Стара версія
Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованці історичного факультету, викладачі Хортицької національної академії Анна Олененко та Віктор Філас

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованці історичного факультету, викладачі Хортицької національної академії Анна Олененко та Віктор Філас

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованці історичного факультету, викладачі Хортицької національної академії Анна Олененко та Віктор Філас
03.08.2020 15:01 Все Головні новини Факультети Історичний Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University історичний факультет відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий його матеріал присвячений розповіді про досвід професійного становлення і успіху подружжя вихованців Запорізького національного університету: Анни Олененко – декана факультету мистецтва та дизайну Хортицької національної академії, випускниці історичного факультету 2007 року (спеціальність «Архівознавство»), кандидата історичних наук, та Віктора Філаса – випускника історичного факультету 2002 року (спеціальність «Історія»), науковця, доктора історичних наук, доцента кафедри дизайну Хортицької національної академії.

- Розкажіть, будь ласка, про вашу діяльність: в якій галузі ви сьогодні працюєте, чим займаєтесь?

А.: - Навчання в університеті, наукова атмосфера так мене захопили, коли я ще була студенткою, що вибір після отримання диплому, був очевидним. Тому наразі я працюю в галузі вищої освіти та займаюся науковою діяльністю. Після захисту дисертації відкрила для себе новий напрям наукових досліджень – екологічну історію, яка дала мені можливість поєднати любов до історії та до природи, та, звичайно, до подорожей. За останні 5 років мала змогу відвідати чимало міжнародних конференцій та пройти стажування в 12 країнах світу на 3 континентах.

В.: - Я працюю в галузі вищої освіти, займаюся науковою діяльністю. Торік захистив докторську дисертацію з візуальної історії Південної України. Окрім того, беру активну участь у справі охорони культурної спадщини Запоріжжя та області. Загалом, у нас на двох 1 дитина, 3 дисертації, 3 одноосібних монографії, чимало наукових робіт і статей, зокрема, у зарубіжних виданнях, гранти, конференції та захоплення історією, за що ми звісно завдячуємо історичному факультету ЗНУ.

- Який досвід вам допоміг реалізуватись у професії?

А.: - Вважаю, що самовідданість справі, цілеспрямованість та працьовитість, які пропагувалися на історичному факультеті та на кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін, зіграли ключову роль у моїй подальшій роботі. Варто наголосити на тому, що на кафедрі завідувач Анатолій Васильович Бойко створив таку атмосфера комфорту, тепла, працьовитості, завзятості, що ми ще зі студентських часів із захопленням брали активну участь у всіх заходах. Це – і конференції, й експедиції, і публікації наукових видань і ще багато чого. Анатолій Васильович зміг не тільки занурити нас у світ науки, а й навчити отримувати від цього задоволення. На жаль, він вже не з нами, проте Анатолій Бойко залишиться для мене прикладом людяності, моральних якостей, професіоналізму, цілеспрямованості та ентузіазму та й узагалі прикладом ідеального керівника. Чого варті лише його вислови: «Нам своє робити!», – що навчило в житті не озиратися на думку інших та йти до своєї мети, чи: «А що ти робитимеш уночі?», – що нагадує, що час на потрібну справу знайдеться завжди. Я б ніколи не могла подумати, що мене настільки захопить наукова діяльність, що я буду писати дисертацію упродовж декретної відпустки, виділяючи час на роботу між прогулянками, годівлею та заняттями з дитиною. Загалом у нас дуже наукова родина, тому не дивно, що одним із перших слів нашого сина було «дисертація». Дитина в два роки вже вивчила назву маминої наукової роботи. Це, звичайно, жарти. Проте можу порадити тим дівчатам, які жаліються, що їм нема чого робити під час декрету – йдіть в аспірантуру!

- Що Вам запам’яталось найбільше під час навчання на історичному факультеті ЗНУ?

