На біологічному факультеті відбувся вечір-реквієм, присвячений загиблим 1932-1933 років.
Захід проходив у формі своєрідного монологу-звернення: студенти підготували невеликі доповіді, в яких були і офіційні дані стосовно геноциду українців, і тяжкі спогади тих, кому пощастило вижити, і молитви селян… Ось фрагмент з цих розповідей: «…не сьогодні це сказано: час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити… Проте, досить вже замовчувати ті страшні події, час розкрити їх, щоб подібного більше не повторилося»… 
“Гадаю, що тема вечору-реквієму зачепила душі студентів. - говорить одна з організаторів заходу асистент кафедри хімії Оксана Ткачук. - В залі панувала тиша і своєрідне напруження: аудиторія наче співпереживала трагедію, згадуючи непросту, а часом і страшну історію свого народу. Сподіваємось, що це надихне студентів на внутрішні роздуми”.
Перед аудиторією виступила і декан біологічного факультету Людмила Омельянчик, яка нагадала основні факти трагічних 1932-1933 рр. та розповіла про долю своєї родини, яку також торкнувся голод.
Організатори впевнені, що з цієї “виховної години” молодь має зробити відповідні висновки: треба чинити тільки так, щоб наша країна процвітала, а не вимирала, як в роки голоду.
Ігор САМОКИШ
