Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / «Історії успіхів випускників ЗНУ»: фахівець із дизайну та комунікацій Владислав Рибалевський

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: фахівець із дизайну та комунікацій Владислав Рибалевський

«Історії успіхів випускників ЗНУ»: фахівець із дизайну та комунікацій Владислав Рибалевський
27.04.2021 12:49 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіхів випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває втілення в життя проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованцем факультету журналістики, фрілансером, фахівцем із дизайну та комунікацій Владиславом Рибалевським. За свій вік він уже встиг опанувати багато професійних навичок та має досвід роботи на кількох посадах. Про своє навчання, досвід роботи, роздуми щодо світу PR та плани на майбутнє Владислав розказав в інтерв'ю.

- Чому Ви вирішили вступити на факультет журналістики за спеціальністю «Журналістика»? Як формувався вибір?

- Важко згадати. Пам’ятаю, що мені погано давалися точні науки, тому їх відкинув одразу. А далі логіка була такою: менеджмент? – мені важко керувати собою, не те що іншими; філологія здавалася нудною; психологія? – зрозуміти б спочатку себе та подолати свої проблеми; стати журналістом? – вони наче класні, багато що бачать, до них прислухаються. Я впевнений, що у 16 років ми знаємо, чим точно не хочемо займатися, а от вподобання так чітко не формулюємо.

- Поділіться спогадами про свої студентські роки.

- Я був звичайним хлопцем із Кічкасу (Заводський район), який мало що бачив, в оточенні було небагато цікавих людей. І тут потрапив у новий цікавий світ, де інші люди, цінності, дозвілля. Почав «пити» нове життя (і пиво після пар) великими ковтками. Згодом почалися проблеми з навчанням, бо було ж не до нього, тому пам’ятаю черги на перескладання та доскладання.

Деякі предмети були баластом у спеціальності, наприклад, історія літератур і література. Розумію, що це наслідок «відфілфачування» журфаку, але на деяких предметах я мав п’ятірки, обожнював операторську практику на «Юніверсі». Із теплом і вдячністю згадую кураторку Наталію Санакоєву. Вона мала мудрість і педагогічний талант розгледіти те, що з нас «вийдуть люди», незважаючи на наше вміння іноді «забивати» на навчання.

- Як розпочали кар’єру журналіста? Як вирішили, що хочете працювати за спеціальністю?

- Після першої ж практики бажання бути журналістом зникло. Проходив її в одній із місцевих газет у «Будинку друку». Це місце зовсім не надихало, час у ньому зупинився, про креатив і розвиток взагалі не йшлося. Журналісти, яких я бачив, із якими взаємодіяв, справляли враження людей матеріально нужденних. Такої долі я собі не хотів, не бажав і 5 років їздити на роботу в одному й тому ж одязі.

Зараз ми бачимо, що більшість із тих газет не пережили переходу до епохи діджиталу – і це, я вважаю, лише від консерватизму та відсутності бажання змінюватись, експериментувати з форматами, робити помилки.

Журналістом бути не хотів, але з універу не пішов, бо не хотів засмучувати батьків. Ближче до закінчення навчання зрозумів, що світ вступає в інформаційну епоху, а нас навчають працювати з інформацією – це дуже цінно.

За 10 років після закінчення навчання встиг створити власну справу та втратити її, побути копірайтером і писати про промислові насоси, звичайним менеджером – всюди мені ставали в пригоді знання, отримані на журфаці.

Останні 4 роки працюю в піарі, який вивчив самостійно. Було неважко, адже я добре розумів принципи функціонування інформації та масову комунікацію.

Кар’єру почав у великій компанії й одразу став керівником відділу. Якщо у відділі крім тебе нікого немає, вітаю: ти – керівник! Компанія, у якій я працював, проходила цікавий період ребрендингу. Мій відділ, який складався лише з мене, брав участь у створенні брендбуку та гайдлайну компанії. Ми створювали дизайн, що був фізичною оболонкою комунікації.

Робота над цим проєктом спонукала мене пізніше вивчити вебдизайн. Це надзвичайно корисно для піар-фахівця, бо маєш змогу швидко придумати дизайн рішення для своїх повідомлень. Не потрібно писати довгі технічні завдання дизайнерам, вносити правки – це дуже економить час і підвищує професійну цінність.

- Що б Ви могли порадити студентам й абітурієнтам?

- Зараз молодь знається на своїх бажаннях та прагненнях краще, ніж ми свого часу. Цифрова епоха надала їм змогу побачити значно більше перед тим, як приймати рішення щодо свого майбутнього. Можу побажати не робити велику прірву між цифровим і реальним життям. Це – загальна порада, а професійна – вивчайте дисципліни, окрім журналістських, наприклад, дизайн, психологію та культурологію. Найцікавіші речі створюються на перетині різних професійних галузей. Завжди працюйте над «софт скілами» – у роботизованому та машинізованому світі найбільший попит матимуть люди з «найлюдянішими» якостями.

- Як змінився PR у сучасному світі?

- Зараз піарнику треба доносити повідомлення до аудиторії через велику кількість інформаційного сміття. Сучасне комунікативне середовище схоже на повну кімнату людей, що говорять одночасно. Кричати голосніше за всіх – не варіант. У такій кімнаті успіх матиме той, хто піклується про співрозмовника – підійде, пригостить чимось, а потім уже тихо заговорить.

Якщо раніше для піар-фахівця найважливішим було побудувати стосунки зі ЗМІ, то тепер йому треба створювати власне ЗМІ в компанії. Всі дії повинні мати на меті одне – максимально скоротити відстань між брендом і людиною. Цього можна досягти лише тоді, коли ставишся до людини як до друга, а не споживача. Піар, на відміну від реклами, це – діалог. Його мета – дізнатися: «Що я можу зробити саме для тебе?», – тому комунікація сьогодні дуже персоніфікована, а довіра ще ніколи не була такою важливою.

- Яким Ви бачите своє професійне майбутнє?

- Своє професійне майбутнє я бачу в розвитку власної справи. Будувати свою мрію більш цікаво, ніж мрії інших – маю досвід і того, й іншого. Це точно будуть комунікації, у яких втіленні… Поки що не знаю, але є відчуття, що незабаром дізнаюся.

Для мене важливо залежати лише від власних рішень, від бажань клієнта (аудиторії) та працювати над цікавими для мене проєктами.

 

 

 

Схожі новини