Запорізький національний університет нещодавно відвідав чи не найулюбленіший музикант молодого покоління – Слава Вакарчук.
До Запоріжжя «Океан Ельзи» завітав у рамках всеукраїнського туру «Глорія» на підтримку нового альбому хлопців з однойменною назвою. Розмови студентської молоді із солістом гурту вирішили послухати голова Запорізької облдержадміністрації Юрій Артеменко, начальник управління освіти і науки Ольга Свєткова та начальник управління у справах сім’ї та молоді Анастасія Склярук. Зустрів почесних гостей ректор ЗНУ Сергій Тимченко. Юрій Анатолійович зазначив, що при вирішенні питання, який вуз відвідати, сумнівів не виникало – тільки Запорізький національний!
При представленні Слави його в черговий раз назвали В’ячеславом. На що співак відповів: «Мене, мабуть до кінця життя буде переслідувати ця історія з іменем. Просто у Львові, звідки я родом, ім’я В’ячеслав не так популярне як Святослав, і всі називали мене просто Славік. А коли я приїхав до Києва, в центральну Україну, виявилося, що ім’я Славік тут завжди асоціюється з В’ячеславом. Тепер я постійно мушу всім розказувати, що моє справжнє ім’я трохи інакше. Але насправді це не так важливо. Я дуже радий, що ви мене сьогодні запросили. Дуже дякую вашому керівництву, для мене це справді велика честь. Бо ж я закінчував ваш вуз-колегу – Львівський національний університет. І мій батько досі працює там ректором. Тому академічність установи, її традиції, дух – це важливо для мене. Я радий, що сьогодні сюди прийшов».
Крім того, Святослав поділився з присутніми і враженнями від вже побаченого в місті: «Я мав сьогодні дуже гарну зустріч з дітьми із школи-інтернату. Дехто з низ з фізичними вадами, дехто просто без батьків. Ми поговорили з ними, подивилися як вони живуть, подарували їм систему карооке. Це було дуже емоційне спілкування. У мене сльози на очах виступали, коли ці малі дітки віршики розказували, дякували. Я сподіваюся з них років через 10-15 виростуть такі ж розумні і думаючі люди, як ви! А тепер, прошу, питання».
1. Ви - радник Президента України із молодіжних питань. На сьогодні про які результати та перспективи Вашої роботи вже можна говорити? - Я неодноразово вже говорив, що на відміну від формальних посад у виконавчій владі, звання Радника президента не є таким буквальним. Немає чітких обов’язків, які на тебе покладено, про які ти мусиш відзвітувати такого то числа. Ця посада – це швидше створення певного інтелектуального середовища, яке б генерувало ідеї під кутом зору, відмінним від поглядів виконавчої влади, яка обмежена регламентом, формою існування, бюрократизмом тощо. Зараз серед радників існує неформальна співпраця. Ми допомагаємо один одному. Не в моїй прерогативі вносити проекти законів напряму, але я можу допомогти тим людям, які це роблять. Цим я і займаюся. Крім того, я маю величезну кількість зустрічей з молодими людьми. Це постійна система мого життя. Ініціатива моя і моєї групи – вести декілька серйозних проектів. Наприклад допомога ООН в Україні. Нещодавно я став послом доброї волі, скоро їхатиму в Чорнобиль. Одним словом, є багато суспільних речей. «Океан Ельзи» виступив одним із ініціаторів та обличчям соціальної реклами, яка повинна запобігати торгівлі людьми. Ми співпрацюємо з міжнародною організацією міграції в Україні. Скоро з’явиться на телеекранах соціальна реклама, в якій ви побачите нас. До речі, один із партнерів нашого туру – міжнародна організація торгівлі, яка проводить роз’яснювальну роботу з цього приводу.
2. Чи правда, що ви спите по 3-4 години на добу і все рівно почуваєте себе бадьоро? - Я люблю такі неформальні запитання. З ними легше жити. Насправді, деколи буває і таке, але робити з мене монстра чи Моріарті не треба. Я звичайна людина і люблю поспати, як і всі ви. І коли я сплю по 3-4 години декілька днів, то, повірте, по мені це сильно видно. Коли люди розказують, що вони так вміють спати, для мене це одне з двох: або їм щось допомагає поза сном, або вони говорять неправду. Сьогодні, наприклад, я спав до 10.20. Ми приїхали з Кіровограду о 3 ночі. Так що проспав майже 7 з половиною годин.
