14 січня відзначив свій 80-річний ювілей Володимир Захарович Табарєв, який близько 30 років присвятив підготовці фахівців на філологічному факультеті.
Напевно, доля невипадково вибирає місце, де людина приходить у цей світ. Володимир Захарович народився в Ленінграді – місті, за яким закріпилася слава столиці творчої інтелігенції. Високий аристократизм, здатність тонко відчувати саму сутність мистецтва, вміння бути вище – вище від усього дріб'язкового і повсякденного, інтелектуальна культура – це ті якості, які відразу зачаровують всіх, хто потрапляє під дію його аури. Володимир Захарович – чудовий знавець літератури ХХ століття, неймовірно харизматичний лектор, закоханий у свою справу, ─ так про нього відгукуються працівники та випускники філологічного факультету.
Здається, він був народжений для університетських аудиторій, але мало хто з його колишніх колег знає, що після закінчення Петропавлівського педагогічного інституту ім. К. Ушинського Володимир Захарович пропрацював кілька років у школі, загубленій в азіатських степах, – на станиці Тейнча Казахської залізниці. Після цього він став старшим викладачем, а потім і доцентом Кокчетавского педагогічного інституту ім. Ч.Ч. Валиханова: читав курс радянської літератури, спецкурси за творчістю Володимира Маяковського і Василя Шукшина, керував обласним літературним об'єднанням «Цілинні ритми», був ректором Міського народного університету культури.
У 1974 році, провчившись один рік в аспірантурі Московського державного університету ім. Михайла Ломоносова, Володимир Табарєв захистив кандидатську дисертацію на тему «Про іронію і форми її вираження в ліриці Володимира Маяковського», а в 1978 отримав звання доцента по кафедрі російської та зарубіжної літератури.
Після захисту дисертації його доля була пов'язана із Запорізьким державним педагогічним інститутом, що згодом став університетом, а потім отримав статус національного. Із перших же лекцій студенти та колеги зрозуміли, що до них прийшов ерудит, знавець російської літератури ХХ століття, вчений, педагог. Володимир Табарєв майстерно володіє словом і вміє захопити будь-яку аудиторію, блискуче читає вірші і прозу, закоханий у свій предмет і, що найголовніше, поважає кожного свого слухача, будь то учень, студент, колишній випускник, вчитель.
Талант Володимира Захаровича проявляється в усьому. Він знайомить колег, а пізніше і читачів, зі своїми перекладами творів українських поетів російською мовою. Це захоплення, що стало частиною професійної діяльності, продиктоване пристрасним бажанням популяризувати творчість на той час ще маловідомих широкому колу читачів авторів. Це його прагнення підтримали не тільки колеги, але й самі митці. До Володимира Табарєва свого часу звернувся відомий письменник українського зарубіжжя Яр Славутич із пропозицією перекласти його твори російською мовою. Він же фінансово підтримав їхнє видання. До роботи над художніми перекладами були залучені студенти. Володимир Захарович першим в Україні став читати курс і проводити практикум із російсько-українського та українсько-російського художнього перекладу. Пізніше при кафедрі зарубіжної літератури була відкрита лабораторія фольклористики та художнього перекладу, якою він керував на громадських засадах.
Захопленість іменинника літературою «срібної доби» знайшла своє втілення в книзі, виданій ним у співавторстві з Оленою Чугуновою, «’’Стихійність“ Олександра Блока в контексті філософських вчень Володимира Соловйова та Фрідріха Ніцше».
Колеги з теплотою згадують яскраві літературні вечори, поетичні читання, задушевні розмови про літературу, ініціатором яких був Володимир Захарович.
Тож у цей святковий день хочемо Вам побажати берегти той душевний вогонь, який завжди зігрівав близьких, колег і студентів, відчуття молодості, неймовірну легкість і глибину думки.
Із Днем народження, мила, славна, добра Людино!
З глибокою повагою і любов'ю
кафедра російської філології
