Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець філологічного факультету, вчитель української мови та літератури, директор школи Костянтин Липський
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються й представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускника філологічного факультету Костянтина Липського, який працює вчителем та директором школи.
- Костянтине Валентиновичу, чому Ви вирішили вступати саме на філологічний факультет?
-Питання вступу на філфак виникло само собою. В 11 класі я ще не був впевнений в своєму виборі, залишалось відкритим питання, куди саме вступати, хоча незадовго до цього, я бачив себе на слідчому факультеті Дніпропетровського юридичного інституту. Та, видно, так розпорядилася доля, і я здав документи в ЗНУ. Факультетів було безліч, очі розбігались, але мною був обраний саме філологічний, бо я ще зі школи надавав перевагу українській мові та літературі.
-Яким було навчання в університеті на Вашій спеціальності? Пригадайте цікаві студентські моменти.
-Навчання було надзвичайно цікавим. Студентські роки промайнули дуже швидко. Не обійшлося і без кумедних історій. Найбільше мені запам’яталась така: перший день навчання, я вперше входжу до аудиторії, де повинна відбутись пара, і бачу, що серед усіх студентів моєї групи я – один хлопець серед дівчат! Очі забігали, серце забилося і закрутило в життєвому вирії…
-Що робили після закінчення університету і як Ви стали директором школи ?
-Після 4 курсу я пішов працювати до школи вчителем, а навча
ння продовжив за індивідуальним графіком. Починав зі звичайного вчителя, пізніше зрозумів, що необхідно продовжувати навчання упродовж життя і через 2 роки після отримання диплома спеціаліста вступив до магістратури на рідний мені філологічний факультет. Вчительство надзвичайно подобалося. Я відчув, що дійсно знайшов своє покликання у цьому житті. Одного разу, мені запропонували обійняти посаду директора школи в м. Пологи Запорізької області. Ця пропозиція мене дуже здивувала, адже я ніколи не прагнув такої мети, мені подобалося вчити дітей і аж ніяк не керувати навчальним закладом. Але я вирішив спробувати і зрозумів, що не помилився. Я розвинув в собі, окрім викладацьких, ще й управлінські здібності. Нова посада дозволила мені осягнути новий освітянський простір. Я наполегливо працював над собою, та й зараз працюю, аби бути гідним називатися директором школи.
-Що Вам здається важливим розвивати в учнях у рамках занять і простого спілкування з ними?
-У своїх учнях я розвиваю загальнолюдські якості: чесність, справедливість, взаємоповагу, вміння підтримати один одного і просто бути людьми. Я відвертий у будь-якій ситуації, відкритий, спілкуюся з ними на рівних і за 15 років своєї роботи, жодного разу не натякнув, що є вищим за них. Мої учні – це мої діти, я люблю їх щиро, ставлюся до них справедливо (метод «Батіг та пряник»), ніколи не приховую від них своїх думок. Я радію їхнім успіхам і ділюся своїм життєвим досвідом (це теми будь-якого спрямування). Мені цікаво з ними і, сподіваюся, їм зі мною також.
-Чи могли Ви уявити, навчаючись в школі, що в майбутньому самі будете керувати навчальним закладом?
-Звичайно, ні. Я навіть не міг уявити, що взагалі стану вчителем, адже, по суті, в моїй родині вчителів ніколи не було.
-Ви коли-небудь шкодували
, що обрали для себе саме таку роботу?
-Жодного разу. Це моє покликання, яке приносить мені задоволення. І, до речі, запам’ятайте, людина ніколи не буде шкодувати про те, чим вона живе. А я живу своєю роботою і пишаюся, що став на шлях освітянської ниви.
-Хто вніс найбільший вклад у Вашу освіту? Можете згадати свого улюбленого викладача, наприклад?
-Усі викладачі факультету внесли щось своє в нашу освіту. Вони були такі різні, але однаково прагнули мети – навчити нас любити мову і літературу свого народу, його культуру, бути патріотами. І їм це вдалося. Хочу подякувати своїм викладачам, бо саме завдяки їм я досягнув таких висот. Низький уклін Вам і довічна шана! Було дуже приємно працювати з Зубець Н.О., Кучеренко Л.І., Хом’як Т.В., Ніколаєнко В.М., Л.В. Чернявською та, в принципі, з усіма!
-Які цілі ставите перед собою на майбутнє?
-Я намагаюсь рухатися в ногу з часом і продовжувати освіту все життя, як нам говорить ЗУ «Про освіту». Зараз я підвищую рівень знань за спеціальністю «Управління навчальним закладом». Є мета вступити до аспірантури. Але час покаже. Я не біжу так далеко вперед. У мене ще все попереду.
-Ваші побажання студентам факультету.
- Любі студенти! Бажаю Вам, щоб у Ваших душах ніколи не згасав вогонь Прометея на теренах філології. Впевнений, якщо Ви обрали цей шлях для себе, то Ви повинні пройти його до кінця. Не дипломи прикрашають людину, а правильний вибір у життєвому круговороті. Несіть гідно призначення філолога, сійте відбірні зерна в душі своїх майбутніх вихованців. А найголовніше – любіть те, що є найдорожчим у світі, те, що Ви отримали з материнським молоком – мову свою і свого народу. Отож, Per aspera ad astra!
Владислава Фефелова
