Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету соціальної педагогіки та психології, вихователька ясел-садка Аліна Вітвіцька
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з випускницею факультету соціальної педагогіки та психології, вихователькою дошкільного навчального закладу (ясел-садка) комбінованого типу № 19 «Вогник» Аліною Вітвіцькою. Вона розповіла нам про студентське життя та свій професійний шлях.
- Пані Аліно. Чому Ви зупинили свій вибір на такій спеціальності, як «Соціальна педагогіка»?
- Спочатку «Соціальна педагогіка» мене привабила спеціалізацією «Організація дозвілля дітей та молоді». З огляду на те, що я з дитинства була активною учасницею художньої самодіяльності в школі та сільському будинку культури, то з переліку спеціальностей у Запорізькому національному університеті я обрала саме цю.
- Які враження, приємні спогади у Вас залишилися зі студентських часів?
- Почну з того, що ніколи не була відмінницею. Усі модульні, іспити писала коротко, швидко і чітко відповідала те, що знала на питання з білету. Не вмію я "лити воду". А якщо «автоматом» виходило вище 75 балів, то на іспиті мене рідко хто з викладачів бачив. А що до практики, то тут я в перших рядах! Це те, що я до цього часу з приємною ностальгією зберігаю у своєму серці. Дуже хочу подякувати декану факультету Ользі Вікторівні Пономаренко, викладачам Юліані Рафаїлівні Мацкевіч, Наталії Вікторівні Пампушній, Наталії Олександрівні Мамай, Тетяні Генадіївні Соловйовій, Наталії Віталіївні Заверико, Олені Іванівні Сібіль, Олені Генадіївні Лещенко, Олені Анатоліївні Шулькевич – це справжні фанати своєї справи. А особливо своїй науковій керівниці Оксані Василівні Турській за мою неземну любов до організації дозвілля дітей у дитячому таборі. Так, я провела незабутні 7 літніх сезонів, в фантастичній країні дитинства. Саме у таких людей варто навчатися.
- Чи можете Ви сказати, що сильно змінилися після закінчення університету? Якщо так, то в чому?
- Звичайно. Стала мудрішою, впевненою в собі, власних силах, цілях, професійному виборі. Втілюю всі отримані знання, вміння та навички під час навчання в роботі. Продовжую навчатися й розвиватися. І не сумніваюся в правильності вибору першої освіти за спеціальністю «Соціальна педагогіка», бо мала можливість спробувати себе в роботі з різними категоріями дітей, обравши найближчу для себе.
- Чого Ви плануєте досягти у своїй професії?
- Із 2016 року я працюю вихователем дошкільного навчального закладу (ясел-садка) комбінованого типу № 19 «Вогник». Безсумнівно, професія вихователя дитячого саду – професія для справжніх романтиків! Тому поки я буду вихователем, зміни якого діти рахують, ідучи до садочку, я працюватиму з дітьми. Зараз мені цікаво вдосконалювати свої професійні вміння та навички, зростати у своїй професії. Хочу бути педагогом, який зможе прищеплювати своїм вихованцям доброту, почуття власної гідності, віру в себе та в навколишній світ, працьовитість, любов до Батьківщини, тоді поганими людьми вони вже точно не стануть.
- Як Ви обрали саме цю професію? Чому саме її?
- Завжди хотіла пов’язати свою професійну діяльність із дітьми. У студентські роки обожнювала проводити літо в дитячих оздоровчих таборах, саме з найменшими загонами. А коли наприкінці літа повернулася з табору, закінчивши університет, зрозуміла, що хочу спробувати піти працювати в дитячий сад. Бо тоді мені здавалося, що це – дуже схожі структури. Як же я тоді помилялася. Але зовсім не жалкую, а навпаки дуже рада, що так помилилася.
- Що Вас надихає у роботі? Якими здобутками Ви пишаєтеся?
- Щасливі усмішки, безмежна любов моїх вихованців та щира вдячність їхніх батьків.
- Перерахуйте, будь ласка, ті вміння й навички, які для фахівця у вашій галузі найбільш важливі?
- Можна освоїти всі ази професії, досконало вивчити й знати теорію, але так і не стати справжнім вихователем. Тому найважливіше – це щирість і любов до своєї справи.
- Чи змінили б Ви щось у своєму житті, якби знову стали студенткою?
- Навчатися ніколи не пізно. Я – знову студентка магістратури рідного СПП, тільки вже спеціальності «Дошкільна освіта». Тому зараз надолужую ті знання, яких не вистачало.
- Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ зокрема вашого факультету?
- Я вважаю, що на факультеті є всі можливості для самореалізації та для того, щоб знайти себе. Пізнавайте все, що вас цікавить. Вірте у себе. Регулярно відвідуйте практику, оскільки це – основа вашої освіти.
Тетяна Полещук