3.На Вашому новому диску є надпис «Ми це зробили». Невже «Глорія» так важко Вам далася? - Ні, перепон не було, але бажання зробити нову пластинку горіло вже півтора року. Воно виникло після туру «Суперсиметрія». Але тільки зараз «Ми це зробили»… Я дуже довго чекав цього. Фраза ж була написана, коли я отримав майстер-копію альбому. Я взяв машину ї поїхав містом, слухаючи диск. Я люблю так деколи робити. І от коли я його весь прослухав, я зловив себе на думці, що не пам’ятаю, де я їздив, бо знаходився вже за 20 кілометрів від міста, а як туди доїхав, і не уявляв. Я був весь в музиці і просто 10 хвилин сидів і нічого не міг сказати. Лише та одна фраза була у голові. Слава Богу все вийшло так, як ми і хотіли.
4. Ви перемогли у програмі «Перший мільйон» і отримали такі великі гроші, чи змінилася після цього Ваша самооцінка? І ще - куди Ви витратили ті гроші? - Я вам розкажу здалеку. Я став фізиком через те, що у мене в школі була дуже добра пам'ять і мені легко давалися гуманітарні предмети: історія, географія, література. Я їх не вчив у школі, але завжди мав з них 5 балів. А в точних науках треба було думати. Для мене це в 12 років було дивно. І я штучно себе змусив – я хочу зрозуміти. І зрозумів. Закінчив університет, аспірантуру, став молодим науковцем у сфері фізики і дістав задоволення від того. Таким чином, я усвідомив, що пам'ять – це добре, але деколи не менш важливу роль відіграє інтуїція, логіка. В тій грі я половину питань реально не знав, я їх вгадував інтуїтивно, виключав варіанти. Мені в цьому допомогла освіта. Якби сподівався лише на академічні знання, я б точно не виграв. Бо є там питання, які деколи не піддаються логіці. Це підтвердило, що вибір освіти я зробив правильно, не пішовши на модні професії. Що ж до грошей я витрачаю їх на благодійні цілі. Ще коштів трохи залишилося. Але те, що дарує «Океан Ельзи» дітям, то окремі витрати, це гроші гурту.
5. Коли Ви вперше усвідомили, що музика, то справа вашого життя? - Через 2-3 роки після того, як я почав працювати в групі «Океан Ельзи». Моя музична кар’єра дуже проста: останні 11 років я співаю саме в цьому гурті. До того я музикою не займався.
6. Як Ви ставитеся до творчості Джима Моррісона? - Я зразу хочу зробити кілька акцентів. Я не відділяю творчість Джима Моррісона від творчості гурту DOORS. Бо це робота колективу, а не однієї людини. Джим був непересічною особистістю, але я знаю лише тексти його пісень. Те, що він став відомим, заслуга всієї групи. Свого часу цей гурт був великим явищем музичного світу, думаю, що більше такого потім і не було. Особисто мені ця група подобається. До речі, я десь в інтернеті читав, що назва альбому “Глорія» від однойменної пісні Моррісона. Хоч вбийте, але я не знаю цієї пісні.
7.Чим зумовлена Ваша популярність в Росії? - Я спілкуюся з багатьма росіянами і приватно, і на концертах. Ми маємо спільну історію, культуру, цінності. І ми повинні дружити. Вони люблять нашу музику, ми – їхню. Навіщо спекулювати на цій темі?
8. Пане Святославе, що чи хто надихає Вас на творчість? - Так дивно чути у Запоріжжі «пане Святославе». У нас у Львові так говорять тим, кому за 50… (Сміх в залі. – Прим. ред). Надихають на творчість мене і люди, і події. Наприклад, сьогоднішній візит в школу-інтернат – це для мене наплив емоцій. Я обов’язково його якось сублімую в піснях. А жінки надихають? - (пауза)… Та куди ж ми без Вас.
