Ініціативною групою кафедри акторської майстерності було розроблено проект з «Соціально-психологічна реабілітація засобами театрального мистецтва», який взяв участь у конкурсі соціально-значимих проектів, що проводився центром соціальних програм UC RUSAL, став його переможцем і отримав малий гранд.
Координатори проекту: Локарєва Галина Василівна, професор, доктор педагогічних наук, завідувач кафедрою; викладачі - Король Олександр Петрович, професор, народний артист України, Фортус Геннадій Вадимович, старший викладач, заслужений діяч мистецтв України, Гончаров Віктор Миколайович, старший викладач, заслужений артист України, Стадніченко Надія Василівна, старший викладач, заслужена артистка України, Гринь Лілія Олександрівна, старший викладач; технічний виконавець - Логінова Альона Леонідівна. Реалізація проекта була здійснена на базі соціальних об’єктів: Запорізького обласного клінічного онкологічного диспансеру, Спеціалізованого територіального медичного об’єднання «Дитинство» - дитяча обласна лікарня.
У проекті взяли участь 14 студентів спеціальності «Театральне мистецтво», більш ніж 50 онкологічно хворих дорослих та більше 40 хворих дітей з пульманологічного та травматологічного відділень.
6 лютого 2008 року в рамках проекту “Соціально-психологічна реабілітація засобами театрального мистецтва” у спеціалізованому територіальному медичному об’єднанні “Дитинство” відбувся концерт за участю студентів спеціальності “Театральне мистецтво”.
В концерті звучали дитячі пісні у виконанні студентів 2 курсу Інни Гудко, Ганни Петрової, лауреата республіканського конкурсу “Азовські вітрила” студентки 1 курсу Катерини Гринь та лауреата обласного та республіканського конкурсів, учасника програми “Шанс” (9 грудня 2007 року) студента 3 курсу Костянтина Мащенка.
З великим інтересом та ентузіазмом діти сприйняли казку “Рукавичка” у виконанні студентки 3 курсу Галини Гуснової, та байку “Кіт та баба”, котру прочитав студент 3 курсу Андрій Лятуринський.
Маленькі глядачі були у захваті від лялькових номерів, які були представлені студентами 3 курсу Ксенією Лігачовою, Ганною Вашенковою та Борисом Кирпою.
Відразу ж після закінчення концерту ці студенти відвідали в палатах тих хворих дітей, котрі були позбавлені можливості рухатися.
Глядачам були роздані анкети, де вони мали можливість висловити свої враження від зустрічі. Відгуки виявилися дуже позитивними, діти висловлювали бажання ще побувати на такій зустрічі. Отже, мета, котру ставили організатори проекту була досягнута – позитивні емоції пережиті дітьми протягом години будуть сприяти їх фізичному одужанню.
Для студентів такі зустрічі з глядачами також є дуже важливими. Це та необхідна практика, без котрої становлення в акторській професії неможливе.
12 лютого 2008 року у Запорізькому клінічному онкологічному диспансері відбувся виступ студентів спеціальності “Театральне мистецтво”. Програма концерту була різноманітною: виконувались уривки з вистав – В. Стефаника “Побожна”, “Королівські ігри”; художнє читання – байки І. Глібова “Черепаха”, “Кіт і баба”, “Ворона”; звучали пісні “Україна”, “Вітер перемін”, “Верба”, романси “Утро туманное”, “А на последок, я скажу”; виконувались хореографічні композиції. Під час виконання концертних номерів студенти проявляли креативність, самовідданість, завзятість, тим самим розкриваючи цікаві художні образи, характер не тільки свого героя, а і кожен свій. Глядачі яскраво реагували на виступ студентів, відбувався постійний діалог між артистами-акторами та публікою. Концертна програма пройшла “на одному диханні”. Після закінчення концерту глядачі виходили з зали із гарним піднесеним настроєм, з відчуттям вдячності за виступ акторів, а студенти здобули ще один досвід та майстерність.
Представлений онкохворим дорослим та хворим дітям, які знаходились на стаціонарному лікуванні «Театрально-музичний калейдоскоп» надав ситуативну арттерапевтичну релаксацію. Програми калейдоскопу були розроблені відповідно до спрямованості на вік реципієнтів. Наші припущення про те, що художньо-естетична інформація творів театрального мистецтва, яке містить в собі музику, хореографію, драматизацію, вокал, спрацювала як елемент реабілітаційно-лікувальної допомоги людям з психосоматичними захворюваннями. Психоенергетична емоційна інформація, якою були наповнені твори мистецтва, представлені студентами, надала катарсисного ефекту як дорослим, так і дітям.
