Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, PR-менеджерка Запорізької обласної клінічної лікарні, волонтерка Ольга Кошкалда
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування, триває втілення проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». До його реалізації активно долучаються й представники різних факультетів вишу. Черговий матеріал цієї рубрики присвячений розповіді про досвід професійного становлення й успіху випускниці факультету журналістики – медіафахівчині, PR-менеджерки Запорізької обласної клінічної лікарні, волонтерки Ольги Кошкалди.
Журналістика як професія дає можливість спілкуватись, зустрічатися з цікавими людьми, знаходити нові знайомства, подорожувати. Журналістам при цьому потрібно бути талановитими, активними та сміливими. Тільки тоді можна досягнути успіху та стати професіоналом. Ольга Кошкалда – саме така.
- Ольго, вітаю. Дуже вдячний, що Ви погодилися дати відповідь на кілька запитань, пов’язаних із навчанням у Запорізькому національному університеті. Розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?
- Вибір майбутньої спеціальності був досить спонтанним: вчитель російської мови та літератури зауважила, що я маю талант до написання творів. У 17 років здавалось, що це – цікава й навіть трохи авантюрна професія. Зрештою, так воно і є. Не можу сказати, що я сумуватиму за навчанням в університеті, воно було досить рутинним, бо мій комплекс відмінниці не дав на 100% насолодитись веселим студентським життям, але мій світогляд, національна ідентичність сформувались саме в стінах ЗНУ. До того ж, ЗВО ще в далеких 2004-2006 роках дав мені можливість навчатись у літній школі Університету ім. Марії Кюрі-Складовської, що в Любліні. Це був надзвичайний досвід.
- Які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?
- Вміння аналізувати великий об'єм інформації, вміння «стукати в зачинені двері», а ще, в університеті я почала дуже багато читати.
- Яких викладачів Ви найчастіше згадуєте, чи спілкуєтесь із ними зараз, після завершення навчання?
- Найчастіше згадую Віктора Володимировича Костюка. Я навіть народила сина в його день народження. Чомусь страшенно його боялась, згадую переддень екзамену зі «Вступу до журналістики» як щось страшне, я просто читала підручник і не розуміла нічого. Уже на екзамені Віктор Володимирович так спокійно сказав мені: "Ти все знаєш". Як зараз пам’ятаю його блакитні очі. І все якось в голові стало ясно, неначе пазл зійшовся. Той іспит я склала на «відмінно».
- Що надихає Вас під час роботи та якими здобутками пишаєтесь?
- Надихає можливість спілкуватися з людьми. Журналістика подарувала багато друзів. Професія допомагає допомагати, якщо можна так сказати. Мої публікації допомагали людям збирати кошти на лікування, знайти батьків малятку, від якого в пологовому будинку відмовилась мати. Дуже багато всякого було. Свого часу, в 2015 році, через роботу побувала в зоні АТО. Я нагороджена медаллю Президента України «За гуманітарну участь у проведенні антитерористичної операції». Це – найцінніша для мене нагорода. У журналістиці я вже без 2-х місяців 13 років, бо працювати в газеті «Панорама» почала ще після 4 курсу. Зараз я працюю PR-менеджером у Запорізькій обласній клінічній лікарні.
- У чому полягає Ваша робота в лікарні?
- Це – співпраця з представниками ЗМІ, наповнення новинами та корисною інформацією сайту лікарні, сторінок в соціальних мережах, організація заходів для ЗМІ тощо.
- Це – дуже вагомий досвід. Вам є чим пишатися в професійному плані.
- Але я ще й проста людина, насправді. Та невиправний оптиміст.
- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема факультету журналістики?
- Кайфувати від того, що робиш,бо якщо не отримуєш задоволення, спробуй щось інше, щось нове, поки є час. Студентство просто поки що не розуміє, що весь світ відкритий перед ними. Час летить стрімко, не бійтесь нічого!
- Дякую Вам за відповіді на запитання й бажаю успіхів в особистому й професійному житті!
Спілкувався Олег Шевцов