А.: - Зі студентських років багато чого закарбувалося в пам’яті. Радість від вступу на факультет, захопливі лекції та семінари, сесії, які навчили стресостійкості, години роботи в бібліотеці та півгодинні черги на ксерокопіювання, захист диплому. Та, мабуть, більше всього запам’яталося ставлення до студентів. Усе спілкування з викладачами було сповнене поваги та віри в тебе, що звичайно завжди додавало наснаги на нові звершення. Ну і звісно, кожен студент історичного факультету пам’ятатиме щорічне святкування дня факультету в нічному клубі.

В.: - Найбільше враження з часів студентства – це археологічні та етнографічні експедиції. Для мене це був неоціненний досвід комунікації зі студентами з різних курсів, викладачами, професіоналами своєї справи. Досвід, отриманий під час неформального спілкуванні в «екстремальних» ситуаціях, про який не дізнаєшся з книжок та з інших джерел. Настільки тісний зв’язок сформувався з експедиціями, що пройшло вже майже 20 років, а я й досі щоліта хоча б на декілька днів приїжджаю до експедиції. До речі, археологія зближує, допомагає знайти спільну мову з колегами, оскільки всі майбутні історики проходять археологічну практику, то зажди знайдеться, про що поговорити.

 - Які знання і досвід стали для вас найціннішими?

А.: - Історичний факультет навчив тому, що потрібно всім, незалежно від подальшого професійного шляху, – думати та аналізувати. Немає чорного та білого. Зажди є причина та наслідки. Саме під час навчання ми на собі відчули, що таке командний дух та командна робота, коли кожен як той гвинтик виконує свій шмат роботи, й одночасно від кожного залежить успішність реалізації проєкту. Один із найкращих досвідів, які я отримала – етнографічні експедиції селами Південної України. Це – і комунікативні навички, й жива історія, коли ти не тільки з книжок дізнаєшся про певні історичні події, а й від людей, представників своєї епохи. І я можу з впевненістю сказати, що те, що ти дізнався під час спілкування, ти точно запам’ятаєш. А загалом, експедиції – це окрема тема, про яку можна говорити не одну годину. Звичайно, в експедиціях без курйозів нікуди. Пам’ятаю, як ми селом бігали від собаки, і як від нас бігали місцеві мешканці, бо думали, що ми перевіряємо лічильники, оскільки ходили по селу з папками та ручками. Ну, і окрім того, експедиція для нас – особливе місце, тому що саме з експедиції почалася наша сімейна історія.

 - Чому обрали для навчання саме цей факультет ?

А.: - Дуже часто вчорашні школярі самі не знають, що хочуть робити далі, а вибір за них роблять батьки. На мене теж вплинули батьки, проте не вольовим рішенням, а своїм досвідом, за що я їм дуже вдячна. Мої батьки – також випускники історичного факультету тоді ще Запорізького педагогічного інституту. Тому з дитинства історія завжди була поруч. Потім конкурси історичного спрямування, Мала академія наук, гурток у місцевому музеї, участь у археологічних розкопках та інше. На одному з таких конкурсів, де я посіла перше місце, тодішній декан історичного факультету Федір Григорович Турченко сказав, що такі студенти їм потрібні, що звісно додало впевненості у своєму виборі.

В.: - Історія стала моїм захопленням ще з дитинства. У школі в нас була екскурсія до Бресту, де ми відвідали музейний комплекс «Берестье». Коли я власними очима побачив давньослов’янські артефакти, я відчув дух історії, захопився, з’явилося бажання пізнавати. Саме ця поїздка стала вирішальною та дозволила історії отримати першість серед інших захоплень – біології, географії та спорту.

 - Який предмет та викладач були Вашими улюбленими?

В.: - Предмети, які були мені до вподоби та які заклали в мені основу професійного історика, – це археологія, антропологія, джерелознавство, історія Сходу та історія Європи та Америки. Кожен викладач факультету вклав в моє майбутнє частину свого професійного досвіду, але «науковими батьками» для мене стали Тощев Геннадій Миколайович, Карагодін Анатолій Іванович, Бойко Анатолій Васильович та Мільчев Володимир Іванович, які провели мене по науковому шляху від бакалавра до доктора наук. Загалом, підготовка на історичному факультеті дозволила отримати такі знання, вміння та навички, які й досі приносять свої результати. Наприклад, ще в студентські роки хотілося зазирнути до Ермітажу не як відвідувачу, а як досліднику, і, врешті-решт, мені вдалося попрацювати з першоджерелами в фондах музею світового рівня.

