Славетні запоріжці
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | І | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я |

БІДНОВ Василь Олексійович

Славетні запоріжці / Всi персоналії / БІДНОВ Василь Олексійович

(псевдонім – В.Степовий, В.Широчанський) (02.01.1874, с-ще Широке Херсонського повіту Таврійської губернії – 01.04.1935, м. Варшава, Польща) – відомий український історик і політик, діяльність якого була тісно пов’язана із Запорозьким краєм. У 1896 закінчив Одеську духовну семінарію, 1902 – Київську духовну академію. З 1902 – викладач історії Астраханської духовної семінарії. З 1903 – помічник інспектора Катеринославської духовної семінарії. У 1905 – один із засновників катеринославської «Просвіти». З 1910 – голова катеринославської «Просвіти». 1906–1909 – секретар Катеринославської губернської вченої архівної комісії. Входив до складу Катеринославського гуртка Товариства українських поступовців. Б. – активний учасник подій Української національної революції 1917–1921 на Катеринославщині. У 1917 – редактор «Вісника товариства «Просвіта» в Катеринославі». Обраний до Української Центральної Ради та Української Губерніальної ради. 1917 – голова І Українського губернського з’їзду та І губернського вчительського з’їзду (м. Катеринослав). Під керівництвом Б. було розроблено і проведено протягом літа 1917 українознавчі курси у м. Катеринослав, м. Олександрівськ та м. Павлоград. У 1918 переїздить до Кам’янця-Подільського. У 1919 – декан богословського факультету Українського державного ун-ту (м. Кам’янець-Подільський). У 1920 переїхав до Польщі. Перебував у таборі для інтернованих. Влітку 1922 виїхав до Чехословаччини. У 1922–1928 викладав у Вільному Українському Ун-ті (м. Прага). 1923–1929 – один з засновників і секретар Українського історико-філологічного товариства у м. Прага. 1928–1935 – професор Варшавського ун-ту. Сфера наукових досліджень – запорізьке козацтво. Автор близько 70 наукових праць, серед яких «Православная церковь в Польше и Литве» (1908), «Дніпрові пороги. Топографічні відомості» (1919). Історії Запоріжжя, присвячений ряд публікацій Б., зокрема «Запорожський зимовник», «Атакування Січи Запорожської 1775 р.», «Московське правительство і Запоріжжя», «Материалы для истории церковного устройства на Запорожье (из архива Екатеринославской духовной консистории)». Низка розвідок Б. присвячена дослідникам Запоріжжя – Я.Новицькому, Д.Багалію, М.Рубецкому.

І.В.Саламаха, Є.П. Назарова