Протягом реалізації проекту відбувалося зняття травмуючих хвилювань, наповнення душевного стану хворих радісними почуттями та емоціями, задоволенням, естетичною насолодою, бадьорістю, внутрішньою енергією. В момент театрального дійства відбувалося перенесення уваги хворих з проблем, пов’язаних із захворюванням та сумом. Реципієнтам було надано можливість вступити в емоційне спілкування з мистецтвом, що допомогло на певний час звільнитися від внутрішньої замкнутості, спустошуючих психіку думок. Підтвердженням цього стали відповіді, отримані завдяки анкетуванню, яке проводилося як в онкологічному диспансері, так і в дитячій лікарні. Зміст анкет розроблений відповідно до вікового статусу. Анкети було роздано всім учасникам проекту, але нажаль відповіді на запитання анкети дали не всі (онкодиспансер – 19 осіб, дитяча лікарня – 31 особа). Щодо результатів, отриманих у дитячій лікарні, в анкетуванні захотіли взяти участь і дорослі (мами, бабусі та співробітники лікарні).
Після проведення заходу у дитячій лікарні зі словами подяки зверталися до організаторів та студентів завідуюча дитячим відділенням Окул Т.І., яка наголосила на великому значенні проведеної програми, оскільки в ній взяли участь діти, які живуть у сільській місцевості і ніколи не бачили “живих” акторів. Це була їх перша зустріч із театральним мистецтвом, яка позитивно вплинула на їх психосоматику і сприяла бажанню продовження цього проекту. Тетяна Іванівна відзначила важливість подальшого проведення подібних програм, тому що діти у відділенні змінюються і іншим дітям теж вкрай необхідне таке катарсисне ходожньо-естетичне явище. Зі словами подяки до організаторів підходили мами, бабусі та співробітники лікарні. Після вручення призів дітям дехто з них підходили до студентів з тим, щоб отримати автограф, як у майбутніх “зірок театрального мистецтва”.
Несподіванкою для організаторів проекту було те, що на той час у дитячій лікарні проходили обстеження учні старших класів - допризивники. Це у перший момент збентежило реалізаторів проекту, бо програма була розрахована на дітей молодшого віку, але побоювання були марними: усі номери сприймались емоційно і з зацікавленістю. Це підтвердили і результати анкетування.
Діти, які взяли участь у проекті (від 2 до 16 років) у своїх анкетах відзначили, що на захід прийшли з сумним настроєм і замалювали “Сумне обличчя”, а пішли з нашого заходу з веселим і навіть дуже веселим настроєм. Дітям сподобались байки, пісні та ляльки (ляльковий театр). На питання “Чи хотіли б ви побачити ще раз наш виступ? Скільки раз?” діти відповідали “Много”, “Очень хочу, ещё много” тощо.
Хворі з онкодиспансеру висловлювали свою вдячність за те задоволення, яке отримали під час сприйняття театралізованої програми. Вони говорили про те, що, не маючи змоги відвідати театр та концерти, вони одержали можливість зустрітися з акторами в умовах лікарні. На питання анкети “Які думки у вас були під час театральної дії?” ми отримали такі відповіді: “Думки тільки радісні” (Ольга Петрівна, 55 років), “Гордость за ребят, что они так могут петь, танцевать и говорить” (Лідія Андріївна, 65 років), “Я рада, что у нас появляются новые таланты” (Наталя, 45 років), “Я вспомнил молодые годы” (Микола, 54 роки), “Вспомнила студенческую жизнь” (Ірина Дмитрівна, 53 роки), “Какие всё-таки ребята молодцы” (Ганна Олександрівна, 56 років), “Мысли, если бы вы чаще приезжали к больным людям и поднимали им настроение” (Віра, 58 років). Ці висловлювання говорять про те, що думки хворих не були сконцентровані на особистих проблемах, вони вийшли за межі своїх негативних думок та почуттів. Отже, перебування в позитивному емоційному стані, хоч і на короткий час, але дає катарсисний ефект. Аналіз анкет дав нам уявлення про те, що певна частина учасників проекту прийшла з середнім похмурим, сумним, задовільним настроєм, а після закінчення виступу студентів хворі отримали хороший, веселий, радісний, оптимістичний настрій, гарне самопочуття, почуття радості, йшли з нашого заходу з відмінним настроєм. В анкеті певні хворі підкреслили всі позитивні характеристики (анкети додаються). На питання “Чи хотіли би ви зустрітися з нашими артистами ще раз?” 100% відповіли “Так”. Певний ефект мав той факт, що у програмі взяв участь студент 3 курсу Костянтин Мащенко, який був учасником програми “ШАНС”. Психологічний ефект впізнавання дав позитивний вплив на емоційний стан реципієнтів.
Завдяки цьому проекту порушилось питання про необхідність застосування арт- та музикотерапії у лікарнях. За результатами проведення проекту ми отримали заявки на підвищення кваліфікації співробітників (психологів) лікарні з курсу “Соціально-психологічна реабілітація засобами музики”, який проводиться на факультеті Соціальної педагогіки та психології ЗНУ. Ми отримали запрошення для проведення таких заходів не тільки у лікарнях, а й у інших соціальних закладах.
