Візит до ЗНУ начальника департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Ярослава Болюбаша

16 лютого 2006 року Запорізький національний університет з робочим візитом відвідав начальник департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Ярослав Якович БОЛЮБАШ, який зустрівся з усім колективом викладачів і співробітників, а також представниками студентства нашого вузу. Обговорювалися актуальні питання, пов’язані з реформуванням вищої освіти.

На зустрічі були присутні керівники інших вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації Запоріжжя, чиновники обласного та міського управлінь освіти.

- В департаменті вищої освіти останній місяць триває надзвичайно напружена робота, - сказав він, - 22-23 лютого відбудеться дводенне засідання підсумкової колегії з питань вищої освіти і науки. В газеті «Освіта України» будуть надруковані відповідні матеріали з доповіді міністра. Я, користуючись нагодою, спробую стисло переповісти вам її зміст. Хочу сказати, що нас в департаменті вищої освіти вражає , коли з’являються якісь публікації, в яких йдеться про те, що студенти й викладачі нічого не знають про Болонський процес. Скажу вам таке: Болонський процес – це неминучий процес.

У світі сформувалося три найбільших осередки конкуренції в галузі освіти. Це Північна Америка, Східна Азія і Європа. Америка, зокрема США, весь час виграє в своїх досягненнях за рахунок чужих розумів. В Європі практично всі країни - сорок п’ять учасників - приєдналися до Болонського процесу, для того, щоб бути конкурентоспроможними на ринку освітніх і наукових послуг.

До чого це зводиться? Це насамперед, забезпечення високої якості освіти. Наступне – забезпечення мобільності студентів, їх можливості вчитися в навчальних закладах різних країн. Третє – забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці. А для цього закладаються відповідні принципи: трирівнева підготовка – бакалавр, магістр, доктор; кредитно-трансферна система організації навчального процесу. Для того, щоб було правильне тлумачення того, чи іншого поняття, ми готуємо глосарій, який буде роздрукований і виданий. В другій-третій декаді березня проведемо семінар з відповідальними за запровадження кредитно-трансферної системи. Однією з наших колег готується посібник, де все пояснюється від початку.

Є один важливий момент в Болонському процесі – дві рубіжні дати: 2007 рік, коли Європейський комітет з питань Болонського процесу проводитиме в нас моніторинг того, що нами зроблено. І другий етап – це 2010 рік, коли вся Європа має домовитись, прийняти рішення і розробити нормативну базу, щоб цей єдиний європейський освітній простір функціонував. Цікавий факт: Болонський процес не заперечує збереження національних особливостей, не впливає на зміст освіти, але має бути висока якість освіти і має бути ступенева освіта – бакалавр, магістр, аспірантура, яка стає обов’язковою в циклі навчання.

Це потрібно для того, щоби попередити випадки, коли в жодній бібліотеці не записаний, жодної лекції не читав, а вже кандидат наук. За останні роки в декілька разів збільшився захист дисертацій з економічних наук, а економіка в нас не на висоті. Те ж стосується і юридичних наук.

Ми маємо вийти на ці два рубежі, але ми не квапимось із цим. Чому? Ми не маємо права відстати, але не можемо й випередити процес, тому що в усій Європі зараз формується перелік напрямів і спеціальностей. Ви, мабуть, з преси чули, що зараз розроблений проект, схвалений колегією, галузей знань і напрямів, які адаптовані до європейських вимог. Але проблема ще в тому, що такого європейського переліку просто не існує. І якщо ми зараз, кваплячись, приймемо його, то випередимо Європу.

Крім того, ми хочемо, щоби назви спеціальностей відповідали європейським назвам. Ми вже розробили проект додатку до диплому європейського зразка, який міститиме повну інформацію і про систему освіти, і про систему оцінювання. Бо європейська система оцінювання практично семибальна, а в нашій вищій школі зараз діє чотирибальна – “незадовільно”, “задовільно”, “добре” й “відмінно”. Нам свого часу нав’язували ще дванадцятибальну, ми відмовились. Зараз ми виходимо на семибальну.

Є проблеми з поняттям “кредит”. Ми запропонували вам тридцять шість годин, хоча в Європі зараз кредит тридцять годин. І на рік сорок тижнів – навчання студента. Рік має п’ятдесят два тижні. Уявіть собі, що протягом року буде дванадцять тижнів – це два місяці – канікул! Молодій людині треба інтенсивно навчатись. Тому ще багато проблем.

