Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / ЗНУ відвідали українські письменники Брати Капранови

ЗНУ відвідали українські письменники Брати Капранови

ЗНУ відвідали українські письменники Брати Капранови
30.11.2017 09:09 Все Головні новини Факультети Журналістики Філологічний Факультет журналістики філологічний факультет зустріч із українськими письменниками видавнича справа та редагування

До Запорізького національного університету завітали відомі українські письменники, публіцисти та видавці – брати Віталій та Дмитро Капранови. Вони зустрілися з науково-педагогічними працівниками вишу, його студентами, зокрема факультету журналістики (освітня програма «Видавнича справа та редагування»), філологічного факультету та інших. Під час цього цікавого і пізнавального заходу брати Капранови презентували кілька своїх книг.

Першу з них – «Майдан. Таємні файли» - нещодавн видана в Україні. Автори відзначили, що Революція Гідності і Майдан – це недавня наша історія. Відтак, її живі свідчення треба поскоріше залишити нащадкам. Варто відзначити, що це книжка-розслідування. Письменники в ній спробували дослідити витоки Майдану, причини, хто його готував, і перейти на постмайданні процеси, що тривали до травня 2014 року.

«Головний парадокс Майдану полягає в тому, що всі ми були на Майдані, але ніхто не знає, що там насправді відбувалося, бо доля Майдану вирішувалася на сцені, за нею, у профспілках, на Банковій, у Львові, Одесі, Харкові. І нема такої людини, яка би була скрізь і знала всі пружини того, що відбувалося. Є багато запитань, на які нема відповідей – скільки коштував Майдан, хто платив, хто ухвалював насправді рішення? І щодо медицини на Майдані – при такому скупченні людей там не було жодного спалаху інфекції, чому? З одного боку – зараз ніби настав час розчаровуватися, але, на наш погляд, зараз саме час, коли треба аналізувати, подивитися, що ж це з нами було. Правда суспільству потрібна і вона є найкращим і найдешевшим його рушієм», – відзначив Віталій Капранов.

Крім того, письменники підкреслили на заході, що усвідомлювали одне: правди про Майдан зараз бракує – нема масштабного дослідження механізмів, які працювали в середині Майдану і поза ним. Оскільки останні два роки брати Капранови працювали на телеканалі ЗІК у передачі журналістських розслідувань «Брат за брата», і це був для них новий досвід, тому вирішили, що саме журналістське розслідування – найкращий спосіб розкриття таких складних проблем. «З журналістами розмовляють значно охочіше, ніж з прокурорами чи слідчими. Тому ми обрали саме такий жанр – журналістського розслідування», – розповів Віталій Капранов.

Письменники розповіли присутнім, як у ролі журналістів обирали свідків, шукали людей, які були в ключові моменти в центрі тодішніх подій, а також людей, які можуть розповісти правду, – і це були не ті, хто зараз обіймає поважні посади. За словами Дмитра Капранова, ця їхня книжка – не києвоцентрична історія Майдану. Брати їздили по Майданах України і для себе виділили кілька ключових міст, в яких Майдани були вирішальними для долі революції – це Харків, Донецьк, Одеса, Крим, Херсон. «Ніхто не чув про херсонський майдан, але у цьому місті ні на хвилину не були спущені українські стяги над держадміністрацією. Херсон став кісткою в горлі Новоросії і розвалив ідею наступу на південь України», – зазначив Дмитро Капранов.

У цій книзі автори спробували дослідити витоки Майдану, причини, хто його готував, і перейти на постмайданні процеси, що тривали до травня 2014 року. За їхніми словами, дослідження дало дуже несподівані для них результати. «Ми зі здивуванням зрозуміли, що дійсно можемо щось знайти під час журналістського розслідування. Наприклад, на відміну від Пшонки і Захарченка, ми знайшли людину, яка вкрала знаменитий на ті часи бульдозер», – додав Дмитро Капранов.

Брати Капранови також зазначили під час заходу, що дуже багато не знайшли, і розуміють, що пам’ять Майдану – це не лише суспільна пам’ять, а й індивідуальна. Тому в кінці книги вони помістили кілька порожніх сторінок під назвою «Мій Майдан. Запишіть, яким був ваш Майдан і передайте своїм онукам». Це для того, щоб колись нашим онукам не розповідали, що незалежність їм упала з неба.