9. Я зараз одночасно і студент юрфаку, і музикант. Чи не могли б послухати мою музику і дати професійну пораду? - Ви можете залишити диск. Абсолютно всю музику, яку нам передають слухаю або я, або хтось з людей, яким я дуже довіряю. Якщо мені сподобається ваша творчість ми обов’язково вас знайдемо і допоможемо. Можете передати через вашого губернатора. До речі, поки є момент дуже б хотілося сказати пару слів про Юрія Анатолійовича. Вам безмежно пощастило з представником нової влади. Люди рівня губернатора повинні бути, тим не менш звичайними простими людьми, як і ми з вами. Я радий, що у вас в Запоріжжі є саме так. Хай це буде прикладом і для інших областей.
10. Україна – багатонаціональна держава. Чи не збираєтесь ви найближчим часом заспівати іншою мовою, наприклад вірменською? -Я дуже хотів би, щоб побільше людей, для яких рідна мова – українська, співали і іншими мовами. Я, наприклад, маю у Львові знайомих – грузинську групу «Гургішель». Це дві сестри, які своє прізвище взяли за назву групи. Вони мають у репертуарі пісні грузинською мовою і мені це дуже подобається. Так само мені будуть цікаві пісні вірменською, грецькою. Чому б і ні? І я готовий цьому допомагати. Інша справа, що для мене особисто більш природно співати моєю рідною мовою. Однак я з радістю підтримав би будь-який цікавий проект будь-якою мовою. У «Океану Ельзи» є бажання створити спільну пісню з джаз-роковою співачкою з Грузії – Ніно Катамадзе, це моя гарна знайома. Можливо ми з нею зробимо двомовну пісню.
11. Який у Вас ідеал жінки? - Для мене різниця між чоловіком і жінкою полягає в тому, що інстинктивний потяг я відчуваю до жінок. Якщо ж серйозно, основне для мене – це людські якості, внутрішній глибинний світ, неподібність до інших. Я дуже люблю оригінальних людей і завжди повторюю – будьте самими собою, ніколи не ставайте жертвою масовості. Якщо я бачу, що людина – індивідуальність, що такої більше немає, вона одна на землі, безумовно, той потяг про який я говорив, збільшується.
12. Охарактеризуйте, будь ласка, Ваш новий альбом, які пісні з нього вам подобаються, яка Вам близькі? І скажіть, як Ви ставитеся до нашого міста? - Дякую за дванадцять ваших запитань, Якщо я забуду про якесь з них, то нагадаєте мені. Що ж до пісень, є емоційно близькі мені, є музично, професійно близькі. Є такі, що звук подобається. Якщо говорити про емоції, мої улюблені – «Вище неба» та «Сонце сідає», якщо про музичність – «Останній день». Тепер про Запоріжжя. В черговий, 25-й раз, я розказую, що мені дуже подобається ваше місто. В черговий раз я кажу вам правду. І не думайте, що так я говорю в кожному місті. У вас найгарніші дівчата. І це не формальні, а дійсно щирі слова.
13. Ваше прагнення змінити нашу державу – від чого воно? Як Ви себе почуваєте в амплуа патріота України? -Я не думаю, що патріотизм – це амплуа. Він або є, або його немає. В крові він у кожної людини. Просто одні його втрачають під впливом соціальних обставин, виховання, а інші – набувають. В мене є друг – хорват, і наш клавішник – Мілош, сам з Сербії. Вони – балканці, але зараз патріоти України, прожили тут декілька років і стали патріотами. Вони розмовляють українською геть без акценту, хоч прожили тут 5 років, а до того і не чули цієї мови. Багато ж хто з українців, що живе тут з діда-прадіда, і слова українського не вимовить. От цього я не можу зрозуміти. Потрібно мати бажання. Якщо ти маєш за що сказати «дякую» своїй країни, то ти це зробиш.
