Вихованка факультету журналістики Катерина Шута (Мащенко): "Журналістика постійно ставатиме все більш диджитальною"
У Запорізькому національному університеті триває профорієнтаційний проєкт «Історії успіху ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з вихованкою факультету журналістики (випускницею освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст») Катериною Шутою (Мащенко).
- Катю, вітаю тебе. 16 років тому ми познайомились, як студенти однієї групи, далі жили в сусідніх кімнатах у гуртожитку, а сьогодні трішки змінились ролями: інтерв’юйована та інтерв’юєрка. Розкажи, чого ти обрала для вступу саме факультет журналістики ЗНУ?
- Для мене факультет журналістики не був планованим. Насправді, я хотіла вступати після школи на економічний факультет якогось державного університету. Але сталося так, що на початку літа 2011 року, щойно після складання шкільних іспитів, мене відправили від школи взяти участь у проєкті «Перспективна молодь Запорізького краю». Може, назва не точна, але суть така. ЗНУ проводив конкурс для випускників шкіл сіл і селищ міського типу Запорізької області. І, здається, п'ятьом зі ста за результатами відбору гарантувався вступ до університету на факультет «Журналістики» за державний кошт.
Коли класна керівниця сказала, що мені варто представити на конкурсі гімназію «Дивосвіт» (с. Мала Білозерка), я й гадки не мала, що то буде так доленосно для мене. Думала: «Та, чергова олімпіада, представлю заклад та й годі». Проте мені судилося стати однією з кращих. І я щиро дякую за це долі, класній керівниці й вчителям/учителькам української мови та літератури, які надали сильні знання та розвинули початкові навички в медіакомунікаціях. А ще, звісно, ЗНУ, бо якби той конкурс не проводили, то, може, ніколи б не пізнала, що таке журналістика.
- Ти свого часу отримала диплом із відзнакою. Що, окрім наполегливості, бажання вчитися та уміння розподіляти свій час, допомогло в цьому?
- Цікавість до професії – головне. Якщо не цікаво, «не драйвить», не мотивує, то хоч скільки не пихкоти і час не розподіляй – ефекту мало. «Так ти ж хотіла стати економістом», – скажете ви, прочитавши відповідь на перше питання. – «Де ж там була цікавість до журналістики?». Я скажу: «Апетит часто приходить під час їжі». І хто, скажіть мені, втрачатиме таку нагоду – безоплатне навчання в одному з кращих закладів освіти в Запоріжжі, та навіть України, на напрямку, який стрімко розвивається та є кросфункціональним? Журналістика, PR, маркетинг – дуже взаємопов'язані галузі, це було зрозуміло ще під час навчання і мені це подобалося, бо стало очевидним, що можна застосувати знання в суміжних галузях.
Також вважаю, що, крім зацікавленості, важливі здібності та нахили студента/студентки. Мені особисто писати, шукати, аналізувати, пітчити публічно дуже подобалося. Тому червоний диплом – це не те, заради чого, а те, що само собою сталося. Якщо мета – отримати знання та навички в професії, а не просто документ про освіту, то питання кольору диплому не стоїть взагалі.
Ще для успішного фіналу навчання в ЗВО дуже бажано почати практикувати знання, щойно це стане можливим. Можна довго описувати чужі роботи, захоплюватися чужими розслідуваннями, розбирати й критикувати чужі етери. Це теж треба. Але між цим ще б радила самим спробувати зробити щось, щоб це прочитали/побачили та критикували. Тоді теоретичні знання множаться на три, тож ви маєте переваги. Бо бачите значно об’ємніше, ширше, розумієте глибше. Особисто мій практичний досвід почався з другого курсу з газети «Запорізька Січ», далі був місцевий телеканал, вела там прогноз погоди, а потім допустили до більш серйозного. Неодноразова з одногрупниками/одногрупницями ми їздили на сезонні практики в Київ. Канали «Інтер» та «1+1» тоді приймали із різних регіонів на навчання. Сподіваюся, і зараз так.
- Після випуску ти тривалий час працювала на столичному мовнику «Київ». Поділись цікавими фактами про роботу на цьому телеканалі.
- Це була моя мрія – спробувати себе в ролі ведучої на телеканалі. На 5 курсі навчання, шукаючи в інтернеті роботу, я побачила що «Суспільне. Київ» в пошуках ведучих на прямі ранкові етери. Я подала заявку й отримала запрошення на кастинг. Без роздумів взяла квиток на один день до столиці й подружку запросила з собою для підтримки та компанії. Приїхали рано. Фарбувалася і переодягалася в «МакДональдз», що на Хрещатику. Там же поряд і Київська регіональна телерадіокомпанія знаходилася (сучасна назва – «Суспільне. Київ»). Далі кастинг: треба було розповісти на камеру про себе, а також якусь цікаву та важливу історію, щоб було щось незвичне. Тут я розповіла, що з потяга зійшла як 2 години, що з Запоріжжя і що маю мрію. Цього ж дня мене поінформували, що за тиждень почнуться мої перші прямі етери. Диплом спеціаліста писала дистанційно, вже коли була ведучою.
