Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету СПП, актриса й ведуча телеканалу «Z» Анна Миронова

У рамках реалізації проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University) пропонуємо вашій увазі розповідь про професійні здобутки та роки навчання у виші вихованки факультету соціальної педагогіки та психології, актриси й телеведучої Анни Миронової.

- Пані Анно, якби Ви сьогодні мали йти знову йти на заняття до університету, до якого викладача найбільше хотілося завітати?

- Я б мріяла б завітати  на пари до Олександра Петровича Короля – це прекрасна людина, наставник. Але, на жаль, його не стало пару років тому. А так, була б рада бачити всіх.

- Чи доводилося Вам колись шкодувати, що обрали для навчання саме спеціальність «Акторська майстерність»?

- Ні, ніколи не шкодувала. Спершу 1 рік я навчалася на факультеті фізичного виховання, а вже потім зробила вибір на користь акторській майстерності. І дуже рада, що так склалося.

- Що саме справило на Вас найбільше враження під час навчання в ЗНУ?

- Ще тоді, в 2007 році, мене здивувало в ЗНУ те, що, в принципі, в індустріальному місті є така творча спеціальність. А в процесі навчання я ще й зрозуміла, що кафедра акторської майстерності тоді в рівні підготовки нічим не поступалася столичним вишам. І ще більше зраділа, коли ми поїхали в Київ на Всеукраїнський конкурс читців ім. Т. Г. Шевченка, перші два призові місця отримали саме ми – дві студентки  3 курсу ЗНУ. А конкурс тривав 5 днів. Переглядали номери з усіх куточків України. Тому на такому простому прикладі можна легко пояснити, чому саме ЗНУ став для мене найкращим.

- Як Вам здається, які навчальні предмети варто було б додати до тих, які Ви вивчали в університеті?

- Саме для акторської спеціальності я б сьогодні додала риторику, чи щось таке. Бо проблема акторів: ми вміємо говорити чужим текстом, а от власне вдалий публічний виступ своїми словами – складніше, багато у кого викликає масу хвилювань і труднощів. Власне, це яскраво видно на захисті дипломів. Коли людина добре знає матеріал, розуміє, що хоче сказати, а висловитись не може. Звісно, бувають винятки, та загалом така дисципліна зайвою не була б.

- Чи були якісь кумедні історії під час навчання? Можливо витівки, які досі з посмішкою згадуєте?

- Я мешкала в гуртожитку, то ж витівок було – хоч все життя згадувати. А загалом, можна з приємністю згадати театральні капусники: як довго і в хвилюванні готувались виступи, як підбирали жарти, так, щоб і гостро і  водночас не образливо. А от конкретний окремий жарт зараз, мабуть, не згадаю.

- Із яким кредо Ви йдете по життю?

- Вір у всі чари, мрій – усе здійсниться. Ніколи не переставайте мріяти.

- Чи спадала Вам на думку ідея про  створення власного фільму? Яку назву він мав?

- Це був би фільм про сучасну Україну, бо всі знають нас як Батьківщину козаччини, а я хотіла б показати її як молоду, сучасну, прекрасну країну.

- Чи підтримуєте наразі зв'язок зі своїми одногрупниками? Або, можливо, серед ваших колег є одногрупники?

- За одногрупниками, звісно, слідкуємо в соціальних мережах, із деяким бачусь особисто, а з деякими – і перетинаємось в професійному житті, на фестивалях, на приклад. У нас були в основному дівчата в групі, то тепер цікаво спостерігати, як ростуть їх діти – бо саме так добре видно, як швидко плине час. Якраз хочемо зібратися разом, коли буде змога. Скучила за всіма в групі.

- Серед іншого, Ви чудово володієте мистецтвом вишивання, хто Вас навчив секретам майстерності? І чим захопив цей вид мистецтва?

- У мене є подружка з Полтави Альона. Ще коли я була студенткою, то їздила до Полтави і там саме Альона навчила «азам» вишивання. А далі вже сама опановувала потрібні навички.

- Як Вам вдається гармонійно поєднувати роботу та сім’ю?

- Та вдається, хоча інколи й сина треба на роботу брати. Ми - актори, не працюємо з 8:00 до 17:00, буває, що і до 01:00 і до ранку, але бувають моменти, коли є відпочинок, тоді приділяю всю увагу родині.

- Анно, чи є у Вашій родині якість традиції?

- Що перше спадає на думку, так це те, що ніхто не засне, поки не скаже: «я тебе люблю» (посміхається).

- Чи на сьогодні граєте в театрі?

- Наразі, ні, вже рік не граю у театрі, але працюю в філармонії ім. М. Глінки, маю свій гурток та працюю ведучою на каналі «Z»

- І все ж таки, що Вам ближче до душі? Театр чи телебачення?

- Я б не вибирала щось одне, бо в театрі ти приміряєш різні ролі, стаєш іншою людиною на кілька годин, а ось на телебаченні ти завжди залишаєшся Аньою. Тому це класно поєднувати.

Спілкувалася Євгенія Басараб

Схожі новини