БІЛАШ Віктор Федорович

(12.11.1894, с. Новоспасівка Маріупольського повіту Катеринославської губ. – 24.01.1938, Краснодарський край, РРФСР) – активний учасник махновського руху. Народився в сім’ї селян. До 1914 працював на заводі в Маріуполі. У 1915–1917 – на військовій службі, рядовий залізничного батальйону. У 1917–1918 вів активну революційну роботу в Новоросійську та на Північному Кавказі. З кінця 1918 – учасник повстанського руху на Україні. У 1919–1920 – начальник оперативного штабу повстанських загонів, начальник штабу Революційної повстанської армії України (махновців), начальник оперативного відділу Ради революційних повстанців України (махновців). Разом з Н.Махном підписав наказ про розформування Революційної повстанської армії України (махновців). Пізніше командував окремим повстанським загоном, який діяв у Бердянському повіті Запорізької губернії. У 1921 заарештований Бердянською повітовою НК. Перебуваючи під слідством як активний махновець, дав відверті свідчення про махновщину. Після звільнення проживав у Харкові. У 1924 двічі заарештований за звинуваченням у причетності до нелегальної організації анархістів. У 1924 етапований до Москви в розпорядження Секретного відділу ОДПУ. Утримувався в Бутирській в’язниці як політув'язнений. Висланий до Туркестану на 3 роки за анархо-підпільну діяльність. Після заслання проживав у Харкові. За завданням органів ДПУ проводив роботу із з’ясування настроїв колишніх махновців. З 1934 проживав у Краснодарі. 1937 заарештований та засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1976. Автор спогадів про махновщину.

Ю.П. Кравець