Щодо цікавих фактів. Не знаю, наскільки цікаві, але правдиві. Перше, що ніколи не забуду – будильник на 4 ранку. Етер починався о 6:30. Тож за дві з половиною години треба було прокинутися, зібратися, доїхати до роботи, зайти до гримерки, прорепетирувати з напарником у студії. Зарплата в 1200 грн навіть на той час – це дрібнички, тому я ще паралельно підпрацьовувала в пресслужбі однієї організації на посаді фахівчині зі зв'язків із громадськістю. Після етеру на 10:00 бігла на іншу роботу. Були випадки, коли мене просто «вимикало» посеред робочого дня. Була сильна втома, але разом із тим відчуття, що окриляло: я ведуча, хай навіть на місцевому каналі, я сама заробляю на життя, хай навіть ціною в п’ятигодинний сон. Це було варте того. Кожного дня – нова порція адреналіну, нові етери, нові гості, факапи й розбір польотів. Нові сльози, розчарування, підтримка та сподівання. Так я формувалася як фахівчиня.
- Однозначно, журналістика – галузь багатогранна, відкриває перед безліч можливостей. Одна з них – робота в пресслужбі. У тебе також є цей досвід у Національній опереті. Які отримані навички в університеті допомогли працювати в цьому відділі?
- Майже 3 роки суміщення двох робіт втомило. Мені захотілося чогось одного, більш стабільного й щоб зарплата влаштовувала. Знайти роботу ведучої на телебаченні з гарними умовами працевлаштування не виходило, хоча я не залишала віри й продовжувала ходити на різні кастинги. Національна оперета в той час шукала прессекретаря. За вимогам я цілком підходила, щоправда, знань у цій галузі не мала, але це надолужила. Найбільше цій посаді та місцю роботи я вдячна тим, що прищепили мені любов до театру. До цього, на жаль, я мало що знала про цей вид мистецтва. Драматичний театр, опера, оперета, мюзикл – переді мною відкрився яскравий сценічний світ. На посаді я багато комунікувала з журналістами/журналістками, що цікавилися темою мистецтва та культури, писала анонси й релізи до виходу прем’єр, організувала преспокази та пресконференції. Також створювала анотації до вистав. А це – відповідальна справа, бо від цього, зокрема, залежить, чи зацікавиться глядач постановкою, чи придбає квиток на виставу.
Надзвичайною задачею було привернути увагу громадськості до інституту театру, особливо молоді, зацікавити й утримати. Ми влаштовували покази спеціально для студентів/студенток, організовували екскурсії, водили медійників/медійниць й активістів/активістів за лаштунки, проводили фестивалі та благодійні проєкти, показуючи життя театру об’ємно. А ще, боролися з вкоріненим радянським стереотипом, що театр – це бідно, нудно. Навпаки, нарощували наратив, що театр – це сучасно, це про інтелект, цінності та національну культуру. Усіх закликаю частіше відвідувати театри, це значно розширює кругозір, наповнює духовно. Загалом, як на мене, мова, література, музика, кіно, театральне мистецтво, живопис – це фундаментальні речі в формуванні національної ідентичності та самобутності. Вважаю, що українці склалися як народ і нація завдяки потужному культурному гену.
- Тепер ти розвиваєшся та розвиваєш проєкт «YouControl», який покликаний створювати сервіси для аналізу підприємств. Розкажи, будь ласка, детальніше про цю професійну сторінку у своєму житті.
- «YouControl» – це українська ІТ-компанія, що створює сервіси на основі відкритих даних. Однойменна онлайн-система youcontrol.com.ua помічна для перевірки та пошуку партнерства, проведення економічних досліджень на основі аналітики великих об’ємів даних і журналістських розслідувань. Система дозволяє перевіряти у відкритих реєстрах інформацію щодо будь-якої зареєстрованої компанії чи організації, ФОПу, фізичної особи.
