7 грудня в Науковій бібліотеці Запорізького національного університету провели презентацію нової книги письменниці з Луганська, яка зараз мешкає в Києві, Маргарити Сурженко. Під час зустрічі учасники заходу – викладачі та студенти філологічного факультету та факультету журналістики – дізналися, що спонукало пані Маргариту розпочати письменницьку кар’єру, яке послання вона вкладає у свої книги, присвячені переселенцям із Луганської області та тим, хто на сьогодні залишається жити на цій території, а також про життєве кредо письменниці та про її творчі плани.
На початку зустрічі її модератор – доцент кафедри соціальної філософії та управління факультету соціології та управління, запорізька письменниця Ірина Цапліна, яка пише під псевдонімом Лада Хортич, – представила присутнім в аудиторії почесну гостю нашого університету – молоду письменницю Маргариту Сурженко. Пані Ірина зазначила, що письменниця завітала до Запоріжжя в рамках промотуру, під час якого презентує в різних містах України свою другу книгу «Нове життя. Історії з Заходу на Схід», й із радістю пристала на пропозицію зустрітися з представниками нашого вишу.
Однак, перш ніж перейти безпосередньо до розповіді про свою нову книгу, яка намагається дати відповіді на непрості й болючі питання сьогодення, Маргарита Сурженко трохи розповіла про свою біографію та про перший роман «АТО. Історії зі Сходу на Захід», що побачив світ минулого року. За словами письменниці, писати «для себе» вона почала ще в шкільному віці, звертаючись до фантастичних сюжет, описуючи романтичні та побутові історії тощо. Однак, бажання написати книгу, яку б змогло 
почитати якомога більше читачів, виникло у неї недавно, вже після того, як на початку червня 2014 року разом із сином вона змушена була виїхати з Луганська, як їй тоді здавалося, на кілька тижнів. За цей час вона побувала в Кривому Розі, у Луцьку, а зараз мешкає в Києві.
У її першій книзі йдеться про долі трьох біженців із Луганська – Ангеліни, Толика й Оксани (перші літери їхніх імен збігаються з відомою всім українцям абревіатурою, винесеною на обкладинку книжки). Незнайомі в той час, коли мешкали в одному місті, вони зустрілися на Західній Україні. При цьому, якщо Ангеліну до того часу, коли вона змушена була стати переселенкою, цікавила лише власна «зона комфорту», то інші два герої книги займають активну проукраїнську позицію. Так, Оксана сприйняла створення ЛНР як особисту поразку, однак не опустила руки, почала втілювати у життя давню мрію подорожувати автостопом Україною.
Автор зізналася, що хотіла цією книгою показати, що негативні стереотипи, які складаються навколо образів переселенців у масовій свідомості, далеко не завжди відповідають дійсності. Крім того, вона прагла підтримати людей у скрутний час, розповісти, що можна спробувати знайти вихід і з дуже складного становища.
А от нова її книга «Нове життя. Історії з Заходу на Схід» – водночас продовження й протиставлення дебютній історії. Цього разу письменниця намагається розкрити перед читачами думки й мотиви тих, хто залишився жити в сучасному Луганську, в ЛНР. У творі знову йдеться про долі трьох персонажів. Ольга, жінка за сорок, спершу виїхала разом із дітьми з Луганського регіону, а потім, не бачачи інших перспектив і не бажаючи обтяжувати рідних, повернулася до рідного міста. Дванадцятирічний Ваня щиро вірить всьому, що чує з телеекрану, тож зразком для наслідування для нього став не власний слабкий батько, а ополченці, що «боронять» ЛНР. Яна, коханий якої вирушив воювати на Схід, зробила вибір на користь заміжжя із багатим чоловіком.
На питання читачів, чи зможуть ці книги змінити світогляд населення сучасного Луганська, пані Маргарита зазначила, що зараз відбувається потужна ідеологічна 
обробка мешканців цього міста, тож поодинокі книжки безсилі. Однак, якщо Україна покаже себе сильною країною, де буде місце для самореалізації мешканцям усіх областей, незалежно від їхнього географічного розташування, цілком можливо все налагодиться. «Від хворих родичів не відмовляються. Їх потрібно лікувати», – зазначила письменниця, маючи на увазі становище, що склалося у східних областях України.
На питання, чи не планує вона й у наступному романі продовжити розкривати тему вимушеного переселення чи проживання на тимчасово окупованих територіях, Маргарита Сурженко відповіла, що наступний, третій, її роман уже готовий і зараз знаходиться у видавництві. У ньому йдеться про життя в Києві – місті, що ні на мить не зупиняється і сповнене всіляких спокус, а в історії зустрічаються елементи містики.
Крім того, на запитання, щоб вона порадила переселенцям із Луганська до Запоріжжя, аби вони змогли краще влаштуватися на новому місці та налагодити побут, пані Маргарита зазначила: «Я сама керуюся правилом, що зараз у нашій країні йде війна, тож криза стосується кожного, не лише переселенців. Треба спитати себе, а чим ти можеш допомогти іншим і державі? А також пам’ятати, що твоє життя залежить лише від тебе самого».
Таміла Тарасенко
