Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованець інженерного інституту ЗНУ, менеджер у дирекції з операційних поліпшень ПАТ «Запоріжсталь» Дмитро Аносов

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованець інженерного інституту ЗНУ, менеджер у дирекції з операційних поліпшень ПАТ «Запоріжсталь» Дмитро Аносов

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованець інженерного інституту ЗНУ, менеджер у дирекції з операційних поліпшень ПАТ «Запоріжсталь» Дмитро Аносов
29.09.2021 11:29 Все Головні новини Інженерний інститут ЗНУ Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University інженерний навчально-науковий інститут кафедра електротехніки та енергоефективності відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба Проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

У рамках проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ», який втілюється в життя в Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University), розповідаємо про досвід професійного становлення та успіху вихованця кафедри електротехніки та енергоефективності інженерного навчально-наукового інституту ЗНУ Дмитра Аносова. У січні 2016 року Дмитро Олексійович закінчив ЗДІА, а нині обіймає посаду менеджера з підвищення ефективності коксохімічного переділу в дирекції з операційних поліпшень ПАТ «Запоріжсталь».

- Дмитре Олексійовичу, як саме Ви обирали спеціальність: за покликом душі чи хтось Вам її порадив?

- У школі моїми улюбленими предметами були математика та фізика. Отже, я вважав за потрібне обрати освіту за фахом, де вони базові. До того ж, ще з середньої школи в математичних задачах і фізичних рівняннях я бачив щось «загадкове», якусь «вселенську таємницю», яку можна розкрити, і тим самим покращувати світ. А потім уже зрозумів, що саме інженер – це й є одна з тих професій, яка покликана змінювати світ на краще. До вибору конкретного напрямку у випускному класі я підійшов більш системно. На сайтах вишів у інтернеті я почав знайомитися з різними інженерними спеціальностями, враховуючи для себе плюси і мінуси кожної професії. Дуже заінтригував новий напрям – «Енергоменеджмент»: перспективи цієї спеціальності, її користь для економіки та бізнесу, а також – універсальність знань, які можна отримати. І вперед! Підготувався, склав іспити, вступив без проблем на бюджет. Коли ретельно підходиш до вибору, розуміючи свої сильні сторони, – правильний варіант стає очевидним.

- Чому саме Запорізька державна інженерна академія?

- У моїй родині батьки, бабуся і дідусь – усі інженери! До того ж, «Інженерна академія» – дуже солідно звучить. Але насправді були й інші чинники, що вплинули на моє рішення. Я розробив власні критерії оцінювання закладів вищої освіти, і ЗДІА набрала найбільше балів. Тож вступати кудись іще я вже не бачив сенсу.

- Які Ваші спогади про навчання?

- Спогадів чимало. Напевно, недарма багато хто говорить, що студентство – найкращі роки. У цей період я намагався вичавити з життя і з себе все можливе! Як в навчанні, науковій роботі, беручи участь у конференціях, так і в соціальній галузі. В Академії в мене з’явилися нові друзі, з якими досі підтримую зв’язок. Постійно відбувалися молодіжні заходи, подорожі. Я регулярно брав участь в ЗДІА-квестах, поки наша команда не досягла омріяного 1 місця. Пам’ятаю й «хардкорні» періоди курсових проєктів та іспитів, коли через «дедлайни» в підготовці (які переважно створювалися через ті ж молодіжні заходи, поїздки, квести), ти стаєш дуже «релігійною» людиною, а твоєю ритуальною черговою фразою стає : «Халява, прийди!». А взагалі, я дуже любив вчитися. Я себе постійно мотивував однією «відомою» приказкою: «важко в навчанні – важко і в битві», тому краще заздалегідь приготуватися до майбутнього і підготувати парочку «шпор». Хочу поділитися віршем, який я написав на одній із лекцій:

Не бойся сессии, студент, твоя обуза лишь мираж.

Утри со лба холодный пот, возьми ее «на абордаж»!

Боишься? Судорожно дрожишь? Она ведь этого лишь ждет!

А ты не зги, поверь в себя и поступи наоборот.

Пусть трусы в панике бегут от уравнений и задач,

Но ты – храбрец, на зависть всем – глаза открой свои, не прячь!

Хоть «препод» строгий и хитер, но главного он не учтет,

Что наш упор куда сильней – заставит выставить «Зачет!».

- Хто з викладачів Вам найбільше запам’ятався і чим саме?