Простий приклад. Абітурієнт отримав схвальні відповіді щодо вступу від трьох закладів вищої освіти. Виникає питання: як обрати? Спиратися на інтуїцію, на відгуки, поради «бувалих»? До всього цього варто б додати більш ґрунтовних знань. Він разом із батьками заходить у «YouControl», реєструється та вводить у пошуковий рядок назву закладу освіти, що його цікавить. Система за пару секунд видає повне досьє на цей заклад: інформацію щодо ліцензій, філіалів (якщо вони є), власності та дозволів, судових проваджень, фінансового стану, заборгованості, репутації в медіа тощо. Родина аналізує кожен заклад почергово й обирає оптимальний варіант на підставі тієї інформації, якою володіє. До відгуків і рекомендацій тепер додалися дані з офіційних і надійних джерел, знання про організацію стали глибшими. Тобто система дала вступнику та його родині обізнаність. Тепер вибір закладу буде більш свідомим.
Що до мене. Сьогодні я керую PR-відділом компанії. Маю в команді потужнихфахівців і фахівчинь. У нас є менеджерка соціального напрямку, яка навчає представників українських і закордонних ЗМІ та громадських організацій користуватися інструментами «YouControl», надає їм доступи до системи. До слова медійники, так само, як благодійні та волонтерські організації, представники ЗВО, користуються інструментами на безоплатній основі. GR-менеджерка опікується ефективною співпрацею з державними органами влади та бізнес-асоціаціями, проводить для міністерств, відомств, правоохоронців навчання та теж надає їм доступи. SMM-фахівець/фахівчиня забезпечують функціонування та просування екосистем україномовних Фейсбуку й Інстаграму та англомовних Лінкедіну й Твіттеру. Відеоблогер/блогерка створюють різноплановий аудіовізуальний контент для нашого корпоративного блогу на Ютуб-каналі (туторіали, дайджести, фонові відоси, глибинні інтерв’ю). Менеджери/менеджерки з міжнародного піару працюють над впізнаваністю бренду за кордоном, налагоджують співпрацю з іноземними журналістами/журналістками, готують статті, обробляють інформаційні запити. PR-менеджер, що працював до війни на український ринок, зараз на фронті, ми з командою дуже пишаємося ним і чекаємо на повернення. Його завдання зараз розподіляємо між собою.
Хоча робота відділу достатньо чітко сегментована й кожен орієнтується на свою вузьку спеціалізацію, ми всі – гравці/гравчині однієї команди. Граємо в гру під назвою «ефективні зовнішні комунікації», часто допомагаємо один одному, посилюємо ефективність. Працюємо за принципом електромагнітної хвилі. Є конкретна загальна задача, ціль, проєкт (не важливо) і кожен сприяє її реалізації на своєму місці. За синхронної взаємодії маленькі хвилі кожного в команді зливаються в одну потужну комунікаційну хвилю бренду. Звичайно ж, тісно співпрацюємо з іншими відділами компанії: R&D, маркетинг, юридичний департамент, відділ навчання та розвитку й інші. Загалом комунікуємо в темах: відкриті дані, комплаєнс, Due Diligence (належна обачність), AML (протидія відмиванню коштів), фінансовий моніторинг, санкції, пошук «російського сліду». Часто виходимо з аналітичними дослідженнями, матеріалами, що містять ознаки розслідувань. Співпрацюємо з топовими загальноукраїнськими медіа, покриваємо регіональну сітку ЗМІ. Зараз активно працюємо над згадками в іноземних медіа. А це – завдання із зірочкою.
- Починаючи з 24 лютого, повномасштабного російського вторгнення в Україну, журналістика значно змінилась. Змінилась жанрова політика, через надзвичайну кількість інформаційних приводів, що постійно оновлюються, на плечі масмедійників/масмедійниць лягло більше роботи та ще більше відповідальності. Твої прогнози на те, як буде розвиватися надалі ця галузь.
- Однозначно, журналістика, як й інші галузі, зазнала суттєвих змін. Ринок медіа скоротився. Багато редакцій зачинялися з причин скрути у фінансуванні, є такі, що потрапили під обстріли й окупацію. Особисто знаю не одного журналіста, який пішов на фронт. Статистика свідчить, що вже понад 30 представників професії загинули через війну. Разом із цими вкрай негативними моментами українська журналістика зміцнилася по своїй суті. Наші реакції сьогодні отримують всесвітнє визнання, премії та відзнаки за професіоналізм. Доземний уклін тим репортерам/репортеркам, фотокореспондентам/фотокореспонденткам, розслідувачам/розслідувачкам, які пітчать із передової, які знаходяться на окупованих територіях і продовжують доносити правду. Тим, хто пише для іноземних медіа й бореться за те, щоб в його матеріалі після редакторських правок лишилася саме «війна», а не «спецоперація», не «Україна – це жертва», а «Україна – це смілива країна, яка виборює за своє майбутнє».
Від українських медійників/медійниць, їхніх контактів і впливовості серед іноземних колег, зокрема, залежить, як довго ще світ буде говорити про Україну. Експерти/експертки зазначають, що про війну росії проти України світ починає забувати. Тема стає нецікавою. Для нас це, звісно, звучить неприпустимо та цинічно.
