Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Не тільки вчитель, а і знавець дитячих душ: Любов Миколаївна Шамрай

Не тільки вчитель, а і знавець дитячих душ: Любов Миколаївна Шамрай

Не тільки вчитель, а і знавець дитячих душ: Любов Миколаївна Шамрай
02.02.2018 09:04 Все Головні новини факультет журналістики інформаційно-просвітницький проект майстри педагогічної справи прес-служба відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування Обласна академічна газета «Запорізький університет»

В університеті триває інформаційно-просвітницький проект «Майстри педагогічної справи». У його рамках читачі знайомляться з історіями кращих фахівців різних галузей, які свого часу навчалися в нашому виші.

Два роки тому Указом Президента України № 267 чотирьом представникам Запорізької області присвоїли звання «Заслужений вчитель України». Сьогодні наша розповідь про одного з них, точніше одну, – викладача математики комунального закладу «Гуляйпільська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Гуляйпільської міської ради.

Любов Миколаївна – випускниця Запорізького державного педагогічного інституту 1977-го року. Обравши професійний шлях за власним уподобанням, ніколи не шкодувала про свій вибір. Сьогодні має педагогічний стаж роботи понад 40 років, є спеціалістом вищої категорії, відмінником освіти України, вчителем-методистом, заслуженим вчителем України, нагороджена численними грамотами та дипломами районного, обласного відділів освіти, Міністерства освіти і науки України, медаллю «За заслуги перед Гуляйпільським краєм».

Колеги дають їй лише позитивні характеристики, не змовляючись, стверджують, що вона є знавцем дитячих душ, має високий рівень професійно-педагогічної та психологічної підготовки, вміє знаходити спільну мову зі школярами. Її майстерність ґрунтується, перш за все, на партнерстві між учнями, вчителем і батьками, орієнтована на потреби учня в освітньому процесі. Це вимогливий і разом із тим добрий педагог – справжній помічник, порадник і друг своїм вихованцям, порядна, тактовна, скромна, привітна і чуйна людина.

У Л. М. Шамрай своя система роботи з талановитими дітьми. Її учні щороку стають переможцями ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики, обласної інтернет-олімпіади (дистанційний тур), брали участь у Всеукраїнському веб-квесті «Математика в мистецтві або мистецтво в математиці», змаганнях із усного рахунку «Прангліміне», що проводиться в рамках міжнародного проекту «Міксіке в Україні», міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру» та інших.

У започаткованому Л. М. Шамрай проекті «Корекція навчальної діяльності учнів на уроках математики» порушена проблема шкільної неуспішності. Він має наукове підґрунтя, враховує новітні підходи, актуальні в сучасному вимірі навчання молодого покоління, спрямований на побудову чіткої системи корекційно-розвиваючої роботи на уроках математики.

Матеріальна оснащеність кабінету математики, в якому працює Любов Миколаївна, сприяє забезпеченню виховних можливостей змісту навчального матеріалу. Тут зібрана вся необхідна література, бібліотечка електронних наочностей, дидактичний та роздатковий матеріал. До речі, на її рахунку не один десяток методичних розробок. Л. М. Шамрай узяла участь в обласній он-лайн виставці «Освіта Запорізького краю-2015» та «Освіта Запорізького краю-2016». Її збірник задач і вправ з математики на місцевому матеріалі для учнів 5-9 класів «Моє Гуляйполе» визнаний однією з кращих авторських робіт і відзначений Дипломом департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації. За участь у районній онлайн-виставці «Перлини педагогічного досвіду» її посібник «Геометрія 7-9 класи. Тематичне повторення в кросвордах» визнано кращим у номінації «Компетентнісний підхід у підвищенні якості освіти природничо-математичного циклу» та відзначено грамотою відділу освіти.

Учителька йде в ногу з часом, володіє новітніми технологіями, має доступ до інформаційного освітнього середовища, вміло використовуючи його в роботі, працює з мультимедійними програмами, допомагає учням ефективно використовувати інформаційні ресурси Інтернету. Має власні блоги (geomzb.blogspot.com та zbirnik.blogspot.com), є учасником віртуального методичного об’єднання вчителів математики Запорізької області на «Заповікі». Активно ділиться своїм професійним досвідом на рівні району, міста, області – багато років керувала районним методичним об’єднанням учителів математики.

- Як Ви прийшли в професію, якщо не секрет?

- Не випадково, звичайно. Вчителькою мріяла бути ще до школи, однак велику роль зіграло спілкування з моїм першим класним керівником. Є на світі люди, які входять не лише в наше життя, а й у серце, та залишаються там навіки. Одним із таких людей був для мене вчитель математики та фізики Бохан Олексій Миколайович. Він полонив мою дитячу свідомість і досі лишається для мене Наставником, хоча моя власна вчительська стежина вже довжиною в кілька десятків років, а його душа відійшла у Вічність.

