Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, керівник відділу медіазакупівель та продажу трафіку в одній із IT-кампаній Вікторія Опалєва
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускниці факультету журналістики Вікторії Опалєвої.
Вікторія Опалєва з радістю погодилась на інтерв’ю. Під час розмови вона розповіла чимало цікавого про своє сьогоднішнє життя та свій вагомий доробок.
- Якщо б Ваc попросили зробити самопрезентацію (як на першому курсі), що б Ви про себе сьогоднішню сказали? Які ролі в сьогодні Вам подобаються найбільше?
- Я мешкаю в місті Києві, щодня поринаючи в його обійми і шалений ритм. Маю власну сім’ю, якою пишаюся. Працюю у галузі IT та афіліейт- маркетингу. Я молода, але вже доросла й усвідомлена. Ставлю перед сооюі цілі та досягаю їх. Несу повну відповідальність за своє життя. І по-справжньому отримую задоволення, маючи можливість робити його таким, яким захочу. Сьогодні я щаслива.
- Назвіть свої три найвдаліші проєкти, якими ви пишаєтесь?
- Вважаю свою команду проєктом, яким пишаюсь. Саме з нею ми щодня реалізовуємо безліч інших проєктів, ростемо, розвиваємось і рухаємось вперед.
- Як Ви охарактеризували б свою діяльність? Що Ви любите в своїй роботі найбільше, а що Вам хотілося б змінити?
- За 5 років у діджитал-маркетингу я пройшла кілька етапів. Спочатку я займалася суто media buying, тобто купівлею трафіку. Пізніше почала вивчати іншу сторону – продаж цього трафіку різним компаніям, таким чином відкривши для себе affiliate (партнерський) маркетинг. Наразі я керую відділом, який займається і тим, і тим, виступаючи своєрідною агенцією. З одного боку – контракти з великі світовими медіа майданчиками, з іншого боку – власники діджитал-продуктів, таких як мобільні додатки, ігри, e-commerce, різноманітні онлайн-сервіси. Такі продукти потребують постійного шаленого потоку зацікавленої та релевантної аудиторії. Мій обов’язок – забезпечити їм це.
За що я люблю свою роботу? За те, що не дає мені розслабитися (щоразу нові челенджі та нові виклики), за партнерів зі всього світу, за те, що є можливість завжди чітко бачити результат, незалежно від того позитивний він чи негативний. 
І найголовніше – за безцінний досвід, який отримую щодня.
Якби мене кілька років тому спитали про те, що я хочу змінити – відповідь була б про раптові питання, які незаплановано виникають у неробочий час. Такі ситуації добряче виводили мене з рівноваги. Але з досвідом робота стає повноцінною частиною життя, а я з тих, хто хоче смакувати кожну його хвилину. Тому сьогодні мати ноутбук під рукою, бути готовою вирішити будь-яке питання у будь-який час – це мій лайфстайл, в якому почуваю себе більш ніж комфортно. Вважаю, що в цьому і полягає професіоналізм. Зараз я нічого б не змінювала.
- Чи уявляли Ви своє життя саме таким, коли були студенткою?
- Ні, мені було складно уявити своє майбутнє. Але нещодавно знайшла запис з університетських років, де написано що мрію жити, працювати та любити в Києві. Дивовижно, але так і сталося. Я вдячна долі за все, що відбувається в моєму житті, мабуть, вона краще знає, яким воно повинне бути.
- Чи був Ваш вибір фаху після школи виваженим?
- Не можу сказати, що мріяла про обрану спеціальність із дитинства. Хотілося займатися чимось сучасним, креативним, але при цьому вимірюваним. Саме тому я обрала вступ на спеціальність «Реклама і зв’язки з громадськістю». Зараз розумію, що зробила правильний вибір, адже в мені добре вживаються гуманітарій і математик. А маркетинг – це саме та галузь, де потрібні і творчість, і вміння налагоджувати комунікації, і високі аналітичні здібності, а якщо мовиться про онлайн-маркетинг – то ще й певні технічні навички.
- За що ви вдячні своїм студентським роками, а що хотіли б змінити, якщо б була така можливість?