Ми маємо сьогодні проблеми з перекладачами, з дослідниками. Користуючись нагодую, запрошую вас до цього: включіться в порівняльні дослідження, особливо молоді люди, в оцю тематику, вона дисертабельна.

На жаль, ми не маємо власне на сьогоднішній день розуміння тих проблем з боку ректорів і, я вважаю, і з боку студентів. Що значить отримати додаток до диплома, який прочитають в Австрії, Іспанії, де завгодно?! Бо на сьогодні за статистикою за кордоном перебуває п’ять-шість мільйонів наших громадян. Я переконаний, що з них десь більше половини – це особи з вищою освітою. Але в них не запитують дипломи. Ми все робимо для того, щоби визнавали наші дипломи. Зараз в Польщі дефіцит вчителів. А чому? Тому що коли Польща стала членом Європейського Союзу, вчителі поїхали в Німеччину працювати, бо там вища зарплата. В результаті з наших галицьких шкіл цілими групами їдуть до них працювати вчителями і, до речі, в Польщі дуже задоволені нашими спеціалістами, тому що система їх підготовки в нас хороша.

Так що реформа освіти дасть можливість студенту адаптуватися: ми станемо відкритою державою і підуть обміни.

Найбільша проблема буде з викладачами. По-перше, запровадження кредитно-трансферної системи на перших порах – це величезна додаткова робота. В нас немає настільки високого ресурсного забезпечення. Це доступ до інформаційних ресурсів через комп’ютери: і вдома не кожен має вихід в Інтернет, і в навчальних закладах недостатньо комп’ютерів. Викладачі не володіють відповідними технологіями. І ще останнє – що в нас ці технології не розроблені.

Насамперед треба побороти свою психологію.

Значить, я вам більш-менш окреслив все, що передбачається запроваджувати з 2007-2008 навчального року. Не з 2006-2007-го! Працюйте за старими програмами, тому що перелік програм треба тоді запроваджувати, коли вже буде розроблений зміст освіти.

Ми, звичайно, переглядаємо підходи до стандартів. Треба змінювати систему ліцензування й акредитації. Звичайно, треба запроваджувати проміжний етап атестації студентів. Ми визначили межу – другий курс.

Ми, до речі, цього року вперше проводимо рейтинг вищих навчальних закладів за групами. Там дев’ять груп: класичні, педагогічні, технічні, технологічні й так далі. І вже кожен ректор побачив, на якому ж він місці.

На сьогодні в Україні 430 університетів, інститутів, академій на 47 мільйонів населення. Велика Британія має 96 університетів, Франція – 78, Італія – 65, Іспанія – 47, Польща - 11. Здивування у західних експертів викликає не стільки кількість закладів, скільки ефективність їх функціонування. Вигідніше об’єднувати як вузи, так і кафедри.

Виживає вища школа за рахунок платників. Цього року прийняли 572 тисячі чоловік на перший курс до вузів першого-четвертого рівня акредитації, в тому числі третього-четвертого – 396 тисяч. А випуск був – 477 тисяч. Ми сьогодні беремо студента в якості “студент-кредитор”, лиш би платив. Найгірше в цій ситуації, що викладач псується: він адаптується до таких умов, коли багато студентів слабкі, і його рівень також опускається.

Ярослав Якович закликав замислитися присутніх над тим, що наша вітчизняна освіта мала вражаючі здобутки в фундаментальній математичній освіті, інженерно-технічній. А зараз йде масова підготовка економістів, юристів, менеджерів, тобто так само як це вже відбулося на Заході, зменшується кількість людей, які бажають займатися серйозною наукою, і збільшується кількість тих, хто прагне просто заробляти гроші. Зважаючи на цей та інші фактори, слід докладати всіх зусиль, аби змінюючи систему освіти, ми не загубили кращі традиції.

Користуючись нагодою, журналісти університетських ЗМІ попросили Ярослава Болюбаша прокоментувати своє ставлення до скандалів, пов’язаних з іменами колишніх керівників ЗНУ. На що він, зокрема, сказав:

- Сподіваємося, що Запорізький національний університет відновить свою репутацію. Сьогоднішня моя зустріч з колективом показала, що тут очі сповнені оптимізму, і я хочу сказати: слава Богу, що все це вже припинилося – дух боротьби, це хибна практика.. Треба працювати, а не боротися, і цією працею досягати високих результатів, а не боротьбою.