УРАЛОВ Михайло

(?, м. Бердянськ - ?)– один із лідерів махновського руху. У роки Першої світової війни – на флоті, де став анархо-комуністом. 1918 – завідувач бойових сил штабу «Чорної гвардії» Московської федерації Анархістів. 1919 – серед махновців, позиціонував себе як представник російських анархістів. Умовив Н. Махна відмовитись від проведення масових мобілізацій і залишити збройні сили махновського руху, принаймні формально, чисто волонтерськими. Одним з перших серед махновців говорив про всеукраїнські та міжнародні перспективи махновщини. 1919 – делегат ІІ Гуляйпільського районного з’їзду фронтовиків, рад і підвідділів махновського штабу. 03–06.1919 – комендант м. Бердянськ. У подальшому – командир комендантських частин Революційної повстанської армії України (махновців), командир загону в Азовському корпусі, член головного керівного органу махновського руху – Революційної військової ради Революційної повстанської армії України (махновців), ад’ютант Н. Махна. У складі 7-го Задніпровського полку відступив із Запоріжжя до Правобережжя. У лютому 1920 згадувався в повідомленнях червоноармійської розвідки як командир гіпотетичної «4-ї бригади Революційної повстанської армії України (махновців)”. 03.1920 – арештований комуністами як «видатний махновець». Подальша доля невідома.

Літ.: Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. – К., 1993. – С. 584; Чоп В., Лиман І. «Вольный Бердянск»: місто в період анархістського соціального експерименту (1918 – 1921 роки). – Запоріжжя, 2007. – С. 68, 193-194, 217-218.

І.І. Лиман