Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Чотири дні казкової зими, або Подорож до Львова

Чотири дні казкової зими, або Подорож до Львова

13.01.2011 11:58

День перший: привіт, Львове, зустрічай нас, місто!
Ось ми вийшли з вагону, вдихаємо повітря міста Лева. Кожен думає про щось своє: комусь кортить скоріше поїхати до центру, хтось мріє залишитись тут назавжди, а декому просто страшенно хочеться їсти. Зустрічав нас на вокзалі студент Львівського національного університету ім. І. Франка (симпатичний хлопець, до речі).

Сиділи ми в автобусі майже всі, деяким «пощастило» стояти. Розважав нас кумедний дядечко-водій, жартував, наспівував пісень. Уже із перших хвилин подорожі на місцевому транспорті було зрозуміло, що наші, запорізькі маршрутки – ракети, у порівнянні зі львівськими. Ні, це ні в жодному разі не докір місцевому транспорту і водіям. Така ситуація пов’язана з тим, що дороги у Львові з каменю, бруківка від дощу та снігу слизька, а вулички міста вузенькі та звивисті…
Через 20 хвилин ми перед дверима санаторію-профілакторію Львівського університету. Зустріли нас гостинно, розмістили по комфортабельним кімнатам (проживали всі ми на одному поверсі, по дві особи у кімнаті), нагодували смачним обідом.
Довго відпочивати не довелося: одразу поїхали на екскурсію до Шевченківського гаю, музею під відкритим небом. Тут ми дізналися чимало цікавого про історичне минуле Львівщини та й України, взагалі. Старовинні дерев’яні хати під солом’яною стріхою, школа, церква, озерце з паруючою водою, височенні ялиці та сосни – ми опинилися у казковому селі 17 століття. Наша подорож тривала б довше, якби не надокучливий дощ, який почався, щойно ми наблизились до Шевченківського гаю (мабуть, Львіві з пересторогою вирішив зустріти непроханих гостей).
Далі наша подорож продовжилась у напрямку до першої Львівської броварні. У підвальному приміщенні знаходився музей, де нам повідали секрети справжнього українського пивоваріння. Після теоретичної частини, як і годиться, перейшли до практики - скуштували «Львівське 1715» (назва пива пов’язана з датою започаткування першої броварні). Втомлені, але задоволені ми повернулися до гуртожитку, який на 4 дні став нашим домом. А далі – ніч, чарівна львівська ніч…
День другий, або Дорогою до замків…
Ранком прокинулися, а за вікном – снігу намело, мало не по коліна (мабуть, ми гарно себе поводили в перший день і Львів подарував нам справжню зиму). Нас чекали цікаві та пізнавальні екскурсії до замків під містом. Спочатку відвідали Олеський замок. Він порадував нас чималою кількістю ексклюзивних історичних пам’яток та музейних експонатів. Наступний на черзі - Підгорецький замок. Зовні замок вражає величчю та красою, а з його терас під відкритим небом видніються чудові краєвиди. Подейкують, що в замку мешкає привид. Начебто, душа графині, не може знайти спокою, адже колись її чоловік замурував молоду дружину в одній зі стін замку. Та попри побоювання до наступного, Золочівського замку, всі доїхали живими та здоровими. Це була справжня фортеця, збудована на пагорбі, оточена ровом та негустим лісом. На подвір’ї замку привертали увагу загадкові статуї чоловіка та жінки, що символізували два начала.
А далі «вільний час»…. Як же ми любили ці два слова, це означало, що можна самостійно їхати до центру міста і на власний розсуд розпоряджатися часом. Але майже вся наша група зустрілася в одному місці. І це не дивно, адже кожен знає, що бути у Львові і не сходити до «Криївки» - це, м’яко кажучи, не серйозно! («Криївка» відома на всю Україну своїм ексклюзивними стравами з не менш ексклюзивними та веселими назвами, цікавим інтер’єром та манерою обслуговування). Зустрічали нас «місцеві бандерівці» традиційним: «Слава Україні!» На що ми відповідали : «Героям слава»! А далі почалося: пісні, танці, театралізована вистава: пошук москалів (між іншим деякі наші дівчата викликали підозру, але вчасно схаменулись і переконали «бандерівців» - вони ж бо справжні україночки!)
