Навчальний театр кафедри акторської майстерності Запорізького національного університету у складі художнього керівника Крістіни Бондарєвої та студентів ІV-V курсів спеціальності «Театральне мистецтво» (Дар’ї Деркач, Костянтина Кузьміна, Олександра Мосійченко, Ганни Хохлової) взяв участь у V Міжнародному фестивалі театральних шкіл під назвою «SINT», який відбувся 24 квітня у місті Бекешчаба (Угорщина).
На фестивалі театрали показали виставу «Моя сім’я» за п’єсою сербського драматурга Біляни Срблянович (Сербія) «Сімейні історії». Її поставив молодий режисер Запорізького академічного театру молоді (випускник ЗНУ) Геннадій Широченко. Неодноразово «Моя сім’ю» з успіхом зустрічали глядачі на сцені 8 навчального корпусу ЗНУ для різної аудиторії, тепер її змогли оцінити й за кордоном.
Угорський фестиваль організовується Обласним театром ім. Йокаї та Театральною школою Гаруцкерна з метою обміну досвідом представниками різних театральних шкіл сусідніх країн. Цього року у фестивалі взяли участь гості з Сербії, Угорщини та України (Київ та Запоріжжя). Для них організатори підготували насичену програму: майстер-класи, творчі зустрічі для обміну досвідом, презентації театральних шкіл тощо.
Основна ідея заходу ґрунтується на «нескінченних можливостях театрального спілкування, безмежних варіаціях акторського самовираження, транскордонному впливі та унікальних можливостях театральної мови». Адже вистави проводяться на рідних мовах учасників, тому для актора вкрай важливо вміти так передавати емоції, щоб глядач, навіть не знаючи мови, відчував радість чи смуток, гнів чи співчуття.
Нашим студентам це, вочевидь, вдалося. У представленій виставі «Моя сім’я» дуже точно та яскраво вони зуміли передати суперечливі людські почуття та донести до глядачів основну ідею гостросоціальної п’єси про життя безпритульних дітей.
Вистава доволі глибока як психологічно, так і змістовно. Діти моделюють у своєму маленькому світі (який символічно представлений пісочницею у центрі сцени) непрості стосунки: часом не завжди добрі, але звичні для їхніх родин. 12-річний Воїн (п’ятикурсник СПП Олександр Мосійченко) є «батьком» в дитячій грі під назвою «Моя сім’я», 11-річна Мілена (п’ятикурсниця СПП Анна Хохлова) – сестра Воїна, грає роль «мами». 11-річна Надія (четвертокурсниця Дарина Деркач) – дитина з нервовим розладом, а 10-річний Андрій (четвертокурсник Костянтин Кузьмін) – син, а, за потреби, й донька.
Після вистави залишається відчуття гіркого присмаку, кожен знаходить в ній щось особливе гостре для самого себе, а вистава «Моя сім’я» стає прикладом того, як серйозні висновки виникають із такої дрібниці, як дитяча гра. Варто відзначити, що п’єсу Срблянович обігрували й інші режисери. Скажімо, в постановці московського театру «Современник» над нею працювала Ніна Чусова. Але 
Геннадій Широченко у своєму баченні проблеми дав глядачеві більше надії у власному прочитанні соціальної круговерті духу неспокійних югославських днів 1998 року, а значить - і неспокою України сьогодні. Проекція виходить геть близькою. Та й акценти здаються точнішими: якщо в російській версії вистава називається «Мамапапасинсобака», то у навчального театру – «Моя сім’я», у Широченка зникає натяк на мотив «лебедя, рака та щуки».
За словами керівника Навчального театру Крістіни Бондаревої, саме за яскраво подану акторами факультету соціальної педагогіки та психології глибину й філософський зміст «Моя сім’ю» і вирішили везти до Угорщини. Виступ молодих акторів справив на журі гарне враження, вони отримали диплом за найкращу повноцінну виставу та були запрошені до участі у фестивалі у наступному році.
Марія Канцелярист