Юність схильна до захопленої ідеалізації, тому діти часто переносять свої поняття про досконалість на якусь конкретну особу. Для нас ідеалом був Олексій Миколайович. Все вражало у цій людині – феноменальні, як на ті далекі часи, знання, невичерпна і разом з тим спокійна, цілеспрямована енергія, почуття гумору, навіть зовнішній вигляд цього високого, гарного, завжди підтягнутого молодого чоловіка. Він був для нас цілим світом! Гуртом чекали ми свого Вчителя зранку, щоб першими привітатись. На великій перерві наввипередки бігли на спортивний майданчик, щоб зіграти партію в волейбол, де суддею і одночасно тренером був він. Звук його мотоцикла розпізнавали за кілометр. А фізичний кабінет був для нас ще й кабінетом психолога, бо в ньому лікувалися наші душевні рани, давалися мудрі поради… У кожному з нас наш наставник знаходив щось варте любові та поваги, і ми відповідали йому взаємністю.

Він був учителем за покликанням, а бути хорошим викладачем означає любити те, що викладаєш, і тих, кому викладаєш. Кожен урок Олексія Миколайовича мав якусь цікавинку. Багато з них я озвучую тепер при нагоді у себе на уроках і обов’язково кажу, що це задача родом із мого дитинства!

Шкода, що наше спілкування з ним як з учителем тривало всього три роки. Далі його перевели на іншу посаду в іншу школу. Та в наших серцях він залишився як ідеал доброти, відданості справі, як Людина з великої літери. Після школи переді мною не стояв вибір, ким бути. Я твердо знала, що стану вчителем математики. Будучи золотою медалісткою, могла навчатися у будь-якому виші країни, але вибрала наш педагогічний інститут, фізико-математичний факультет, спеціальність – «математика». Деканом факультету був тоді Бородін Микола Іванович, куратором групи – Фока Лідія Іванівна, викладачі – Фішман І. М., Кудря В. І., Доля О. І. та інші, яких ми поважали не тільки за знання свого предмета, а й за людяність, порядність та розуміння наших студентських проблем.

Сьогодні ми не уявляємо свого життя без мобільних телефонів, планшетів, ІТ-технологій. А тоді, в далекому 1973 році, мене, студентку-першокурсницю, вразила вперше побачена ЕОМ (електронно обчислювальна машина), що ледве поміщалася в аудиторії. Вже й не пам’ятаю, лампова це була ЕОМ, чи напівпровідникова, а от що її продуктивність була мільйон операцій за секунду, – це тоді дивувало і вражало.

Отримавши вищу освіту, із задоволенням повернулася працювати в рідну школу – тоді ще СШ № 3, де директором була Кириченко Валентина Федорівна, нині Заслужений працівник освіти України, знана й шанована всіма гуляйпільцями людина. Коли ще я була ученицею, вона викладала в нас українську літературу. Сила книги в її руках подвоювалася! Тоді ми, учні, думали, що боялися її. І тільки тепер розумію, що то не страх був, а велика повага до інтелекту, порядності, мудрості Вчителя з великої букви. І Валентина Федорівна, і Віктор Павлович Науменко (мій нинішній директор) завжди йшли в ногу з часом, а то й випереджали його, вони живуть школою.

Любове Миколаївно, розкажіть, будь ласка, про свою педагогічну філософію.

– Моє педагогічне кредо – «зберегти та оживити золоте зерно душі кожної дитини». Тому непорушний принципи моєї педагогічної діяльності (за Амонашвілі Ш. О.) – це принцип «творящого терпіння», що забороняє нападати на дитину, кричати, критикувати, розносити її вщент тощо. Треба творити і чекати, творити і чекати, сподіваючись, що надії вчителя здійсняться не сьогодні, то завтра, що й намагаюся робити щодня.

Леонардо да Вінчі колись сказав: «Не треба нічого придумувати у цьому житті, життя саме підкаже тобі і навчить, як треба; тільки краще придивляйся і уважніше слухай». Ця думка мені дуже близька. Мені самій щастило зі школою та вчителями, нам довіряли і з нами співпрацювали, тому роблю все, щоб відповідати обраній ще в дитинстві професії.

Викладаючи математику, постійно думаю над тим, як зробити так, щоб навчання, під кутом зору учня, було цікавим і корисним, сприяло широкому та свідомому застосуванню математики у житті. Має допомогти у цьому, зокрема, один із останніх створених мною посібників «Геометрія 7-9. Тематичне повторення в кросвордах», що охоплює всі теми курсу геометрії середньої школи. Сподіваюся, він зацікавить вчителів математики області, внесе елемент новизни в освітній процес, зробить уроки не одноманітними. В електронній версії передбачена можливість за потребою швидко змінити закодоване слово та створити власну презентацію, доповнивши її своїми матеріалами. Робота з цим посібником розрахована не лише на закріплення знань суто з геометрії, він також покликаний сприяти вихованню патріотизму, любові до рідного краю, до своєї малої батьківщини, землі своїх предків, допоможе вчителям математики формувати життєві компетентності учнів, готувати їх до життя.