Ось так весело та цікаво і добігав кінця другий день перебування у Львові.
День третій: прогулянка «старим Львовом»
Яка ж бо гарні, граціозні, величні та загадкові будівлі міста… Яка витонченість смаку майстрів, що проектували та зводили всі ці споруди… Що не будинок – пам’ятка, архітектури. Я вже не говорю про різноманіття стилів, в яких зведені храми, церкви, каплиці (їх у місті дуже багато, це свідчить про велику кількість як самих віруючих, так і релігій, що сповідуються). У Львові мало будинків споруджених за новими технологіями у стилі модерн. Мета львів’ян – зберегти старовинне місто, реконструювати пам’ятки культури та архітектури. Саме тому у місті Лева так багато театрів, музеїв, пам’ятників, монументів та місць, що носять назву «визначні».
Були ми ще у Львівському залі органної та камерної музики. Це було чудово: звучання органу – чисте та потужне, твори, що виконувалися, – знамениті на увесь світ, голос вокалістки – ніжний та сильний одночасно, атмосфера у залі – таємниче-загадкова. Ми поринули у світ спогадів, мрій, фантазій та бажань.
Після такого релаксу на нас чекала екскурсія до підземного Львову. Це було театралізоване дійство, яке перенесло нас у часи початку заснування міста. Актори, використовуючи історичне підґрунтя, у своїй розповіді донесли до кожного з нас ідею: гроші – то лише річ, головне - душа і ні за які гроші не варто її продавати…
І хоча у Львові сутеніє пізніше ніж у Запоріжжі, коли ми вийшли з музею, було вже темно. Однак, ні – не темно, а різнокольорово та яскраво! Висока ялинка на площі була вся у іграшках і вогнях, новорічні гірлянди, розвішані по всім деревам, миготіли, вітрини магазинів, кафе та ресторанів розмальовані різноманітними веселими малюнками: коробками з-під подарунків, Дідами Морозами та Снігуроньками. А на Різдвяному львівському ярмарку можна було придбати будь-що: починаючи футболками з кумедними написами, закінчуючи кухлями, медальйонами та магнітиками із зображенням міста. Хто голодний, можна і перекусити: медяники, тістечка, пиріжки, запашна кава, гаряче пиво і навіть, медовуха (місцева горілка). Передноворічний настрій був усюди – на центральній площі, на вуличках містах, у крамничках, трамваї, а головне – у головах і душах людей.
На кінець дня наші керівники влаштували свято: зібрали нас за круглим столом і за чашкою чаю та смачним тортом ми всі разом ділилися враженнями від побаченого і почутого. І тоді я збагнула: як же добре, що у цьому місці, у цей час, я саме з цими людьми, якими ж рідними вони стали за ці дні, які ж ми всі різні і однакові одночасно…
День четвертий – налагодили зв’язки і додому…
Зранку на нас чекала зустріч зі студентами Львівського національного університету ім. І. Франка. Під час неї обговорювалися актуальні проблеми, пов'язані з питаннями системи самоврядування у вузах, були намічені схеми співпраці між студентами вишів. Обмін досвідом, поради, екскурсія до музею університету, символічні подарунки, фото на пам'ять - час сплинув швидко, і нам вже треба збиратися додому.
Львів проводжав нас сонцем та морозом. А ми залишали його з легким сумом та вдячністю за ці прекрасні чотири дні. І кожен з нас (я впевнена) пообіцяв сам собі хоча б раз сюди повернутися!
Студенти висловлюють величезну подяку адміністрації Запорізького національного університету за чудовий передноворічний подарунок - поїздку до Львова. Особлива подяка організаторам екскурсії – провідному спеціалісту Центру виховної та культурно-масової роботи Тетяні Баланюк та в. о. директора Центру Світлані Кондратенко.

Студентка факультету журналістики
Катерина Мащенко

Автор фото студент 5 курсу математичного факультету Сергій Левада

Більше фото дивіться тут: