Протягом усього липня загін археологічної експедиції Запорізького національного університету досліджував поселення Мечеть-Могили, яке виникло за часів Золотої Орди. Роботи велися у с. Юрківці Оріхівського району Запорізької області у рамках польової археологічної практики студентами I курсу історичного факультету.
Поселення Мечеть-Могили розташоване на території ботанічного заказника місцевого значення Юрківська гора, на високому мисі, утвореному відрогами Московської балки. За писемними і картографічними даними, с. Юрківка виникло на місці стародавнього міста, а сам населений пункт до початку XX ст. носив назву Аул.
Загалом робота студентської археологічної експедиції дала гарні результати.
Під час вивчення джерельної бази й археологічних досліджень з’ясувалося, що пам’ятка є лише лівобережною частиною великого міста, яке розкинулося по обидва боки річки Конка (Кінська, Кінські Води). Тому у науковій літературі цей унікальний об’єкт отримав назву городище Кінські Води. Місто виникло у другій чверті XIV ст. у межах державного утворення Золота Орда. Знаходячись на перетині важливих торговельних комунікацій, пам’ятка відігравала важливу транзитну роль у функціонуванні північної ділянки Великого Шовкового шляху. Цим шляхом до країн Європи потрапляли не тільки східні речі з Китаю, Кореї, Індії, Персії, але й новітні технології і знання – релігійні і філософські трактати.
Дослідження поселення Мечеть-Могили засвідчило, що його будівельні особливості мають середньо- і малоазійські (сельджуцькі) витоки. Цегляні споруди – мечеті і мавзолеї - були прикрашенні зовні і зсередини мозаїчними різнокольоровими плитками. Ці орнаментальні традиції оздоблення характерні для суспільних будівель столиці Золотої Орди – міста Сарай-Бату на Нижній Волзі. Цього польового сезону вдалося дослідити портальну частину культової споруди та знайти три колони, що знаходилися на капітальних кам’яних базах та були оздоблені бірюзовими плитками.
Існування поселення Мечеть-Могили як частини городища Кінські Води є свідченням одного з найбільш ранніх урбаністичних процесів у Запорізькому краї та підтверджує урбанізацію на теренах євразійської степової зони за часів Золотої Орди. Лише західний похід середньоазіатського правителя Тимур-Ленга (Тамерлана) до лівого берега Дніпра 1395-1396 рр. поклав край функціонуванню північної гілки Великого Шовкового шляху. Міста в степовій зоні занепали, а сама вона поступово перетворилася на Дике Поле. Знадобилося близько 400 років, аби відновити належне функціонування міст у цьому регіоні.
Усі учасники експедиції залишилися задоволені роботою, адже вони не лише поповнили багаж знань, а й на власному досвіді змогли переконатися у важливості практичних експедицій.
Михайло Єльников,
керівник польової археологічної практики студентів першого курсу
