Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Археологічна практика студентів-істориків

Археологічна практика студентів-істориків

18.09.2006 17:15

На історичному факультеті були підбиті підсумки студентської археологічної практики.

Щороку вони беруть участь в польовій практиці щоб не лише допомагати своїм керівникам вивчати стародавню  історію Нижнього Подніпров’я за даними археологічних досліджень, але й долучитися до охорони археологічних розкопок, яка  останнім часом стала дуже актуальною через проведення меліоративних та господарських робіт у межах нашої області. 30 книжок (із них 12 – монографії), а також численні зв’язки із колегами та фахівцям з близького та далеко зарубіжжя – такий вагомий результат роботи лабораторії археологічних досліджень, створеної при історичному факультеті нашого ВНЗ у 1986 році.

Об’єктом дослідження цього року стала Мамай-гора – різночасовий пам’ятник культури, на якому залишили свої сліди різні епохи – від неоліту до середньовіччя – у селі Велика Знам’янка Каменсько-Дніпровського району та Мамай-Сурка – ґрунтовий могильник періоду Золотої Орди (кінця ХІІІ – початку ХV століття), що досліджується з 1989 року. Але, крім суто наукових, перед студентською практикою ставляться й інші завдання: допомогти майбутнім історикам набути необхідні їм практичні навички та згуртувати їх у міцний колектив.

Це добре розуміють і самі студенти, котрі не тільки захоплено розповідають про розкопки, але й обов’язково згадують особливості свого археологічного побуту, відпочинок та  зміни, яких зазнали під час практики характери окремих людей, а також стосунки у колективі. Заступник декана історичного факультету, кандидат історичних наук, доцент Ірина Кривко, згадуючи про свою першу археологічну практику, що проходила у 1987 році біля Коктебеля,  говорить про неї як місяць романтики. Дійсно, вимушений підйом о шостій ранку після прогулянок до третьої ночі – дрібниця для студентів у порівнянні із поїздками до Судака чи Феодосії чи спробою вилізти на Дівочу гору.

Але й відсутність поблизу моря не робить розкопки чимось менш романтичним: перша знахідка (у цьому році – кістяк ногайця у погребальній ямі) залишає враження на все життя. Це засвідчує і Олександра Звагіна з другого курсу історичного факультету нашого ВНЗ, і Юрій Гутаров, котрий, навчаючись на четвертому курсі ЗНТУ, вже шість років поспіль їздить на розкопки з нашими студентами і все ще перебуває під враженням своїх перших розкопок, на які потрапив п’ятнадцятирічним юнаком.

До «мінусів» практики дехто з початківців відносить необхідність рано вставати та незвично важку фізичну працю. Але при цьому всі опитані студенти одностайні у тому, що це – потужний стимул для пришвидшення процесу дорослішання й змужніння. До того ж польова практика дозволяє краще пізнати оточуючих, зав’язати нові знайомства, адже у польових умовах віковий ценз для спілкування вже не має великого значення. А більш досвідчені старшокурсники твердять, що дехто знаходив тут і «свою половинку», з якою потім продовжує приїжджати сюди кожного року, інколи привозячи з собою і своїх дітей.