Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець факультету журналістики, digital-редактор «Forbes» Віктор Кіщак

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець факультету журналістики, digital-редактор «Forbes» Віктор Кіщак

Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: вихованець факультету журналістики, digital-редактор «Forbes» Віктор Кіщак
08.06.2021 11:00 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

У рамках масштабного профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ» (ZNU, Zaporizhzhia National University), який триває у виші, пропонуємо вашій увазі розповідь провихованця факультету журналістики, digital-редактора «Forbes» Віктора Кіщака. Ще під час навчання в університеті він став співзасновником студентського порталу «Пороги», а зараз працює в українському бізнесовому журналі «Форбс» . У цьому інтерв'ю він поділився своїми думками щодо журналістської освіти. Розповів про те, що, на його думку, найголовніше в професії, згадав про роботу з прем'єр-міністром та багато іншим.

- Пане Вікторе, чому такому навчив Вас факультет журналістики, що на Ваш погляд, неможливо було дізнатися на тренінгах, курсах?

- Я не був великим фанатом вищої журналістської освіти. Мені здається, що 4-5 років – це забагато, аби навчатися професії, адже вона реміснича, і там потрібно просто брати й робити. Але важливість журналістської освіти та університету в цілому – це ком’юніті. Тому що ви знаходитесь у певному колі людей, які сповідують певні цілі, і викладачі в цьому допомагають.

Якщо ми говоримо саме про факультет журналістики ЗНУ, то він ще до Революції Гідності був осередком української ідеї. Це трохи звучить пафосно, але саме після часів Євромайдану це відчувається. Мова навчання – українська, вивчаємо українське, говоримо про українські наративи. І це, насправді, дуже відрізнялося від того, що було в інших містах. Навіть нещодавно я розповідав про це своїм знайомим з Могилянки, і вони дивувалися, що у нас у Запоріжжі на факультеті викладали українською.

Найголовніше в професії – практика. Коли я навчався, університет непогано «закривав» цю тематику: приводили журналістів на факультет, нас зобов’язували проходити практику, де ми отримували необхідні навички.

У мій час навчання багато викладачів самі ще вивчали ту тематику, яку вони викладають. Але через це ті студенти, які дійсно хотіли навчатися й розуміли важливість предметів, разом вивчали й виходила непогана синергія. Я думаю, що викладання й повинно базуватися на практичних студіях, а не суто на теорії.

- Як Ви ставитеся до відомого вислову «Журналістиці неможливо навчити, але їй можливо навчитися»?

- Якщо дійсно теоретично вчитися чотири роки, і потім піти в професію, не практикуючись з першого-другого курсу, то може вийти великий дисонанс. Ви провчитесь чотири роки, не розуміючи, про що ця професія. Якщо ви практикуєтесь «зі старту», то бачите людей, ком’юніті, розумієте чи «ваше» це.

Не треба сприймати університет як константу, згадайте хоча б історію Цукерберга… Це місце, де треба пробувати себе й визначатися. Просто провчившись теорії чотири роки, можна потім дуже пожалкувати, зрозумівши, що це не «твоє».

- Ви вивчились на факультеті журналістики за спеціалізацією «Інтернет-журналістика». Як відомо, людям із цієї галузі властиво не тільки вміти писати, а й розумітися на digital, онлайн-маркетингу та в профільних інструментах. Зокрема, це й простежується у Вашому резюме. Те, що потрібно мати навички з інших спеціальностей, Ви розуміли ще під час навчання на факультеті чи все прийшло з досвідом?

- У навчанні. На заняттях із тележурналістики ми робили повноцінні телевізійні випуски, і я тоді розібрався в тому, як знімати, монтувати. Також ми верстали газету для інших предметів. Словом, треба максимально «проходитися» всіма галузями для того, щоб зрозуміти: ви «віжуал», «текстовик» чи ще щось… На одному з курсів ми запустили сайт «Пороги». Він став ще одним майданчиком, на якому ми могли показати свої практичні навички. Хтось фотографує, хтось пише, але ти «обкатуєш» усі ці інструментарії, в основі яких – слово.

Не потрібно картати себе за те, що хтось знає, як робити маркетинг у тік-тоці, хтось знає, як користуватися рекламою у фейсбуці. Це все – інструментарії, вони змінюють кожні пів року, дуже динамічно. Підтягнути hard skills – це не проблема, якщо в тебе є хоч трошки клепки. Найголовніше виділити основний skill комунікаційника-журналіста – це вміння чітко та зрозуміло передавати свої ідеї. І не важливо: підете ви копірайтером й будете продавати слоган, чи будете писати фічери, як на «Форбс», на 15 тисяч знаків. Якщо ви не знаєте, як подавати людям історії та працювати зі словом, то ці навички треба підтягнути. Все інше – набувне.

- На Вашу думку, в сучасній журналістиці залишилося місце для творчості? Чи все настільки диджиталізувалося, що залишається тільки працювати за технологіями?

