Університет Вступнику Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ: aba-терапевт, вихованець факультету соціальної педагогіки та психології Олександр Надьожин

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ: aba-терапевт, вихованець факультету соціальної педагогіки та психології Олександр Надьожин

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ: aba-терапевт, вихованець факультету соціальної педагогіки та психології Олександр Надьожин
18.05.2020 11:25 Все Головні новини Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ Факультети Соціальної педагогіки та психології ZNU (Zaporizhzhia National University) факультет соціальної педагогіки та психології відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»

У Запорізькому національному університеті, за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення та успіху випускника факультету соціальної педагогіки та психології, поведінкового терапевта, який працює з дітьми з діагнозами РАС, СДУГ, синдромом Дауна, ЗПР, Олександр Надьожин. Ось що він розповідає про свої студентські роки, професійний шлях та плани на майбутнє.

 - Навчання за спеціальністю «Психологія», знання та практичні навички отримані в університеті, підтримка викладачів та бажання себе реалізувати, вмотивували мене працювати за фахом вже після 4 курсу. Це був Вільнянський слідчий ізолятор, де я працював штатним психологом. В сферу моєї діяльності входила робота по створенню умов, які гарантують профілактику випадків суїциду і членоушкодження серед ув'язнених, а також виховна робота з неповнолітніми злочинцями, ведення звітності та деякі інші функції. Чоловікові-психологу набагато простіше знайти роботу саме в цьому секторі, і я вважав, що це – величезний досвід.

Мені це подобалося, була в цьому своя романтика, і вдалося побувати на різних конференціях від цієї організації. Працював я там рік, і пішов тому, що, на жаль, рівень заробітної плати не влаштовував. Через певний час роботи не за фахом, я опинився в сонячному Криму в місті Алупка, де я працював півтора року вихователем у дитячому санаторії ім. Боброва. Ось саме робота з дітьми різного віку, відповідальність за них, організація масових заходів, спільна радість із дітьми в емоційному плані, змінила мене на краще.

Я порівнюю цей період свого життя з фільмом «Канікули суворого режиму», коли зі слідчого ізолятора потрапив до дитячого табору. Хоча це був не табір, а медичний заклад. Я намагався його в хорошому сенсі розворушити, додавши дітям мотивації лікуватися. Але діти приїздили і від'їжджали, а я хотів розвиватися далі.

Коли я приїхав в місто Харків через деякий час, я змінив багато різних робіт (я, як Марк Твен, - простіше перерахувати де я не працював), почав працювати в Харківському дельфінарії «Nemo» дельфінотерапевтом.

Дельфінотерапія – це науково не обґрунтований метод, який широко застосовується для реабілітації (а частіше як каталізатор розвитку комунікативних навичок) у дітей з РАС, СДУГ, ЗПР, синдромом Дауна та ін.

Пізніше я навіть очолив відділ дельфінотерапії, і вже сам його знову сформував, намагаючись привносити в роботу більше емпірично доведених методів роботи, таких як поведінкова терапія. Згодом я зрозумів, що можу дати цим дітям більше на суші, ніж у воді. Відтак, почав працювати в дитячому центрі «Стартум» психологом з тією ж категорією дітей, із якою працював в дельфінарії. Водночас я вчився як за власні кошти, так і безкоштовно, застосовував на практиці все більше знань із прикладного аналізу поведінки.

Я активно все транслював в соціальних мережах, звідки все більше стало приходити клієнтів і запрошень в інші міста України та поза її межами.

І ось уже два роки в мене приватна практика та виїзні інтенсиви, семінари по багатьом містам України.  Сьогодні, коли ми переживаємо складні часи, період карантину, я працюю багато в онлайн-форматі. Із деякими дітьми працюю безкоштовно, просто слідкую за тим, як батьки із дітьми виконують план завдань. До речі,  відео в наш час пересилати дуже просто.

Також пішов запит на онлайн-консультації. Мене запрошують проводити заняття додому, що є чудовим досвідом, бо робота aba-терапевта багато в чому спрямована на формування навичок у звичному оточенні. Багато працюю над майбутніми планами роботи, зокрема, над новим інтерактивним вебінаром, який буде 23 травня 2020 року. А взагалі, ті, хто хоче працювати – працювати буде, бо інакше не може бути!

Батьки дітей, з якими я займаюся, розуміють, що тривала бездіяльність відкине назад на шляху освоєння необхідних дітям навичок, тому пристосовуються до нових форм співпраці. Головне, не робити карантин відмовкою, щоб не працювати, я так вважаю. Але, на жаль, хто не працював до карантину, зараз працювати теж не буде.

Я думаю, що для успішної професійної реалізації необхідне чітке усвідомлення себе психологом, частиною чогось більшого, аніж ти один, чогось із ясними і правильними цілями, навіть коли ти вантажник або працюєш на заводі. Тому основну спрагу вгамовувати й мотивацію здобувати потрібно на лекціях, викладачів яких «горять» своєю темою та для яких принципово важливо трохи змінити слухача, якщо вже він прийшов на лекцію або семінар.

Такою людиною, я вважаю, насамперед, Малину Олену Григорівну, за її принциповість і справедливість. Вона вміє стимулювати самостійні роздуми у студентів. «Фахівець, який мислить, – фахівець успішний», – так казала Олена Григорівна нам парах. Також мені запам’яталися лекції Спіцина Лариса Валеріївна. І, звичайно, психодіагностика, куди ж без неї. Тут Наталія Олександрівна Губа, яка для нас багатьох студентів завжди знайде час, і завжди зберігає присутність духу. На заняттях із практичної психології Лукасевич Оксани, а пізніше Грандт Вікторії, ми працювали з дітьми. І ще тоді викладачі помітили, що в мене здорово виходило. Ніколи б не подумав тоді, що буду працювати з дітьми в майбутньому, якщо чесно!

На успішну й активну діяльність мене надихає постійне зростання, яке має сенс і допомагає зберігати присутність духу, коли виникають труднощі, моя сім'я та її зростання й примноження, усвідомлення того, що немає меж для бажань, що я затребуваний фахівець, який вміє організовувати свою роботу правильно, досягаючи більших результатів.

Відтак, я б хотів побажати студентам не спати на парах, і зберігати такий же темп як на перших двох курсах до кінця. І, звичайно, побажав би читати якомога більше книг, зокрема, на тему біхевіоризму. На сьогодні цей практичний напрямок став мені в пригоді та забезпечує стабільний прибуток  у житті.

Майбутнім випускникам рекомендую йти працювати до тих, хто має досвід і мудріший за Вас. Підвищуйте планку виправдано, надаючи свої послуги так само, але тільки трохи краще, ніж інші. Ви зможете піднімати її виправдано в очах тих, хто Вам начальник. У кожного з нас, звичайно, своя мотивація до роботи, кожен знаходить щось своє, відповідаючи на питання навіщо він довгими днями і ночами виконує робочі завдання.

Тому знайдіть свою мотивацію і не бійтеся собі в ній зізнатися! Я, наприклад, дітей взагалі не любив. Це вони мене спочатку полюбили, а вже потім – і я їх. Я би також порадив випускникам додаватися в друзі в соціальних мережах, підтримувати соціальні контакти між собою, адже професійні фахівці завжди необхідні. Особливо коли в них руки не ледачі, а в головах – радість і задоволення від того, що вони роблять!

 

 

 

 

Схожі новини