Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ: aba-терапевт, вихованець факультету соціальної педагогіки та психології Олександр Надьожин
У Запорізькому національному університеті, за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення та успіху випускника факультету соціальної педагогіки та психології, поведінкового терапевта, який працює з дітьми з діагнозами РАС, СДУГ, синдромом Дауна, ЗПР, Олександр Надьожин. Ось що він розповідає про свої студентські роки, професійний шлях та плани на майбутнє.
- Навчання за спеціальністю «Психологія», знання та практичні навички отримані в університеті, підтримка викладачів та бажання себе реалізувати, вмотивували мене працювати за фахом вже після 4 курсу. Це був Вільнянський слідчий ізолятор, де я працював штатним психологом. В сферу моєї діяльності входила робота по створенню умов, які гарантують профілактику випадків суїциду і членоушкодження серед ув'язнених, а також виховна робота з неповнолітніми злочинцями, ведення звітності та деякі інші функції. Чоловікові-психологу набагато простіше знайти роботу саме в цьому секторі, і я вважав, що це – величезний досвід.
Мені це подобалося, була в цьому своя романтика, і вдалося побувати на різних конференціях від цієї організації. Працював я там рік, і пішов тому, що, на жаль, рівень заробітної плати не влаштовував. Через певний час роботи не за фахом, я опинився в сонячному Криму в місті Алупка, де я працював півтора року вихователем у дитячому санаторії ім. Боброва. Ось саме робота з дітьми різного віку, відповідальність за них, організація масових заходів, спільна радість із дітьми в емоційному плані, змінила мене на краще.
Я порівнюю цей період свого життя з фільмом «Канікули суворого режиму», коли зі слідчого ізолятора потрапив до дитячого табору. Хоча це був не табір, а медичний заклад. Я намагався його в хорошому сенсі розворушити, додавши дітям мотивації лікуватися. Але діти приїздили і від'їжджали, а я хотів розвиватися далі.
Коли я приїхав в місто Харків через деякий час, я змінив багато різних робіт (я, як Марк Твен, - простіше перерахувати де я не працював), почав працювати в Харківському дельфінарії «Nemo» дельфінотерапевтом.
Дельфінотерапія – це науково не обґрунтований метод, який широко застосовується для реабі
літації (а частіше як каталізатор розвитку комунікативних навичок) у дітей з РАС, СДУГ, ЗПР, синдромом Дауна та ін.
Пізніше я навіть очолив відділ дельфінотерапії, і вже сам його знову сформував, намагаючись привносити в роботу більше емпірично доведених методів роботи, таких як поведінкова терапія. Згодом я зрозумів, що можу дати цим дітям більше на суші, ніж у воді. Відтак, почав працювати в дитячому центрі «Стартум» психологом з тією ж категорією дітей, із якою працював в дельфінарії. Водночас я вчився як за власні кошти, так і безкоштовно, застосовував на практиці все більше знань із прикладного аналізу поведінки.
Я активно все транслював в соціальних мережах, звідки все більше стало приходити клієнтів і запрошень в інші міста України та поза її межами.
І ось уже два роки в мене приватна практика та виїзні інтенсиви, семінари по багатьом містам України. Сьогодні, коли ми переживаємо складні часи, період карантину, я працюю багато в онлайн-форматі. Із деякими дітьми працюю безкоштовно, просто слідкую за тим, як батьки із дітьми виконують план завдань. До речі, відео в наш час пересилати дуже просто.
Також пішов запит на онлайн-консультації. Мене запрошують проводити заняття додому, що є чудовим досвідом, бо робота aba-терапевта багато в чому спрямована на формування навичок у звичному оточенні. Багато працюю над майбутніми планами роботи, зокрема, над новим інтерактивним вебінаром, який буде 23 травня 2020 року. А взагалі, ті, хто хоче працювати – працювати буде, бо інакше не може бути!
Батьки дітей, з якими я займаюся, розуміють, що тривала бездіяльність відкине назад на шляху освоєння необхідних дітям навичок, тому прист
осовуються до нових форм співпраці. Головне, не робити карантин відмовкою, щоб не працювати, я так вважаю. Але, на жаль, хто не працював до карантину, зараз працювати теж не буде.
Я думаю, що для успішної професійної реалізації необхідне чітке усвідомлення себе психологом, частиною чогось більшого, аніж ти один, чогось із ясними і правильними цілями, навіть коли ти вантажник або працюєш на заводі. Тому основну спрагу вгамовувати й мотивацію здобувати потрібно на лекціях, викладачів яких «горять» своєю темою та для яких принципово важливо трохи змінити слухача, якщо вже він прийшов на лекцію або семінар.
Такою людиною, я вважаю, насамперед, Малину Олену Григорівну, за її принциповість і справедливість. Вона вміє стимулювати самостійні роздуми у студентів. «Фахівець, який мислить, – фахівець успішний», – так казала Олена Григорівна нам парах. Також мені запам’яталися лекції Спіцина Лариса Валеріївна. І, звичайно, психодіагностика, куди ж без неї. Тут Наталія Олександрівна Губа, яка для нас багатьох студентів завжди знайде час, і завжди зберігає присутність духу. На заняттях із практичної психології Л
укасевич Оксани, а пізніше Грандт Вікторії, ми працювали з дітьми. І ще тоді викладачі помітили, що в мене здорово виходило. Ніколи б не подумав тоді, що буду працювати з дітьми в майбутньому, якщо чесно!
На успішну й активну діяльність мене надихає постійне зростання, яке має сенс і допомагає зберігати присутність духу, коли виникають труднощі, моя сім'я та її зростання й примноження, усвідомлення того, що немає меж для бажань, що я затребуваний фахівець, який вміє організовувати свою роботу правильно, досягаючи більших результатів.
Відтак, я б хотів побажати студентам не спати на парах, і зберігати такий же темп як на перших двох курсах до кінця. І, звичайно, побажав би читати якомога більше книг, зокрема, на тему біхевіоризму. На сьогодні цей практичний напрямок став мені в пригоді та забезпечує стабільний прибуток у житті.
Майбутнім випускникам рекомендую йти працювати до тих, хто має досвід і мудріший за Вас. Підвищуйте планку виправдано, надаючи свої послуги так само, але тільки трохи краще, ніж інші. Ви зможете піднімати її виправдано в очах тих, хто Вам начальник. У кожного з нас, звичайно, своя мотивація до роботи, кожен знаходить щось своє, відповідаючи на питання навіщо він довгими днями і ночами виконує робочі завдання.
Тому знайдіть свою мотивацію і не бійтеся собі в ній зізнатися! Я, наприклад, дітей взагалі не любив. Це вони мене спочатку полюбили, а вже потім – і я їх. Я би також порадив випускникам додаватися в друзі в соціальних мережах, підтримувати соціальні контакти між собою, адже професійні фахівці завжди необхідні. Особливо коли в них руки не ледачі, а в головах – радість і задоволення від того, що вони роблять!
