Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка інженерного інституту, депутатка, начальниця відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Кам’янсько-Дніпровської міськради Тетяна Пшенична

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка інженерного інституту, депутатка, начальниця відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Кам’янсько-Дніпровської міськради Тетяна Пшенична

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованка інженерного інституту, депутатка, начальниця відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Кам’янсько-Дніпровської міськради Тетяна Пшенична
17.03.2021 13:57 Все Головні новини Інженерний інститут ЗНУ Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University інженерний навчально-науковий інститут відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) активно втілюється в життя проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі розповідь про досвід професійного становлення й успіху випускниці інженерного навчально-наукового інституту Запорізького національного університету (ZNU, Zaporizhzhia National University) Тетяни Пшеничної. Тетяна Вікторівна завершила навчання за спеціальністю «Економічна кібернетика», а на сьогодні  вона – депутатка й обіймає посаду начальниці відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Кам’янсько-Дніпровської міської ради.

- Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, як Ви обирали місце навчання та спеціальність?

- Це було дуже цікаво. В одинадцятому класі настав час обирати професію. Я вчилася добре (закінчила школу із золотою медаллю), отже, і вибір можливостей був великий. Приїхавши з батьками в інженерну академію, я побачила стенд із професіями, освіту за якими можна було отримати в цьому вищому навчальному закладі. «Кібернетика! А що це таке “Економічна кібернетика”?» – запитала я. Мені пояснили. Тоді сподобалося, що слово складне, а за своїм характером я завжди обирала щось складніше. Адже яке задоволення коли, долаючи труднощі, ти досягаєш мети!

Коли я дізналася, що викладання предметів може бути ще й англійською, питань у мене не залишилося: «Хочу сюди!». Відразу після шкільного випускного я приїхала в Запоріжжя, адже народилася я в маленькому містечку на Дніпрі – в Кам’янці-Дніпровській. Потім були підготовчі курси, вступні іспити – і все: Василь Михайлович Порохня вже вручає нам студентські квитки в фойє концертного залу ім. Глінки.

У перший навчальний день ми писали перевірочне завдання з англійської мови для відбору в групу з викладанням англійською мовою. Я здала його добре, тому що рівень моєї школи був не гірший за запорізькі. Оскільки в школі я займалася в класі з посиленою англійською мовою, то вищу математику та інші профільні предмети, які викладалися англійською, я розуміла непогано.

- Чи продовжили Ви професійну династію родини?

- Ні. Моя мама була інженером-технологом холодильних установок і вчилася в Одеському інституті ім. Менделєєва, адже вона була родом із цього сонячного краю. Папа - інженер-будівельник, навчаючись в Криму, звідки був родом, він свого часу брав участь в будівництві Запорізької АЕС. Єдине, що було загальним в наших із батьками спеціальностях - це точні науки. Тому мій вибір батьки зрозуміли і підтримали.

- Які Ваші найяскравіші спогади про навчання?

- Спогадів величезна кількість. Але перші були комічними. Так, сидимо ми на «парі» з вищої математики, яку нам викладав Олексій Володимирович Василенко англійською. І тут він каже: «We take example from stelya». Мій рівень англійської хороший, але я поняття не маю, що таке «stelya»! А запитати нема в кого, тому що це перші заняття, і я ще ні з ким не роззнайомилася. Тільки потім я зрозуміла! Олексій Володимирович у нас викладав англійською, а в інших двох групах економічної кібернетики – українською. І слово «стеля» мало свій сенс саме українською, тобто: «Ми візьмемо приклад зі стелі»! Завжди посміхаюся, коли згадую цю історію.

- Хто з викладачів найбільше запам’ятався і чим саме?

- Я всім і кожному викладачеві вдячна за все, що вони дали нам. Від кожного ми брали щось для себе, і не тільки з дисциплін курсу, а, що набагато важливіше, і на все життя. До цього дня вдячна своєму керівнику диплома й декану факультету В’ячеславу Валентиновичу Глущевському. У складний для мене час він підтримав, допоміг не опустити руки, він повірив у мене. Обравши такого керівника свого дипломного проєкту, скажу на всі 100%: я не помилилася! Кожному нашому викладачеві кажу величезне спасибі за суворість, за розуміння, за роз’яснення, доки ми, нарешті, не зрозуміємо, за знання, доброзичливість і за багато-багато іншого! Дуже вдячна коменданту гуртожитку, в якому я прожила все 5 років студентства, Ользі Іванівні Лисенко – золотій жінці і душевній людині.