Загалом, книга містить 19 файлів і два не файли – Хто і як готував Майдан, Майдан «без політиків», Операція «Йолка», Плацдарм майбутньої революції, Автомайдан – зброя буржуазії, Хто керував Майданом, Кому завадив Форум Євромайданів тощо. Варто відзначити, що книга вийшла друком у київському видавництві «Нора-Друк». Усього в процесі розслідувань було опитано 21 свідка.

Ще одним цікавим моментом зустрічі стала розповідь гостей про роман «Забудь-річка». Його 544 сторінки автори писали 4 роки. Брати Капранови порахували, що провели 77 тижнів за комп’ютером (а це 8-годинний робочий день, п’ять разів на тиждень). Гості розповіли, що «Забудь-річка» повертає читачів до сучасної історії XXI cтоліття та української історії в Другій світовій війні. Саме Друга світова війна принесла в Україну горе, біду, кров, гори трупів, репресії, мільйони загиблих, розстріляних і замучених, зниклих безвісти, засланих на чужину на важкі роботи. Війна так переорала людські долі, розкидала їх по світах, переплутала біографії, що того, хто хоче відшукати свою рідню, чекає чимало труднощів.

Герої роману Братів Капранових – юристка Уляна Кравченко і моряк Степан Шагута. Це союз жінки із Очакова та бувалого розведеного моряка, мускулистого сибіряка. У вир Другої світової війни потрапили три Степани Шагути XX століття, а четвертий Шагута в XXI-му шукає їхній слід в Італії, українських архівах, у нетрях Інтернету, в соціальних мережах, в Очакові. Ці Степани під одним прізвищем опиняються по різні боки барикад. Комсомолець Павло Соколенко воює у 14 гренадерській дивізії Ваффен СС «Галичина» (після 1945 року перша Українська Дивізія УНА), син сотника армії УНР Святослав Ліщинський воює у Червоній армії, а справжній польський жовнір С. Шагута, від якого пішли інші Шагути, — в Українській повстанській армії. Стільки Шагут народилося через історичні струси та навмисне переховування різних осіб під одними документами й прізвищем.

Що ж до сучасного пласту роману, який протікає паралельно трьом долям Шагут, то його можна сміливо зарахувати до міського роману, що найнесподіваніше, написаного від імені уже згадуваної юристки Уляни Кравченко.

Ще один сюрпризом зустрічі стала презентація для студентів і викладачів ЗНУ дуже цікавого й оригінального з видавничої точки зору видання – «Історія незалежності України». Гості підкреслили, що незалежність не впала нам з неба. І ця державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991-го. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями, на думку братів Капранових, дозволить читачам цієї книги легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування. Це – книжка для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями.

До речі, це мальована історія незалежності. Вона завершується 91-м роком. Книжка містить мапи, портрети історичних діячів і структуровану в таблиці хронологію, але більша її частина – комікси, які взялися втілювати художники з шести українських міст. Автори зазначають: «Є в науковому середовищі таке прислів’я, що якщо ти не можеш прибиральниці за 5 хвилин пояснити, чим ти займаєшся, то ти сам не розумієш, чим ти займаєшся. І ми спробували так само підійти до історії. Це не історична праця жодним чином, ні з якого боку, це праця письменницька. Ми взяли відомі факти, просто виклали їх послідовно, так, щоб можна було зрозуміти і запам’ятати». А ще у книги є невеличкий секрет – в одному й тому ж місці на кожній сторінці є мапа України. І якщо її обережно проштрикнути шилом через усю книгу – можна прослідкувати, що було з твоєю малою батьківщиною під час різних історичних подій. Подібне наближення до історії допоможе її вивчити швидше та цікавіше. До того ж кожна епоха – це певний герой на сторінці, видатна особа. З нею асоціюються відповідні історичні обставини й вчити предмет стає просто й легко!

Одними з перших читачів «Історії незалежності України» стали автор Акту про незалежність Левко Лук’яненко та перший президент новітньої України Леонід Кравчук. Брати Капранови зізнались, що писали свою «Історію» не самі, а консультувались із фахівцями. Один із таких консультантів, колишній очільник архіву СБУ Володимир В’ятрович зазначив свого часу, що для нього книжка цікава, насамперед тим, що історія українців там подається в контексті з історіями інших народів.

