Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець історичного факультету, археолог, науковець, учасник оборони Донецького аеропорту, Південного котла і Дебальцевого, депутат міськради В’ячеслав Зайцев
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про випускника історичного факультету В’ячеслава Зайцева. Наразі він є депутатом у міськраді та активно займається громадською діяльністю. Він розповів про найкращі моменти з дитинства, навчання у ЗНУ та доленосний 2014 рік, який назавжди змінив його життя.
- Вітаємо Вас, В’ячеславе! По-перше, хотілося б попросити Вас звернутися до Ваших найприємніших спогадів, що залишилися з Вами з часів дитинства ?
- Із надзвичайною приємністю завжди згадую час, проведений у невеличкому селищі Іванівка в Кам’янсько-Дніпровському районі. Я завжди туди їздив на вихідні та канікули до дідуся з бабусею. Там був ставок, Дніпро, чимало свійських тварин. До цієї живої природи серцю завжди приємно повертатися.
- А от про яку життєву стежину Ви вже тоді мріяли ?
- Мріяв стати військовим. Двічі намагався вступити до спеціалізованого закладу вищої освіти, однак не склалося. Тож мав обрати іншу спеціальність. Я завжди мав хист до історії, брав участь у багатьох конкурсах історичної спрямованості й неодноразово ставав переможцем. Тому для мене доволі легко було скласти іспити та вступити на історичний факультет, вигравши відкриту університетську олімпіаду.
- Якими запам’яталися Вам роки навчання в університеті?
- Відразу згадуються постійні відвідування Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки (на той час ім. Горького). Пам’ятаю, що на першому курсі ми вчилися в другу зміну, тому в першій половині дня багато займалися читанням. Зараз, в епоху інтернету, багатьом молодим людям це здається неймовірним, але в нас було по-іншому. На старших курсах також уже доводилося заробляти якусь копійчину, проте завжди знаходив час брати участь в експедиціях, навіть тих, які проходили за кордоном. Чимало часу тоді провів у зараз окупованій Амвросіївці. Коли у 2014 році, вибираючись з оточення, ми проходили через це містечко, я бачив повсюди знайомі місця, де здійснював археологічні розкопки понад десять років тому.
- Ви також досліджували історію козацтва на острові Хортиця. Яка Ваша знахідка стала найвизначнішою?
- Ми знайшли багато експонатів козацької доби, які поповнили музейні колекції. Проте, гадаю, найпам’ятнішими знахідками, які належать до доби козацтва, були зафіксовані під Херсоном: тут ми знайшли два турецьких кораблі. Починаючи пошукові роботи, ми точно знали, що там є корабель, проте й не думали, що пощастить знайти аж два. Разом із моїм другом, пірнувши під воду, ми й побачили ще одну важливу знахідку, що належала до другої половини XVII століття. Довжина об’єктів сягала 38 та 22 метри. Наразі є чим поділитися з молоддю, отже, на даному етапі мрію провести літню археологічну школу для найактивніших студентів, які згодяться пірнати під воду за новими знахідками.
- У 2014 році на українські землі прийшла війна. Ви одним із перших відправилися на Схід захищати суверенітет нашої держави. Після повернення додому що змінилося у вашому житті?
- У березні вказаного року разом із першою мобілізаційною групою я вступив до лав ЗСУ. До цього проходив строкову службу в десантних військах, і так потрапив до 79-ої десантно-штурмової бригади. Загалом за рік війни побував у Донецькому аеропорту, Південному котлі та у Дебальцевому. Після повернення додому побачив, що запоріжці почали більше шанувати Україну. Солдати, які стали на захист цілісності нашої держави, здійснили великий подвиг, не давши розповсюдитись російській окупації.
- Ви – активна та дієва людина, яка не лише словом, а й ділом щодня підтверджує власні переконання, а також допомагаєте іншим. Де знаходите час на вирішення суспільно-важливих питань?
- На превеликий жаль, вільний час знаходжу за рахунок власної сім’ї. Часто доводиться й вихідні віддавати роботі. Інколи в неділю мені можуть зателефонувати о п’ятій ранку, тому інколи змушений вимикати телефон.
- Що б хотіли побажати сучасному молодому поколінню студентів університету?
- Процитую безсмертні слова Т.Г. Шевченка: «Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь». Не бійтеся порівнювати «своє» із «закордонним», усюди шукайте перспективи, але обов’язково повертайтеся додому. Як казав відомий письменник Курт Воннеґут: «Будьте голодними. Але лишайтеся завжди людьми!».
