Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: випускниця факультету іноземної філології, фахівець з онлайн-маркетингу Марія Шапочка

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: випускниця факультету іноземної філології, фахівець з онлайн-маркетингу Марія Шапочка

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: випускниця факультету іноземної філології, фахівець з онлайн-маркетингу Марія Шапочка
22.04.2020 14:52 Все Головні новини Факультети Іноземної філології Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет іноземної філології відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ

В університеті триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». І черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення і успіху випускниці факультету іноземної філології Запорізького національного університету (ZNU, Zaporizhzhia National University) за спеціальністю «Німецька філологія» Марії Шапочки. Вона після закінчення магістратури ЗНУ продовжила навчання й отримала диплом у Німеччині, вивчаючи германістику, а також – трансмедіальні відносини. Зараз Марія викладає в коледжі німецьку мову та працює в галузі онлайн-маркетингу.

 

- Маріє, скажіть, будь ласка, чому колись вибрали саме ЗНУ і факультет іноземної філології ? Чи не шкодуєте про свій вибір?

- ЗНУ – це університет, де більше гуманітарних дисциплін і у випускних класах я думала про те, вступати на іноземну філологію  чи журналістику. Тобто технічні університети мене не цікавили взагалі. Про свій вибір не шкодую. Це були дуже добрі часи.

- Які залишились спогади про факультет та про університет загалом?

- Спогади залишилися лише позитивні. Співпраця зі студентським самоврядуванням доповнювала навчання й робила його ще цікавішим. На час мого навчання на кафедрі були дуже сильні викладачі. Зважаючи на обмежені технічні та матеріальні можливості університету, викладачі давали нам максимум знань і потрібних професійних навичок.

- Які знання і досвід, отримані під час навчання, знадобилися у подальшому житті?

- Я сформувала самодисципліну та вміння навчатися, які дуже важливі в подальшому розвитку та, у моєму випадку, для навчання за кордоном. Звісно, фахові знання також знадобились.

- Що Ви порадите молоді для здобуття практичних навичок під час навчання?

- За можливості, проходити практику за спеціальністю та брати участь у міжнародних проєктах. Таких зараз дуже багато. Також вивчати мови незалежно від основного фаху, адже вони допомагають відкривати багато дверей.

- Що Вас спонукало продовжити освіту в Німеччині за іншим фахом? В якому університеті та за якою спеціальністю Ви там навчалися?

- Я продовжила освіту в Німеччині через те, що хотіла отримати новий досвід, поглибити знання за фахом та пізнати іншу перспективу науки. Навчалась я в університеті Отто фон Геріке у місті Магдебург. Моя магістерська програма називалася Germanistik: Transfer, Kultur und Intermedialität. Це була вже не іноземна філологія, а германістика. Йшлося про новітні студії в германістиці, а також трансмедіальні відносини: тобто як мова трансформується в інші медіа та її функції. У нас було дуже багато предметів з інших факультетів. Упродовж навчання в університеті та після цього я не зупинялась у підвищенні своєї кваліфікації. Тема сучасних медіа цікавила мене все більше, і тому я отримала додаткову кваліфікацію менеджера онлайн-маркетингу.

- Розкажіть, будь ласка, про особливості німецької системи вищої освіти. У чому полягають її відмінності в порівнянні з українською?

- Німецька система освіти відрізняється тим, що університети там – осередки науки. Вони проводять актуальні для економічної системи та суспільства студії. Усе, що вивчають студенти, над чим працюють доценти та професори, націлено на розвиток країни загалом чи її окремих галузей. При цьому університети мають дуже великі ресурси бібліотеки. Ніхто не скачує реферати з інтернету. Так, щоб написати індивідуальну роботу, тобі реально треба йти у бібліотеку та працювати з науковою (не хрестоматійною) літературою. А якщо не вистачає книжок, які є у бібліотеці університету, у студентів є доступ до всіх університетських бібліотек Німеччини і можна через свій акаунт замовити потрібну літературу на певний час.

У великих університетах професори та доценти не знають персонально всіх студентів, які навчаються у них в цьому семестрі на курсі. Ніхто ні за ким не бігає та не нагадує, що треба здати реферат чи домашнє завдання. Твоє навчання – це повністю твоя відповідальність. Правила, за якими виставляються оцінки та вимоги до виконання завдань, є на сайті університету. Зустрітися з доцентом поза семінаром, можна лише, домовившись про зустріч у часи прийому. Для іспиту є офіційно 2 спроби. Третя спроба надається лише у випадку, коли людина була дуже хвора та пробула у лікарні весь семестр. Але це ніяк не впливає на результат. Якщо предмет був завалений на іспиті (навіть, якщо йдеться про якийсь 1 чи 0,5 балів), то тебе відраховують з цієї спеціальності і тобі заборонено вивчати цю дисципліну в Німеччині в інших університетах. Тобто можна лише змінити фах і починати все спочатку.

