, волейбол і настільний теніс).

Запам’яталися викладачі міжфакультетських дисциплін – Емірсуїнова Нурія Карімовна, Космина Віталій Григорович, Борщевський Федір Митрофанович, Мельник Маргарита Василівна, Табарєв Володимир Захарович, Мантуло Наталя Борисівна, Ботнєр Валентина Савелівна, Купріянов Ігор Терентійович, Манжура Олександр Іванович й інші.

Окремо хочу згадати куратора нашої третьої групи (здається, номер 1934) Долецьку Наталю Феліксівну, яка була керівником моєї першої курсової роботи та вела семінарські заняття курсу «Історія української мови», а також Бойко Ларису Петрівну, яка керувала написанням курсової роботи №2 та дипломного проєкту.

- Що Вам дала отримана освіта для подальшої професійної діяльності?

- Дає переваги, коли потрібно оформити звіт, скласти план роботи, підготувати програми виїздів на промислові об’єкти чи доповідь на кваліфікаційних курсах. Взагалі, моя робота пов’язана, в тому числі, з оформленням різноманітної документації, де університетські знання виручають.

- Як філолог став екологом?

- Я «філо-» відняв, а «еко-» – додав. Якщо серйозно, то став випадково. Запропонували роботу розробника екологічної документації – пройшов курси й почав працювати. Спочатку було нелегко (всі ці «ГДВ, ГДК, ГОУ, коефіцієнт надлишку повітря», ох!), але потім звикся; колеги допомогли.

- Як Ви очолили фірму «Довкілля»? Ви її створили, чи почали там працювати й стали директором?

- Почав працювати рядовим екологом і став директором, завдяки моєму наставнику й попереднику Івану Миколайовичу Андрушко. Проте ця посада не дає мені права задирати носа догори, і особливої гордості за себе не викликає. Звичайна робота, яка складається з офісних буднів, виїздів на лабораторні вимірювання й обстеження об’єктів, де я часто виконую роботу вимірювальника (колектив складається з жінок, а вимірювання доводиться проводити на різних висотах або в цехах із різними шкідливостями). А ще – спілкування з чиновниками, які приємними рідко бувають.

- Що побажаєте сьогоднішнім абітурієнтам і студентам?

- Бути кращими за нас! Старанно вчитися, вивчати іноземні мови, філософію (майбутнім ученим обов’язково необхідне знання діалектологічної логіки). Освоювати групову і колективну роботу (майбутнє за колективною роботою). Створювати нову науку і освіту, постійно розвиватися і необов’язково за профільними спеціальностями. Підтримувати здоров’я і фізичну форму на належному рівні, вести тверезий спосіб життя. Вчіться визнавати помилки і виправляйте їх; у вирішенні проблем опановуйте мистецтво управління і конструктивної критики, а не зводьте рахунки з опонентами. Людство стоїть на порозі глобальних змін, де ваші здобуті знання будуть потрібні. Sapere aude!

 

Схожі новини