Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець інженерного навчально-наукового інституту, начальник зміни цеху заводу феросплавів Максим Щетінін
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Черговий його матеріал присвячений розповіді про досвід побудови успішної кар’єри випускника кафедри чорної металургії інженерної академії, нині інженерного навчально-наукового інституту ЗНУ, начальника зміни цеху №1 акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» Максима Щетініна.
Як розповів Максим, він виріс у родині залізничників Запорізького заводу феросплавів. На цьому заводі працювало не одне покоління Щетініних, ось чому стіни заводу для хлопчика стали рідними. Отже, не дивно, що, обираючи місце навчання, хлопець вирішив навчатися саме на факультеті металургії Запорізької державної інженерної академії (зараз – інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ).
За час роботи на підприємстві Максим Георгійович проявив себе як відповідальний організатор, який ставиться дуже професійно до всіх виробничих завдань і завжди виконує їх у повному обсязі. І його ставлення до роботи не залишилося без уваги. Максима Щетініна було неодноразово відзначено почесними нагородами, зокрема, в 2007 році він отримав почесне звання «Кращій робітник», а у 2013-му – почесну грамоту адміністрації заводу.
Максим Георгійович одним із пріоритетів для здобуття успіху в виконанні будь-якої справи вважає командну роботу: «Під час виконання завдання можна побачити, як налаштовані хлопці, як кожен з них ставиться до роботи. Як начальник я намагаюся згуртувати колектив, об'єднати людей і сформувати з них команду. При цьому поліпшуються продуктивність праці, атмосфера в колективі і загальне задоволення від роботи».
Звернув увагу Максим Щетінін і на те, які якості мають бути притаманні керівникові. «Перш за все, керівник має бути справедливим. Жоден вчинок не повинен залишатися без уваги, інакше виникають безвідповідальність і безкарність. Однак і міра
покарання має відповідати ступеню провини. Ще одна якість – взаємоповага. Без неї нікуди».
Відповів Максим Георгійович і на питання, яким він бачить себе років через десять: «Я працюю на гарній посаді, в мене є сім'я, яку я люблю і якою пишаюся, двоє діточок. Тому впевнений - через 10 років нічого не зміниться, хіба що стану старше. А для повного щастя мені не вистачає затишного приватного будинку, отримати який дуже прагну».
У липні цього року Максим Георгійович був нагороджений медаллю «За працю і доблесть» за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної металургійної та гірничодобувної промисловості, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.
Інженерний навчально-науковий інститут