Чи це добре? Іноді так, тому що таким чином закінчують університет лише люди, яким це потрібно, а не ті, кому батьки нав’язали. У Німеччині не всі навчаються в університетах. Є багато людей, які отримують середню професійну освіту й можуть отримати дуже добре оплачувану роботу. Так, щоб працювати у банку консультантом чи помічником адвоката або продавцем книг, не треба мати диплом магістра.

Важливим пунктом є й фінансування університету. Університети не фінансуються із кишень студентів. Їх фінансує держава та багато великих концернів. Таким чином, ніхто не «торгує» оцінками, як на базарі. Викладачі отримують добру заробітну платню і вимоги до них дуже високі. За все своє навчання я жодного разу не бачила, щоб викладач прийшов на семінар чи лекцію не готовий чи просто не прийшов. Уже пізніше, коли я сама працювала в інституті, я теж не бачила таких колег.

- Який німецький досвід, на Вашу думку, можна втілити в українській системі вищої освіти?

- Наука в Україні повинна стати більш практичною та вільною як для студентів, так і для викладачів. Треба давати студентам змогу критично мислити та робити свої відкриття й помилки. Також треба вчити людей працювати з науковою літературою, а не заганяти їх у рамки вже прийнятих норм. Треба розширювати бібліотеки університетів й загалом робити університети свіжими, інноваційними, новітніми. У молодої людини, студента повинно виникнути бажання вчитися в університеті. Це повинно бути престижно, а не йти, як на каторгу, в старі облуплені приміщення, які погано опалюються. Студенти самі повинні прагнути навчатися в закладі вищої освіти.

- Який Ваш перший досвід роботи? Які знання та навички Ви при цьому здобули?

- Найперший досвід роботи я отримала в Україні ще в студентські часи. Я вже викладала німецьку мову як іноземну. В Україні на курсах німецької мови було все, що ми вивчали з методики. Звісно, паралельно треба було вдосконалюватися. Але зовсім інше було пізніше вже в Німеччині, коли я викладала німецьку, як другу мову на інтеграційних курсах для дорослих мігрантів і біженців.

Викладати німецьку на німецькій людям з усього світу, з абсолютно різним світосприйняттям та рівнем освіти – це був найінтенсивніший та найцікавіший досвід для мене, як для викладача. Потім був інститут та підготовчий коледж. Це, звісно, взагалі щось інше. Тут ти працюєш вже з науковцями та студентами з інших країн, і в них інші потреби та вимоги. Я навчилася більше розуміти інші культури та специфіку інших менталітетів. У сучасному світі це дуже важливо.

- Розкажіть, будь ласка, про себе: у якій галузі на сьогодні працюєте, чим займаєтесь?

- На сьогодні день я викладаю німецьку в коледжі та займаюсь онлайн- маркетингом для двох фірм у моєму місті. Це дає мені необхідний баланс і завжди тримає у тонусі.

- Чому вирішили пов’язати своє життя саме з цим фахом?

- Тому що мене завжди цікавила мова, міжкультурна та міжособистісна комунікація.

- Які складники професійного розвитку, на Вашу думку, є важливими?

- До них я можу віднести відкритість до нового та готовність завжди навчатись.

- Які маєте мрії, які завдання зараз перед собою ставите?

- На разі, у цей важкий кризовий період, я займаюсь розвитком онлайн-освіти та паралельно розширюю можливості двох фірм, де займаюсь маркетингом. Хочу більше дізнатися про цю галузь, тому що за нею майбутнє. Не знаю, чи залишуся жити в Німеччині, але знаю точно, що зараз важливо розвиватися в різних напрямках, щоб бути максимально мобільним та флексибельним. Треба вміти швидко реагувати. Наприклад, під час карантину наш коледж за 1 тиждень розробив концепт онлайн-освіти для наших колегіантів. На одній з фірм ми з командою за 3 дні запустили систему онлайн-замовлень та активно рекламуємо це. Ринок регіонально дуже специфічний. Люди в Німеччині відрізняються за звичками та менталітетом. Тому підприємства приймають сьогодні великий виклик.

- Дякуємо Вам за цікаву розмову та бажаємо подальших успіхів!

 

Спілкувалась Олена Переверзєва

 

Схожі новини