- У мене були прекрасні студентські роки. Вони подарували мені чудових людей, майбутнього чоловіка, і певним 
чином сформували мене такою, якою я є зараз. Я вважаю, що мені пощастило потрапити саме до ЗНУ і саме на журфак. У нас – найкращі викладачі, справжні професіонали своєї справи, які стають по-справжньому рідними за час навчання.
- Як часто Вам доводиться бачити своїх однокурсників? Чи підтримуєте ви студентські контакти?
- Багато моїх однокурсників зараз також проживають у Києві. Із найближчими подругами ми майже щодня спілкуємося в месенджерах та інколи зустрічаємося. Не так часто, як хотілось би, адже всі зайняті роботою, але кава на Подолі вже стала доброю традицією. Такі зустрічі завжди супроводжуються світлими спогадами студентських років, і ми щоразу робимо висновок про те, що наш факультет і наш університет – найкращі.
- Якою була ваша перша робота, коли відчули себе фахівцем?
- Потрапивши в IT-галузь, я відкрила для себе зовсім інший бік маркетингу, аніж знала до цього. Це – величезні обсяг даних, аналітика, безліч показників ефективності. Це – воронки, які ти повністю контролюєш – від вибору промо-матеріалів до кінцевого отримання прибутку. Це – рекламні кампанії в різних країнах світу, кожна з яких має свої особливості. Врешті-решт, це – величезні рекламні бюджети, за які ти несеш відповідальність. Мені потрібно було багато часу, щоб опанувати безліч нюансів. Більше того, я продовжую їх опановувати. Проте останні кілька років уже відчуваю себе фахівцем. Зараз мені приємно бути впевненою у своїх діях, ділитися своєю експертизою з іншими, мати можливість налагоджувати процес командної роботи. Та все ж вважаю, що завжди є куди зростати та до чого прагнути.
- Ви любите подорожі, розкажіть, які мандрівки Вас вразили найбільше?
- Після закінчення університету мені довелось побувати в багатьох країнах. Частина з них – це робочі подорожі: відвідування міжнародних конференцій, зустрічі з партнерами. Інша частина – довгоочікувані відпустки, де маєш
більше часу насолодитися місцевістю. Минулий 2019 рік став особливо насиченим на подорожі, я встигла відвідати 11 країн, майже по країні щомісяця. Найбільш запам’яталася подорож в Азію. Я мала робочу поїздку в Бангкок. На шляху до Тайланду пощастило відвідати ще й Сінгапур. Те, що я побачила, надзвичайно вразило мене. Це – інший світ, світ майбутнього. Наразі у зв’язку із ситуацією у світі маю перерву в поїздках. Довелось навіть скасувати весняну подорож у Грузію, яку планували з подругою (до речі, одногрупницею). А от куди хотілося б поїхати після закінчення карантину – то це в наші Карпати. Мандри в гори, букет польових квітів у руці – що може бути краще?
- Чи маєте Ви якісь свої (сімейні) традиції? Які?
- Чесно кажучи, складно виділити окремі сімейні традиції, мабуть, тому що вони вже стали частиною побуту. Наприклад, каву зранку завжди готує чоловік, вечерю намагаємося готувати разом. На ніч обов’язково перегляд хоча б однієї серії улюбленого серіалу. Разом насолоджуємося вихідними, любимо планувати подорожі, не забуваємо відвідувати батьків.
- Які плани і перспективи на майбутнє ви бачите (з того, про що можна сказати)?
- Мені здається, пандемія показала всьому світові, що планувати що-небудь заздалегідь – така собі ідея. Але всі ми прогресивні люди, і без планів нікуди. Ще не всі континенти відвідано, не всі професійні та особисті цілі досягнуто. Не заперечую, що через певний час, можливо, матиму власну справу. А поки що насолоджуюсь сьогоднішнім днем та посміхаюся Всесвіту.
Хочу побажати всім молодим людям бути сміливими у своїх мріях, амбіційними і наполегливими. Я вірю в те, що досягнути можна всього чого завгодно. Усі кордони та рамки лише у нас в голові. Світ повний можливостей, і вони відкриті для кожного. Варто лише простягнути руку назустріч.
