Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / У ЗНУ відзначили ювілей видатного вченого та викладача, професора Віктора Чабаненка

У ЗНУ відзначили ювілей видатного вченого та викладача, професора Віктора Чабаненка

13.09.2007 13:03

Сімдесятирічний ювілей завідувача кафедри загального та слов’янського мовознавства, професора Віктора Чабаненка зібрав у актовій залі другого корпусу його колег, однодумців, учнів та друзів. Усі вони прагли висловити найщиріші побажання шановному ювіляру, згадати про його значний внесок у розвиток і становлення нашого університету та привітати його квітами і подарунками.

Урочисте засідання вченої ради філологічного факультету, приурочене до знаменної дати, розпочалося гімном ЗНУ, автором слів якого є сам Віктор Чабаненко, а композитором і виконавцем - відомий запорізький композитор і співак Анатолій Сердюк.

Ведуча святкової програми – декан філологічного факультету, доцент Тамара Хом’як – надала слово для привітання ювіляра представникам ректорату - проректору Олександру Бондарю та помічнику ректора Ірині Бондаренко.

Проректор з навчальної роботи, доцент Олександр Бондар звернувся до Віктора Антоновича із такими словами: «Шановний ювіляре, шановна громадо! З великою насолодою я маю виконати почесну місію: донести до Вас, шановний Вікторе Антоновичу волю і думки ректора і поздоровити вас із вашим ювілеєм. Цього урочистого дня хочу висловити щиру повагу, яку заслуговують Ваша шляхетність, Ваш досвід людини та науковця, а також активна життєва позиція сина української землі. Ваш авторитет науковця, академіка, доктора філологічних наук та професора поцінований на українських теренах стає невід’ємною складовою історії нашого університету. Це шлях пошуків та внесків, здобутків та удач у збагаченні культури, відродженню духовності запорізького студентства, тому що ваша громадянська позиція завжди сприяла утвердженню української незалежної держави, яка має давню історію, релігію, культуру. Безкінечно стелиться нива, засіяна добірними зернами вашої любові до рідного запорізького краю, до його народних скарбів. Ця любов втілилася у найголовнішу справу Вашого життя – книгу «Затоплена Атлантида». У цей знаменний день я щиро бажаю, щоб жага творити добро, справедливість ніколи не полишала Вашу душу. А величезне джерело Вашої життєвої наснаги повнилося радістю, задоволенням життям та вдячністю людей».

Помічник ректора зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ Ірина Бондаренко додала до привітання свої урочисті слова, зазначивши, що «сьогодні в залі зібралися Ваші діти, Ваші учні, шановний Вікторе Антоновичу. Я - також Ваша учениця, бо навчалася на філологічному факультеті. Ви для всіх нас зажди були і є легендою. Саме Ви привили нам любов до України, до рідного слова. Бажаю Вам міцного здоров’я, невичерпної наснаги для нових звершень, любові оточуючих, радості та всього найкращого».

З урочистим словом про ювіляра до присутніх звернувся голова Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта», доцент Тарас Шевченко. Перераховуючи наукові та творчі здобутки Віктора Антоновича, він зазначив, що ювіляр належить «до духовної і національної верстви «лицарських синів» Нижньої Наддніпрянщини, які не втратили алгоритму генетичного коду, намагаючись віднайти правдиву «золоту нитку історії» в проваллі віку юрби, і свідомі свого великого покликання «у царстві людської культури».

Також ювіляра від імені кафедр філологічного факультету привітали професор Володимир Тихомиров, доценти Людмила Міщик, Ольга Стадніченко, Валентина Кравченко та директор Наукової бібліотеки ЗНУ Валентина Герасимова. У своїх привітаннях вони відзначили значний вклад іменинника у розвиток філологічного факультету, який він очолював з 1985 по 1996 рік, його роль у підготовці цілої плеяди викладачів нашого університету, плідну наукову діяльність: бібліографічний показник, виданий нашою бібліотекою до ювілею, нараховує 1500 найменувань наукових статей, книг та рецензій.

Ювіляра привітали представники рідної кафедри, аспіранти та студенти ЗНУ і викладачі Мелітопольського державного педагогічного університету, які захищали дисертації під керівництвом Віктора Антоновича або зараз навчаються у нього в аспірантурі.

Завітали на свято і представники інших факультетів: від імені журналістського факультету ювіляра привітали його декан, професор Володимир Манакін і завідувач кафедри теорії літератури та журналістики, професор Віталій Шевченко.

Зокрема, Володимир Миколайович зазначив: «Сковорода писав: «Там де є просте, там є істина. Там, де є складне, там від лукавого». Код Чабаненка дуже простий, бо він базується на любові до книги, до Бога, до святої України. Але слухаючи із задоволенням Ваші чарівні слова, я подумав зі смутком, що це вже рядки Червоної книги українського генофонду. Наше завдання плекати і берегти його». А Віталій Федорович додав: «Згодьтеся, орієнтиром у житті може бути не лише старша людина, батько, але й ровесник, колега. Тридцять три роки ми працювати разом із Віктором Антоновичем у цих стінах на філологічному факультеті, від якого відбрунькувався і факультет журналістики. З високоліттям Віктора Антоновича, з тим, що він живе так, як сказано у «Витязі в тигровій шкурі» Шота Руставелі: «Що сховав, оте пропало, Що віддав – оте твоє». Скільки він віддав на своєму віку і скільки тепер його».

Також професора привітали декан факультету іноземної мови, доцент Галина Морошкіна, декан факультету соціальної педагогіки та психології, доцент Ольга Пономаренко, декан фізичного факультету, доцент Олексій Осипов, декан факультету довузівської підготовки, доцент Ірина Бакаленко та її заступник Микола Василенко. Усі вони виголошували найтепліші та найщиріші слова, щоб віддати належне величезному вкладу Віктора Антоновича у розвиток нашого ВНЗ та його особистим якостям.

Наприкінці слово взяв сам Віктор Антонович. Щиро подякувавши усім присутнім та пошкодувавши, що його батьки не можуть побачити влаштованого на честь нього свята, ювіляр признався: «Коли я вчився в інституті, в мене було три мрії: перша, щоб мій народ став вільним, як інші народи. І все робив, щоб це сталося. І я дожив до тих часів, коли мій народ став з колін. І не страшно, що він робить це повільно і що його зараз ціла армія недоброзичливців оббріхує. Настане час – і все це мине. Друга моя мрія була скромнішою. Я мріяв давно про те, щоб Запорізький педагогічний інститут став університетом. Зараз же він став університетом, здобув статус національного. І хай він живе, розвивається, квітне вашим розумом, вашим завзяттям, вашою науковою творчістю, шановна громадо. І третя мрія. Вона здійснюється зараз, вона вже частково здійснилася. Я завжди мріяв і мрію працювати з такими людьми, як ви, щоб це були рідні мені по духові люди, щоб вони розуміли мене, щоб я якоюсь мрією міг передати їм те, що маю або те, що я відчуваю. Я став викладачем, щоб ділитися з небайдужими людьми своїми знаннями. Я не кажу «вченим», хоча доля навішала на мене багато усяких вчених регалій. Спасибі вам, люди добрі, за всі ваші побажання, я знаю, що все це щиро. Бог вам за це віддячить, адже існує заповідь: «шануй інших, і тебе шануватимуть». Спасибі всім вам».

Таміла ТАРАСЕНКО