– До речі, Ви працюєте над проблемою «Формування життєвих компетентностей школярів через реалізацію можливостей особистісно зорієнтованого навчання та впровадження ІК-технологій». Чим це обумовлено?

– Мій багаторічний досвід роботи в школі доводить, що результативність навчально-виховного процесу залежить у першу чергу від психофізичних даних учнів, їхнього бажання співпрацювати і розвиватися. Такі показники розвитку дитини, як пам’ять, увага, мислення є важливими складниками успіху. Особистісно зорієнтоване навчання математики та впровадження інформаційно-комунікативних технологій допомагає здійснювати компетентністний підхід до викладання математики в контексті гуманістичної педагогіки.

Сьогоднішній день вимагає від нас не лише володіння певними компетенціями як певною сумою знань у якійсь галузі, а й сформованості життєвих компетентностей, тобто готовності до життя. Від цього залежить конкурентноспроможність випускника.

Є різні групи компетентностей. Сутність соціальної групи полягає в умінні робити вибір, приймати рішення, брати на себе відповідальність, долати конфлікти. Для формування таких компетентностей, я для своїх уроків намагаюсь вибирати завдання, що передбачають самостійний пошук шляхів розв’язання; даю нетипові, творчі завдання (наприклад, запитую, чи буде економічно вигідною для Гуляйпільського району вітроелектрична установка; чи задовольняє потребу родини в кисні домашній садок); заохочую учнів до розв’язання задач різними способами, прояву власної ініціативи.

І ще є полікультурна група компетентностей, яка передбачає оволодіння досягненнями культури. Формуючи їх, забезпечую розширення світогляду та підвищення культурного рівня учнів, для цього використовую інформацію з історії математики, історії рідного краю, краєзнавства: ми розв’язуємо задачі історико-культурного, екологічного, валеологічного змісту.

Крім того, вирізняють комунікативні компетентності: вміння міжособистісної та групової взаємодії, інформаційні навички та медіаграмотність (вміння здобувати, аналізувати, опрацьовувати, оцінювати та створювати інформацію в її різноманітних видах, формах і різних медіапредставленнях). Формую їх, стимулюючи учнів до висловлювання власної думки, коментуючи їхні відповіді, використовуючи різні види спілкування (усне, письмове та за допомогою мультимедіа). Компетентність продуктивної творчої діяльності та інтелектуальну допитливість (здатність до оригінальності та інновацій) намагаюся формувати, активізуючи творчі здібності учнів, зокрема шляхом залучення їх до участі в олімпіадах, конкурсах. Для формування компетентності саморозвитку та самоосвіти організовую інтелектуальні ігри, предметні тижні, що передбачають самоосвітню діяльність; на кожному етапі уроку вчу розпізнавати, визначати та розуміти власні навчальні проблеми, знаходити потрібні для самонавчання ресурси; виховую бажання і здатність навчатися протягом усього життя.

Таким чином, працюючи в рамках особистісно зорієнтованої системи навчання, впроваджуючи інформаційно-комунікативні технології, формуючи основні життєві компетентності, досягаю того, що учні вміють працювати з новим інформаційним потоком, критично та системно мислити, безконфліктно спілкуватися у групах, мають інформаційні навички та соціальну відповідальність, здатні займатися самоосвітою, творити.

– Таку активну професійну діяльність, мабуть, складно поєднувати з особистим життям, сімейною сферою. Яка Ваша думка щодо цього?

– Мені вдалося поєднати одне з іншим. У щасливому шлюбі з чоловіком Віталієм виростили доньку Світлану. Сьогодні приносять радість і щастя дві онуки – Ганнуся та Улянка, вже школярки. До речі, улюблений предмет обох – це математика.

– Скажіть, яка частина Ваших учнів поступає в ЗНУ?

– Важко сказати – ніколи не рахувала, але з упевненістю можу сказати – багато, адже авторитет вишу вагомий і майже щороку наші випускники обирають педагогічні професії  та стають студентами різних факультетів ЗНУ. Чотири наші випускниці продовжують мою справу – працюють учителями математики.

Школа – це територія совісті. І я навчилася працювати по совісті. Інакше не вмію. І цим завдячую моїм наставникам. Це Бохан О. М., Сидоренко М. І. (низько схиляю голову перед їх пам’яттю), Кириченко В. Ф., Науменко В. П.

А всім моїм колегам, хто навічно «прописаний» біля шкільної дошки, хочу побажати, щоб наша праця залишала добрий слід у серцях наших вихованців!

 

Мирослава Чабаненко,

доцент кафедри журналістики ЗНУ

 

Схожі новини