- Яку посаду Ви обіймаєте нині?

- Довгий час я працювала в Запоріжжі на держслужбі, потім в бухгалтерській галузі. Але за сімейними обставинами мені довелося повернутися в рідне місто. Якраз в Україні почалася реформа децентралізації, і в нас теж було створено міську об’єднану територіальну громаду. Так я потрапила до місцевого самоврядування. Зараз я – начальниця відділу організаційної та інформаційної роботи апарату міської ради, а з жовтня минулого року – ще й депутатка Кам’янсько-Дніпровської міської ради. Проте я і нині продовжую навчатися! Минулого року вступила до ЗНУ за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Це буде третя вища освіта!

- Чи допомагає у Вашій професійній діяльності отримана освіта?

- «Допомагає» – це не те слово! Вона – основамоїх дій і кроків у професійній діяльності. До речі, коли я вчилася в ЗДІА, то, за договором між академією та Запорізьким юридичним інститутом, я впродовж одного, 2007-го, року закінчила ще й цей заклад вищої освіти, отримавши кваліфікацію юриста. Таку можливість мали не всі студенти тих років. Тому наша «Інженерка» дала мені багато чого та навчила чітко вибудовувати алгоритм своїх дій, структурувати інформаційні потоки, звертати увагу на ті чинники, які інші вважають другорядними; наполегливо йти до метий досягати її. Все це – у професійному плані. Крім цього, навчання в академії подарувало мені друзів на все життя, друзів вірних і справжніх. Ми знаємо один одного майже 20 років і підчас зустрічей нам легко спілкуватися і добре разом.

- Якою Ви бачите свою подальшу кар’єру?

- Мені не подобається загадувати. Коли я тільки закінчила академію, я не планувала вступити на держслужбу. Ще п’ять років тому я не думала, що повернуся на малу батьківщину. Рік тому я не припускала, що стану депутаткою. У професійній галузі я ніколи не ставила і не ставлю якоїсь амбіційної цііл. Я і тепер вірю, що мудру й багатогранно розвинуту людину доля сама знайде, куди «призначити» в цьому житті. Може бути, якщо б я думала більше про кар’єру, то нині б займала більш високі посади. Та, на мою думку, головне – завжди залишатися людиною. Так мене вчили батьки, яких, на жаль, уже немає поруч. На їхньому прикладі я зрозуміла, що це і є основне правило життя на всі роки!

- Пані Тетяно, а чим Ви захоплюєтеся крім роботи?

- На жаль, доба складається тільки з 24 годин! Люблю малювати, мені подобаються всякі рукодільні «штучки», полюбляю брати участь у будь-яких цікавих заходах. Але в мене є й особливе захоплення – обожнюю подорожувати! Це – «наркотик», який я спробувала 3 роки тому й полюбила назавжди. Нові країни, нові люди, нові враження – це дуже круто! І, до речі, англійська стала мені в пригоді!

- І що б Ви побажали сьогоднішнім студентам?

- Колись я сміялася над «уже старими» 30-40-літніми людьми, які, нібито банально, стверджували, що студентські роки – це роки золоті. Зараз можу підтвердити: це ТАК і є! Насолоджуйтеся кожним днем студентства, вбирайте знання, спілкуйтеся з друзями, беріть участь у всьому, що відбувається у виші. Ці спогади залишаться з вами назавжди!

- Яка ваша порада випускникам шкіл щодо вибору майбутнього?

- Об’єктивно, мало хто зі старшокласників чітко уявляє, чим хоче займатися в майбутньому. Скажу одне: яку б професію ви не обрали, до якого б вишу не вступили, ви обов’язково познайомитеся з новими й цікавими людьми, які відіграють важливу роль в становленні вас як особистості й відкриють вам шлях у доросле життя. Неодмінно йдіть учитися в інститути, університети, навіть не сумнівайтеся. Це – класно!

 

Інженерний навчально-науковий інститут

 

 

 

Схожі новини