Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / У ЗНУ пройшла публічна дискусія про жіночу історію

У ЗНУ пройшла публічна дискусія про жіночу історію

18.03.2016 11:52 Все Факультети Історії та міжнародних відносин

На історичному факультеті презентували збірник наукових праць «Жінки Центральної та Східної Європи у другій світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства», який вийшов за підтримки представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Зараз триває проведення серії публічних дискусій на основі вказаного видання. Подібні проекти є традиційними, адже праця вчителя історика чи майбутнього науковця галузі дуже часто неабияк підживлюється завзяттям колег і з інших навчальних закладів і установ та надає нові поштовхи для власного розвитку й професійного поступу.

Почесних гостей заходу відрекомендував декан Володимир Мільчев. Згодом він надав слово кожній доповідачці. Відтак до присутніх звернулися: Гелінада Грінченко, історик, наукова редакторка часопису «Україна Модерна», докторка історичних наук, професорка кафедри українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, голова Української асоціації усної історії; Катерина Кобченко, історик, кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету ім.Т.Шевченка, членкиня правління Української Асоціації Дослідників Жіночої історії та Тетяна Пастушенко, кандидатка історичних наук, старший науковий співробітник Національної академії наук України.
Гості детально зупинилися на акцентах розвідок, представлених у виданні та дійшли висновку, що важливою ідеологічною причиною і нинішньої війни проти України є й факт недостатнього вивчення досвіду Другої світової війни. Його не вивчили всебічно й осмислено. Протидією цьому й може стати ґрунтовний аналіз війни як передусім величезної людської трагедії та злочину проти людяності – зокрема, через дослідження її маловідомих або замовчуваних сторінок, розкриття досі ігнорованих аспектів, переведення дискусії про війну виключно в гуманітарну площину.
Структурно книга складається з 10 розділів, серед яких зустрічаємо розріз таких тем: жінки у другій світовій війні, радянські жінки, жінки-військовополонені, жіноцтво в УПА, підпіллі та партизанському русі, життя в окупації, гендерні виміри голокосту, жіночі обличчя примусової праці, тіло і влада: сексуальне насильство під час війни та спадок війни і повоєнні долі жінок.
У збірнику свої розвідки представили не тільки вітчизняні, а й зарубіжна дослідниці. Особливістю видання є висвітлення маловивчених питань участі жінок у бойових діях, порушено питання насильства над жінками та співучасті жінок у насильстві в роки війни. Крім того, упорядники намагаються вийти за рамки стереотипного бачення жінки у межах трикутника «зрадниця-жертва-героїня». Відтак вони показують складну і суперечливу картину жіночого повсякдення у надзвичайних історичних обставинах. Тож читач має нагоду отримати уявлення про сучасні феміністські підходи до вивчення теми «жінка і війна»
Саму проблему жіночого досвіду війни й було вперше поставлено у центр наукового обговорення. Тим більше на маргінесі дослідницького поля залишалися такі групи жінок, чий досвід війни не вписувався в героїчний наратив великої перемоги: ОУН-УПА, Голокосту, примусової праці на території Третього райху, а також жили в умовах окупації, колабораціонізму тощо. До речі, початок новому погляду на власне жіночий досвід війни, включно з його раніше замовчуваними сторінками, поклала у середині 80-х публікація спогадів жінок-червоноармійок, яку здійснила Світлана Алексієвич.
Прокоментувати роботу над кількома своїми розділами книги змогли під час презентації кожна з дослідниць-гостей нашого вишу. Так, Гелінада Грінченко, зупинила увагу на пошуках мобілізаційних засобів, що мали торкнутися найчутливіших струн людської душі та засліпити бійців ненавистю до ворога (42-43-ті роки). Тож радянська пропаганда вдалася до експлуатації нечуваної для радянської людини тих часів теми сексуального рабства полонених жінок. Ось лише найбільш промовисті фрагменти тодішніх агіток: «Сотні тисяч здорових, міцних і красивих молодих дівчат віком від 18 до 25 років відправляють у будинки розпусти на втіху фашистській наволочі» або « Німецько-фашистські розпусники обпльовують їхні душі та тіла, калічать їх на все життя. П’яні німецькі кулаки, фермери, поміщики ґвалтують дівчат-підлітків, віддають їх у полюбовниці своїм холуям, заражають їх сифілісом. А скільки будинків розпусти відкрили гітлерівці! У цих домах приниження й смерті морять не тільки дівчат, а й малолітніх школярок».
А ось Тетяна Пастушенко відзначила, що у роки війни кількість жінок у Червоній армії була безпрецедентною. Вони ставали льотчицями, танкістками, снайперками, зв’язківцями, медпрацівницями. Саме з цим образом жінки-ворога особливо боролися німецькі загарбники. У літературі навіть з’явився термін «баба з рушницею» («Flintenweib»). До нього участь у збройних конфліктах була протиприродньо для жінок, таку поведінку вважали виявом надзвичайної жорстокості, яка не личить жінці. Вона підривала традиційний гендерний лад. Тож не дивно, що у наказі Головного командування 4-ї армії Групи армій «Центр» від 29 червня 1941 року «Про становище радянських військовополонених» прямо зазначалося: «жінок в уніформі необхідно розстрілювати».
Доречними паралелями завершився виступ ще однієї доповідачки, а саме Катерина Кобченко. Вона презентувала кілька доль жінок-героїнь, як-от Осипенко, Гризодубова, Раскова, Космодем’янська та інші. А наостанок прослідкувала їхнє увіковічення у пам’ятниках сьогодення, зокрема на прикладі Києва, де помітний стиль радянського часу «сміливо дивитися в очі смерті» у елементах скульптур минулого століття та в контраст йому вже з’являються нові варіанти прочитання ролі видатних жіночих постатей, як-от Олени Теліги, яку творці побачили в момент відпочинку: вона задумливо присіла на лавку – і саме цей момент обіграли в скульптурній композиції. Крім того, згадуючи про льотчиць-динамівок радянського часу пані Катерина не змогла оминути увагою й очевидну паралель із сучасною української героїнею Надією Савченко. Наприкінці заходу з щирою подякою звернулася до спікерок керівник Центру гендерної освіти, викладач ЗНУ Тетяна Голованова, яка відзначила, що ця презентація увійде в історію як непересічна і знакова подія. А також запросила усіх охочих на Гендерний форум Запоріжжя, який відбудеться 28 березня.

Марія Канцелярист