Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

КИЦЕНКО Микола Петрович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / КИЦЕНКО Микола Петрович

(1921, с. Нижній Куркулак (нині – с. Жовтневе Токмацького р-ну Запорізької обл. – 1982, м. Запоріжжя) – журналіст, краєзнавець, партійний і радянський діяч, один із організаторів Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на о. Хортиця. Народився в селянській сім’ї. У 1939 закінчив Новомосковський педагогічний технікум, у 1954 – Вищу партійну школу при ЦК КПУ зі спеціальності «Журналістика». Трудову діяльність розпочав у 1939 учителем сільської школи на Запоріжжі. У 1939–1946 – служба в Радянській Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після демобілізації – на партійній роботі, в редакціях районних газет. 1954–1957 – головний редактор Запорізького обласного комітету з питань радіомовлення і телебачення, 1957–1959 – начальник обласного управління культури, 1959–1962 – завідувач відділу пропаганди й агітації обкому КПУ, 1963–1964 – секретар сільського обкому КПУ, 1964–1973 – заступник голови Запорізького облвиконкому, одночасно, з 1966 по 1973 – голова правління обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. У 1973 – начальник облсоюздруку, 1973–1982 – завідувач відділу праці Запорізького облвиконкому.Службова та громадська діяльність К. була спрямована на відродження національної історико-культурної спадщини, збереження пам’яток історії, увічнення імен видатних діячів і пам’ятних місць на Запоріжжі. Очолювана ним Запорізька обласна організація охорони пам’ятників історії та культури взяла на облік для охорони 1182 пам’ятки історії та культури. 1965 разом з начальником обласного управління культури С. Кириченком, ініціював розгляд у ЦК КПУ та уряді республіки питання про оголошення о. Хортиці заповідником і створення на ньому козацького історико-культурного меморіалу, після чого Президія ЦК КПУ 31.08.65 і Рада Міністрів УРСР 18.09.1965 прийняли постанову «Про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорізького козацтва». Острів Хортиця оголошувався Державним історико-культурним заповідником. К. самовіддано працював над створенням меморіалу. На початку 70-х рр. в умовах державної політичної кампанії боротьби з т. зв. українським буржуазним націоналізмом був звинувачений в акцентуванні уваги на національних питаннях. 21.03.1973 звільнений з посади заступника голови облвиконкому. Автор історико-краєзнавчих книг: «Хортиця в героїці і легендах» (1967, 1972, 1991), «Запоріжжя в бурях революції» (1969), історичих статей, нарисів, літературних творів: віршів, оповідань, радіопередач. Нагороджений орденами "Знак Пошани" (двічі), Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, медалями. Лауреат республіканської премії ім. Д. Яворницького (лауреатський знак № 1) (1992, посмертно).

Літ.: Апанович О. Син козацького степу // Киценко М. П. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ, 1991. – С. 119–149; Ігнатуша О., Тедеєв О. Архівний фонд краєзнавця М.П. Киценка, як джерело знань про творчу діяльність дослідника запорозького козацтва // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2–4 жовтня 1997 р.). – Секції І, ІІ. – Запоріжжя, 1997. – С. 153–156.

О.М. Ігнатуша