14. Хто надихав «Океан Ельзи» ще на початку кар’єри? Вас порівнюють з OASIS, на Вашу думку, ви схожі на них? - Хто слухав ці групи разом, той такого не скаже. Я нічого спільного не бачу. Ще окремі порівняння я розумію, коли в наших піснях знаходять цитати з Queen. Це було зроблено свідомо, заради стилізація. В OASIS непогана енергетика, але музично вони не цікаві мені, тримаються за рахунок своєї зовнішньої популярності, жовтої преси. Що ж до натхнення, я люблю BEATLES, DOORS, ROLLING STONES. До останніх збираюсь скоро поїхати на концерт. У них зараз турне Європою триває. В соціальному розумінні вони для мене приклад. Їм за 60, а на концерті в них все така ж енергетика, як і 40 років тому. А взагалі, я слухаю все: від тяжкої музики до класики.
15. Чи можна чекати в Україні розквіту тяжкої музики? - В Україні слід очікувати розквіту тієї музики, яка близька українцям, яка їм до душі, до серця. Маю на увазі, загалом. Українці по суті м’які люди. Дуже агресивна музика широкій аудиторії не буде цікава. Це лише мій прогноз. Не те, що я так би хотів! Поняття «популярно-непопулярно» – навіщо воно? Кожен слухає, що хоче. Я знаю, в Україні багато прихильників тяжкої музики, якщо її буде достатньо, щоб генерувати нових зірок, будь ласка.
16. Ваш альбом «Будинок зі скла» дуже різнобічний за стилем. Чому це так? - Так. Скажімо пісня «Міккі Маус» з альбому зовсім не схожа на «Будинок із скла». Нам властива гра з формою. Основне, щоб зміст залишався єдиним. Для мене «Океан Ельзи» - це не стиль музики, а сама музика. Приклад з цього приводу – BEATLES. Для них стилю не було, вони грали, що хотіли.
17. Чому альбом називається «Глорія»? -А як би ви хотіли, щоб він називався? Просто Вас не було поруч, щоб підказати нам інший варіант, от і назвали так.
18. Ваш улюблений мультфільм? - Їх так багато. Ну наприклад, «Вінні-Пух». Це дуже дорослий і філософський мультфільм. Київські: «Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів». Дивився і «Ну постривай!», я мав доступ до польського телебачення, того ж «Міккі Мауса» любив, у 80-ті роки це було дивиною.
19. Як Ви проводите свій вільний час, чи є прихильником активного відпочинку? - Так, я прихильник спорту. В школі, в університеті напівпрофесійно займався баскетболом. Як почав займатися музикою, змінив тренування з баскетболу на репетиції з «Океаном Ельзи». На тому спортивна кар’єра закінчилася. Зараз я час від часу відвідую спортклуб, плаваю, фітнесом займаюся.
20. Як Ви ставитесь до харківської групи «П’ятниця» і до OZONE? - Ставлюся до харків’ян добре, але давно їх не чув. Що ж до OZONE, я їх ще не чув.
21. Яку Ви любите літературу? - Зараз я читаю дві книжки. Одну – науково-популярну, японського фізика Мічіо Кайку «Візії», про те, що з нами буде через 50-200 років. Він робить цікаві прогнози на науковому рівні. А другу – я став жертвою масової культури – читаю Дена Брауна.
22. Як часто ви потрапляєте в екстремальні ситуації? - Весь наш тур – одна велика екстремальна ситуація.
23. Чи не хотіли б Ви представляти нашу країну на «Євробаченні»? -Я не вважаю «Євробачення» тим фестивалем, який повинен представляти Україну в світі. Це фестиваль середнього рівня, який нічого доброго в музичному плані не несе. Було вигідно провести його в Україні, ми це зробили. І певно треба подякувати Руслані.
24. Чи можете Ви дати узагальнюючу пораду музикантам-початківцям? - Ні на кого не звертайте увагу, робіть те, що хочете. Якщо щось не бажаєте робити, не тисніть на себе, краще кинути не улюблену справу.
25. Чи не хотіли б Ви прославитися в фізиці? - В мене є багато знайомих фізиків, з якими я не раз спілкувався. І думаю, що більше користі своїй країні і задоволення собі я принесу як музикант. Я міг би стати фізиком, але, як мені здається, гіршим, ніж як музикантом.