А.: - Найбільше вражень було від дисципліни джерелознавство, яку вів Анатолій Васильович Бойко. На початку ми всі думали, що це буде сухий фактаж та вивчення різноманітних історичних джерел. Проте пари перетворювалися на подорож у XVIII століття, на якому спеціалізувався Анатолій Васильович. Він завжди міг достукатися до студентів, даючи усю необхідну інформацію про джерела, проте через призму особистих історій та історичних персоналій. Харизма викладача та захопленість предметом залишила відбиток, та й досі багато чого пам’ятаю саме з курсу джерелознавства. Звісно, всі викладачі – професіонали своєї справи. Варто згадати декана Ткаченка Віктора Григоровича, який як ніхто вболівав за факультет; Білоножка Сергія Володимировича, лекції якого були настільки захопливими, що всі студенти сиділи з відкритими ротами та навіть забували, що треба було щось записувати, настільки цікаво викладач доносив матеріал з нової історії, до речі, без жодного підглядання в конспект лекцій. А ще – Ляха Сергія Романовича, завдяки якому ми прочитали тексти найбільших класиків історичної науки світу, які й досі пам’ятаєш, як «Отче наш», та які дали розуміння світової історіографії та методології історії. Взагалі, усі викладачі кожен по-своєму справив на мене вплив. Із багатьма й досі спілкуюся та співпрацюю по науковій лінії.

 - Чи пов’язане Ваше життя сьогодні з історією?

А., В.: - Однозначно, історія – це наше життя. Робота, наукова діяльність, родина, куми, найкращі друзі та однодумці – це все завдяки історичному факультету без перебільшення.

- Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?

В.: - Оскільки далі вже немає дисертацій, які треба захищати, тому надалі планую займатися науковою роботою. В планах реалізація гранту від Канадського інституту українських студій, монографії та подальше занурення у візуальні студії та історію мистецтв.

А.: - Наразі мрію про відкриті кордони, справжні реальні, а не онлайн-конференції, живе спілкування з колегами. Мрію про те, щоб українська історична наука ще більше інтернаціоналізувалася, отримали розвиток нові напрями історичних досліджень. Мрію про те, щоб кожен історик, який займається науковими дослідженнями, перестав відчувати комплекс меншовартості, що можна спостерігати на закордонних наукових заходах, а цінував те, що робить, бо, насправді, нам є, що запропонувати світовій науці. Щодо професійного майбутнього в найближчих планах проведення конференції з екологічної історії рік та річок Степової України у партнерстві з історичним факультетом, обговорення та реалізація проєктів щодо популяризації екологічної історії в Україні, наукові публікації, вдосконалення англійської мови та багато чого. От чого навчив історичний факультет, так це – не зупинятися на досягнутому та генерації ідей і проєктів!

- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема історичного факультету ?

В.: - Працюйте над собою! Витрачайте свій студентський час раціонально й гармонійно. Навчіться весело відпочивати та плідно працювати на перспективу!

А.: - Хоча зараз усе більше критикують концепцію постановки цілей, проте на моє глибоке переконання неможливо рухатися вперед, якщо ти не знаєш, до чого ти хочеш прийти. Чим більш амбітні цілі, тим більші результати. Шкода, що цьому не навчають у школі, і я не одразу змогла впровадити у свою діяльність цю концепцію. Проте у вас є така можливість, почніть думати про свої цілі! Для тих, хто думає, чи займатися науковою роботою – займайтеся! Історична наука – це не просто сидіння по бібліотеках та архівах, це – дух відкриттів, це – погоня за джерелами, це – занурення в епоху. Звертаюся до абітурієнтів: якщо Ви хочете отримати неймовірні роки навчання, спілкування, романтики експедицій, взаємоповаги, зустрічі з професіоналами – то вам точно на історичний факультет!

 

Схожі новини