- Журналістика завжди була ремеслом. І в цьому слові немає нічого поганого. Якщо ви почитаєте біографію сюрреаліста Сальвадора Далі, то дізнаєтеся, що він почав свою майстерність саме на класиці, тобто тренувався на ній. Свій стиль, тобто творчість, він приходить на основі постійного одноманітного проходження чогось. Спочатку треба навчитися робити базові речі.

- Пане Вікторе, Ви починали працювати редактором студентського порталу «Пороги», а зараз працюєте в українському «Forbes». Між цими двома виданнями був досить великий період Вашого життя, під час якого Ви встигли попрацювати й на телебаченні, і у відомому інтернет-виданні, і навіть у команді прем’єр-міністра України. Ця зміна місць роботи була виправдана професійним зростанням чи Вам як журналістові хотілося працювати в різних проєктах та напрямках?

- Цикл роботи журналіста в одному медіа, якщо так подивитися, то він взагалі недовгий: рік-два. На телеканалі «Еспресо» я працював досить довго, як для мене. Медіа – це, взагалі, швидкоплинна штука. І від того, що ви зараз журналіст, а потім матимете менеджерську позицію, може пройти всього рік. По-друге, люди, які керували вами, стануть вже вашими підлеглими, тому, будь ласка, будьте з усіма толерантними та адекватними. А по-третє, якщо ти проактивний, то дуже швидко досягнеш чогось.

Потім я був у команді прем’єр-міністра два роки, теж не можу сказати, що це було короткочасно. Там я займався digital-комунікаціями. Потім завершилася каденція прем’єра, й, відповідно, закінчився проєкт.

У «Бабелі» я працював 3-4 місяці, але ця робота завершилася для мене через зміну інвестора. Приблизно пів року я писав до «Української правди», запускав зі своєю доброю знайомою Оксаною Мороз проєкт «Інфогігієна. Як не стати овочем». Окрім того, писав у різні європейські та грантові видання. А потім пішов у «Форбс».

- Наскільки я розумію, Ви прийшли у «Forbes» в достатньо непрості часи для цього журналу, під час його повторного запуску. Як це – працювати у такому досить поважному виданні? Ви відчули якусь підвищену соціальну відповідальність або набуття певної статусності свого імені?

- «Форбс» запускався на початку коронакризи, дистанційно. У нас спочатку навіть не було офісу, він взагалі у нас з’явився не так давно. Це видання випускалося у друкованому вигляді як журнал у 2020 році. Це виглядає аномально.

Я в журналістиці не так і довго – 10 років, але за цей час я працював із різними людьми. У мене немає різкого стрибка. От, наприклад, коли я вчився в університеті, то купував багато журналів на різні тематики. І ті люди, які туди дописували, я їх читав, поважав, а потім зі ними просто почав працювати. Наприклад, на «Еспресо» я працював з Віталієм Портніковим, правив його тексти.

Я читав «Форбс», коли ще вчився в університеті, зараз я там працюю. Я пішов в це медіа, адже воно запускалося з метою заробляти, бути як бізнес. Ну, і, відповідно, впливати на популяризацію провідної тематики – підприємницького духу в Україні.

- Був такий період у цього видання, коли співробітники власноруч розвозили примірники для популяризації журналу чи через відсутню логістичну систему. Чи змінилася ситуація зараз?

- То був просто маркетинговий хід. Людина, яка робила обкладинку, нібито власноруч доставляла журнал своїм читачам. Тобто ні, в нас не було ніяких проблем із логістичної системи. Від самого початку випуску була можливість його купити тільки онлайн, у роздріб почали продавати не так вже й давно. До речі, ідея продавати журнал онлайн не була пов’язана з карантином від початку. Це такий новий підхід: замовити онлайн, а потім кур’єр доставить просто під двері.

Це, насправді, ще й маркетинговий сигнал, що «Форбс» тридцять років тому і зараз – це різні видання. Цей журнал не тільки про мільярдерів, а й про підприємницьку діяльність. Наприклад, якщо ви створили сторінку в Instagram й продаєте там речі, то це вже підприємництво. Так само й зі створенням Telegram- або YouTube-каналів, на які ви викладаєте контент й монетизуєте його.

- Зазвичай, коли люди чують назву журналу «Forbes», то вони уявляють якісне солідне видання. А які асоціації виникають у Вас?

- Насправді в мене ці асоціації трохи викривлені, адже я там працюю й розумію всю ту «кухню». Але єдине моє переконання залишається незмінним: підприємницька діяльність драйвить, рухає Україну вперед. І  про це наш журнал.

- Це інтерв’ю читатимуть і студенти факультету журналістики, зокрема. Яку настанову Ви хотіли б їм дати?

- Поради дві: по-перше, читайте побільше тематичного. У свої роки я насичував себе всім, дивився по два-три фільми в день. А друга порада – видавайте продукт: для себе, для фейсбуку, для телеграму. Видавайте аби щось. Тому що на певних етапах вам здається, що ви робите щось круте, а через кілька років подивитися на нього, й зрозумієте, що це було не надто гарно. І ось це значитиме, що у вас прогрес.

Тож споживайте більше корисного та практикуйтесь на будь-яких майданчиках.

 

Алла Стрілець,

студентка 2 курсу факультету журналістики

 

Схожі новини