 «У цей виклад історії України інтегровано історію кримських татар, чого справді бракує у багатьох книжках, і Крим та кримські татари залишаються поза українським наративом, – вважає В’ятрович. – А тут кримські татари інтегровані в український історичний наратив, і це дуже важливо».

Крім того, видавці розповіли, що після успіху «Мальованої історії Незалежності України» вони підготували новий дитячо-сімейний проект – книжку «Веселих свят». На сторінках цього видання можна знайти практичну інформацію про традиційні українські свята. «Що й казати – сьогодні відзначення будь-якого свята здебільшого обмежується застіллям та телевізором. Але наші предки залишили нам традицію значно цікавішого святкування – зі спеціальними піснями, іграми, стравами, віншуваннями й побажаннями. Вони вміли весело й цікаво святкувати, то й нам повчитися не гріх», – переконані брати Капранови.

У збірці коротко, зрозуміло, ілюстративно та практично подано пісні з нотами, ігри з правилами та лічилками, страви з рецептами, рукомесло зі схемами, а також довідки про виникнення свят і їх еволюцію з дохристиянських часів аж дотепер. Окрім народних свят, до книжки також увійшла інформація про офіційні та міжнародні: День Незалежності, Новий Рік, День Книжки, День Знань, День Криму тощо.

«Звісно, на ста сторінках неможливо описати безкінечний світ українських традицій. Бо насправді в кожному селі, ба навіть родині, святкують по-своєму, – зазначають брати Капранови. – Тому ми сподіваємося, що видання послужить путівником українськими святами, за допомогою якого дорослі разом із дітьми віднайдуть для себе багато цікавих та мудрих святкових розваг – окрім традиційного застілля, а головне – розпитають бабусь, як святкували вони, і продовжать місцеві традиції».

Над книжкою працював колектив художників (серед них – Олександр Костенко, Люсьєна Левко, Назар Горохівський та інші), етнографів, фолкльористів, музикантів, дизайнерів. У книзі на 100 сторінках можна знайти практичну і таку потрібну інформацію про традиційні українські свята.

Наостанок гості запропонували присутнім презентацію ще двох свої книжок. А саме – роман у новелах «Кобзар 2000». Він з часу першого виходу в світ пережив уже кілька перевидань. Книжка і зараз добре продається. І невипадково, адже присвячена вона українській містиці. За словами письменників, розповіді про вурдалаків, відьом і ворожок завжди будуть привертати увагу читача. «Кобзар 2000» братів Капранових – доволі цікава, часом епатажна форма переосмислення й новітньої рецепції Шевченка в ХХІ столітті. Книжка писалася протягом кількох років, а отже, мала кілька редакцій.

Так, у оповідці «Кавказ» знаходить відображення і сюжет помаранчевої революції. В останній «редакції» «Кобзаря» братів Капранових додалося чотири твори: «Якби ви знали, паничі», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Молитва». Композиційно це видання існує у двох паралельних вимірах (узагалі книжка у своїй основі має за провідний принцип дзеркальності, двійництва, вираженого на різних рівнях: сюжетному, психологічному, композиційному): «Soft» (для читачок) і «Hard» (для мужніх читачів). В «Кобзарі 2000» наскрізною є лінія порятунку українського світу, хоч вона і вимальовується через художній підтекст. Людство не виживе без повернення до праоснов.

Наприкінці заходу присутні мали змогу поставити кілька питань гостям: їх цікавив спектр лайфаків для видавця; момент, як не переступити тонку грань «морального» письменнику; як пишеться братам удвох, хто скільки править і яким виходить стиль? Також усі охочі змогли отримати від улюблених письменників автографи та сфотографуватися на добру згадку. Крім того, теперішні майже випускники факультету журналістики («Видавнича справа та редагування») пригадали візит братів Капранових до ЗНУ в ті часи, коли вони тільки починали навчання у виші, навіть підготували фото з того заходу. Відтак, самі організатори щиро подякували письменникам за увагу до Запорізького національного університету й висловили сподівання й на подальшу плідну співпрацю. Натомість Віталій та Дмитро Капранови висловили своє щиро захоплення університетською академічної атмосферою, подякували представникам вишу за гостинність, зокрема доценту кафедри видавничої справи та редагування факультету журналістики Запорізького національного університету Інні Горбенко. А також пообіцяли зустрітися з представниками ЗНУ під час майбутніх книжкових презентацій.

 

Схожі новини