Щодо прогнозів. Робити прогнози – невдячна справа. А коли в твоїй країні війна – навіть недоречна. Але щодо журналістики – вірю, що галузь однозначно буде розвиватися, фахівці/фахівчині будуть затребуваними. Думаю, журналістика, як і все інше, ставатиме ще більш діджитальною, ще більше піде в інтернет і соцмережі. З’являтимуться нові інструменти для фактчекінгу, збору й аналітики даних, моментальної оцифровки та передачі аудіо- та відео. Незмінним має лишитися одне – бажання донести правду.
- Повернемося до студентського життя: яскравого, цікавого, такого, що навряд чи забудеться. А які у тебе спогади з пар, життя в гуртожитку?
- Спогадів, дійсно, багато. От прямо щоб щось виокремити… Ну коли пригадую, одразу картина така: аудиторія з 80 людей і 99% – дівчата. Бувало, що на лекції куняла, бо перед тим танцювала всю ніч у клубі. Зараз дивуюся, як можна було всю ніч гуляти, поспати пару годин, далі йти на заняття, активно відповідати, нормальні бали отримувати й далі знову йти гуляти. Звідки ті сили бралися?! Загалом студентське життя моє було дуже різнобарвним і насиченим, але що найбільше радує – мені вдавалося доволі непогано поєднувати і навчання, і бібліотеки, і підробіток, і танці (усміхається). Щодо гуртожитку – то окрема тема. Потрапляєш туди – й одразу дорослішаєш. Життя розкривається в повному ключі. Як то кажуть: «хто жив у гуртожитку – той пізнав життя”. До слова, у гуртожитку дуже гарно прокачуються скіли щодо вдалих комунікацій, треба з багатьма людьми про щось домовлятися: і про прибирання на поверсі, і про приготування їжі, із сусідами – щоб не дуже шуміли, з вахтером/вахтеркою, щоб двері відчинив о 4-й ранку, якщо не хочеш після клубу мерзнути на вулиці (а це ой як було не просто). Але найбільше в гуртожитку мені подобалися моменти, які ми називали жартома «по чайочку!». Це тоді, коли до нашої кімнати на трьох людей приходило ще п'ятеро подруг, усі зручно всідалися, пили чай, дивилися фільм, разом сміялися, разом сумували або готувалися разом до іспитів. До слова, готуватись до іспитів так дуже ефективно. Кожен брав по питанню й розповідав його на всіх, далі доповнення, якщо є, і перехід до наступного питання. Запам'ятовується дуже гарно.
- І наприкінці прошу побажати щось абітурієнтам і студентам, які сьогодні навчаються на твоєму рідному факультеті.
- Я б побажала їм, їхнім родинам миру на українській землі, щоб навчання проходили офлайн, щоб молодь могла насолодитися студентським життям сповна. Дуже б радила вчити іноземні мові, англійська – ТОПчик і навіть не обговорюється. Її треба знати. Потім ще самі собі подякуєте за те, що маєте достатній рівень. Зараз у багатьох редакція не вистачає рук і журналістів/журналісток. Не соромтеся, зателефонуйте та запитайте, чи можна їм допомогти? Грошей ви, швидше за все, не заробите, проте очевидно отримаєте можливість для стажування. Декілька стажувань – і у вас більше шансів, що наступного разу буде працевлаштування або певний підробіток.
Насправді зараз Україна отримує дуже багато можливостей від міжнародних партнерів. Є різні грантові проєкти на рівні держави, цілі програми навчань із можливістю пройти їх безоплатно, а за умови успішного проходження – ще й поїхати закордон і повчитися там певний час у місцевих вишах. Радила б постійно підвищувати рівень обізнаності в користуванні помічними софтами. Діджитал-інструментів сьогодні досить багато, частина з них – цілком безоплатні, тож все, що треба, – загуглити і почати юзати. А ще – не втрачати зв'язок з одногрупниками-одногрупницями. У майбутньому ви можете стати помічними один одному й у професії, і в житті.
Тетяна Рогова
Фотографії – з архіву Катерини Шутої
Для довідки
У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Утілюють його в життя факультети, інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучається до роботи й факультет журналістики, пресслужба вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників/випускниць. Факультети університету та інженерний інститут допомагають налагодити зв'язок із випускниками/випускницями факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники/випускниці Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями/фахівчинями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе в професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту:
Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:
Сьогодні архів проєкту – це вже більш ніж 300 історій успіхів талановитих випускників/випускниць Запорізького національного університету!
Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:
https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU
https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/
https://t.me/pressluzhbaZNU
