«Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, регіональна координаторка проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) Олександра Усенко
У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики ЗНУ, регіональною координаторкою проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) Олександрою Усенко. У певний момент свого життя наша героїня зрозуміла, що людей треба навчити медіаграмотності, аби ті не вірили фейкам та перевіряли інформацію. Пані Олександра почала з «коріння» – зі школярів та вчителів у школі. Як їй це вдається – читайте в нашому інтерв’ю.
- Сформувався певний стереотип, що випускники, яким не до душі точні науки, йдуть вчитися на факультет журналістики. А як у Вас склалася історія зі вступом на журфак?
- Не можу сказати, що точні науки були мені не до душі, наприклад, у школі дуже любила геометрію. Вступати думала на філологічний факультет, але коли дізналася, що відкрилася нова спеціальність – журналістика, то обрала саме її. А ще, у дитинстві я любила брати у всіх інтерв’ю, у батьків десь навіть касети із записами збереглися.
- Пані Олександро, повернімося у Ваші студентські роки. Якими вони були та про що згадуєте найчастіше?
- Найяскравішими спогадами про студентські роки є практика у Львові. Два літа поспіль ми проводили там по 3-4 тижні. Нове місто, життя в гуртожитку, цікаві події, подорожі – це був корисний досвід, пов’язаний не лише з професією, але й з різними важливими для життя навичками, досвід дорослішання. Із 3 курсу я вирішила здобувати додаткову спеціальність «психологія», тому аж до випуску навчалася в дві зміни, проводила багато часу в бібліотеках. А ще університет подарував мені подруг, одна з них стала хрещеною моєї доньки.
- Загально відомо, що ідеальна формула становлення журналіста – це вміти поєднувати теорію з практикою. ЯкВи здобували практичні навички в професії?
- На факультеті в нас були практики вже з першого курсу, а з третього – я вже почала отримувати гонорари за свою роботу. Інколи було складно поєднувати навчання на двох факультетах та редакційні дедлайни, деякі матеріали для газети доводилося писати на парах. А ще практика допомогла мені побороти сором’язливість: на першому курсі дуже боялася підходити до незнайомих людей за коментарями, але згодом почала впевнено спілкуватися, брати інтерв’ю.
- Ви довгий час керували на той час пресцентром ЗНУ, щоденно оброблювали десятки інформаційних потоків та жили в ритмі «журналіста-інформаційника». Який досвід і навички Ви здобули під час такої роботи?
- Досвід роботи в пресцентрі дозволив мені добре ознайомитися зі структурою університету, особливостями роботи різних підрозділів, факультетів, іншими словами, – дізнатися, як працює ЗВО зсередини, познайомитися з багатьма чудовими людьми. Цікаво було працювати й зі студентами, які приходили до нас на практику. Один з найяскравіших спогадів – флешмоб «Журнал за 24 години», який я організувала на базі пресцентру. Спочатку потрібно було отримати дозвіл на його проведення, пояснити адміністрації, що ми зі студентами будемо робити в університеті цілу добу. Команда тоді зібралася творча: хтось фотографував моделей у сквері біля гуртожитку, хтось їздив робити репортаж у бараки на Кічкас, хтось писав матеріал про радянські мультики, брав коментар у психолога. Усіх матеріалів зараз і не згадаю. Вночі верстали та редагували, на ранок мали готовий продукт, опублікований в інтернеті. Було драйвово!
- Із чого розпочався Ваш шлях медіатренерки? Та чому вирішили зайнятися саме такою діяльністю?
- Якось я замислилася над тим, чим можу допомогти людям в умовах інформаційної війни. Якісної інформації обмаль, і не лише тому, що власники медіа впливають на контент, але й тому, що відсутній запит від суспільства. Як цей запит сформувати? Навчити людей бути медіаграмотними. Я подумала, що можу бути корисною в цій галузі.
Майже три роки тому побачила оголошення про конкурсний відбір на тренінги для тренерів із медіаграмотності від Академії української преси, які проводилися за підтримки Deutsche Welle Akademie. Пройшла відбір і навчання, пізніше подалася ще й на другу, поглиблену, фазу, куди на той момент потрапили лише 20 осіб з усієї України. Умовою було проведення тренінгів після завершення навчання, чим я і займалася, поки не побачила оголошення про вакансію в IREX. Уже півтора року координую роботу великого проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» у Запорізькій області.
- На Вашу думку, кого легше вчити медіаграмотності: досвідчених вчителів чи школярів? Чому?
- У роботі з різними аудиторіями є свої особливості. Коли в людини великий життєвий досвід, вона вже сформувала свої погляди, переконання, то змінити її думку буде важко. Тут йдеться про так зване «підтверджувальне упередження». Щодо школярів, то варто відокремлювати вміння користуватися різними сучасними гаджетами, застосунками та володіння навичками інфомедійної грамотності. Перше зовсім не гарантує друге, адже для використання інструментів має з’явитися сумнів у правдивості інформації, а ще, має бути розуміння, що, де і як шукати, перевіряти.
- Зараз Ви є регіональною координаторкою проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX). Чим у роботі пишаєтеся найбільше та що ще хочете втілити в життя?
- Проєкт «Вивчай та розрізняй» – дуже масштабний, він реалізується IREX за підтримки Посольств США та Великої Британії в Україні у партнерстві з Академією української преси та МОН. У ньому беруть участь 657 шкіл, 21 заклад вищої освіти та всі інститути післядипломної педагогічної освіти в Україні. А ще, у нас є безкоштовний онлайн-курс за посиланням: https://verified.ed-era.com/ua, який можуть пройти усі охочі, а не лише учасники проєкту.
Пишаюсь тим, що долучена до поширення медіаграмотності в Україні, є авторкою вправ до кількох уроків з української мови, української літератури та історії, долучилася до розробки вправ з інфомедійної грамотності як офлайн, так й онлайн-тренінгів. Щодо планів, то зараз вивчаємо нові інструменти для роботи, які саме – поки що секрет.
- Які досягнення за 2020 рік Ви виділили б для себе?
- Карантин став поштовхом до активного професійного розвитку. Тепер я вмію проводити тренінги онлайн, при цьому учасники не просто слухають, а ще й активні, виконують руханки, працюють у групах.
А ще, цього року змінила думку про безпритульних тварин. Якщо раніше не розуміла, як люди беруть додому тварину з вулиці, то тепер вже п’ятий місяць, як у нас вдома оселилася кішка, яку вигодовували з пляшечки.
- Традиційне запитання: яку пораду Ви могли б дати абітурієнтам та студентам факультету журналістики?
- Вивчайте мови, не ігноруйте математику, багато читайте, пробуйте роботу в різних жанрах, не бійтеся помилок.
Алла Стрілець