- У нас взагалі була найнезвичайніша та «найприкольніша» кафедра. Усі викладачі унікальні й цікаві по-своєму. Під час вивчення дисциплін ми, окрім регламентованої МОН України програми, отримували ще й додатково купу цікавих знань. Від одного викладача – духовні поняття християнства, і як українська політика перетинається з Біблією. Інший – розповідав нам «лайф-хаки» з шахів, які потім він наказав забути, адже вони не надто працюють. Загалом, викладачі кафедри одночасно як професійні і вимогливі до нас були, так і душевні, людяні. Окремо запам’яталась робота над магістерським дипломним проєктом під керівництвом Віктора Леонідовича Коваленка. Над проєктом ми працювали приблизно рік. Починалося все з «неможливої» ідеї, а закінчилося оцінкою «відмінно», публікацією наукової статті і рекомендацією до аспірантури. Із ним і з Олександром Івановичем Коваленком я спілкуюся і зараз. Варто відзначити й високий професіоналізм викладачів кафедри теплоенергетики, які на той час викладали в нас низку дисциплін.

- Як Ви загалом оцінюєте рівень отриманої освіти?

- Особисто для себе я оцінюю так: той рівень, який я отримав, – далеко не максимум, який міг би отримати, точніше, прийняти та запам’ятати, якби не лінувався, не відволікався і не заглиблювався на повну в соціальну галузь й аспекти студентського життя. Та чи можна без цього назвати студентство студентством? З іншого боку, завдяки отриманим знанням, в подальшій професійній діяльності я зміг успішно вирішувати поставлені задачі й досягати результатів, а досвідчені колеги й моє керівництво відзначали високий рівень підготовки. Тому говорю сміливо: «Я пишаюся тим, що був студентом ЗДІА!».

- Дмитре Олексійовичу, які найяскравіші спогади залишилися в Вас від років студентства?

- Найяскравіші – три: знайомство з нашою групою (був феєричний культурний захід на свіжому повітрі); захист наших дипломних робіт (уже після захисту розумієш, що заради цих емоцій варто було пройти «вогонь, воду та мідні труби»), а також – лабораторні з електротехніки й електроприводу на наших стендах. Тоді ми на практиці (за незалежними результатами досліджень) змогли довести реальну можливість ККД в 107%; закон Ома для неробочої ділянки кола, а також уточнили один із принципів термодинаміки: не тільки ентропія з часом зростає, але й студентська дурість разом із наближенням до написання висновків лабораторної роботи.

- Як склалася Ваша діяльність після Академії, де Ви працювали, які посади обіймали?

- Ще під час початку написання диплома ми з одногрупником вирішили не втрачати час і паралельно кудись влаштуватися працювати. У підсумку після 3-х місяців пошуків і відправки резюме в різні компанії, мені все-таки відповіла одна інжинірингова фірма й мене взяли менеджером з енергоаудиту й альтернативних джерел енергії. Розпочавши працювати, я трохи розчарувався, адже моє завдання полягало лише в пошуку покупців для широкої лінії енергозберігаючого обладнання. Перспективи звичайно були, але душа дивилася безпосередньо в площину інженерії або аналітики, в якісь глобальніші речі в галузі енергетики й промисловості. Тому відразу після захисту диплома я почав шукати інші шляхи розвитку, що в результаті привело мене на ПрАТ «Запоріжкокс», де почав із посади інженера відділу безперервного вдосконалення.

- Яку посаду обіймаєте нині?

- Мій кар’єрний шлях на «Запоріжкоксі» був досить стрімким. Додатково до безпосередніх обов’язків я брав участь в інших актуальних проєктах, наукових конференціях і корпоративних програмах. Це не лишилося непоміченим. За два роки я вже виконував обов’язки, а потім і мене  призначили на посаду начальника відділу безперервного вдосконалення. Завданням відділу стала організація та впровадження комплексної програми «Бережливе виробництво», впровадження заходів, які стосувалися підвищення виробничої культури і операційних поліпшень. Після реструктуризації «Запоріжкоксу» я перейшов на більш велике підприємство – ПАТ «Запоріжсталь», на якому зараз обіймаю посаду менеджера з підвищення ефективності коксохімічного переділу в дирекції з операційних поліпшень. Також беру участь у розробці та впровадженні заходів на всіх інших коксохімічних підприємствах Групи «Метінвест».

- Чи допомагає у Вашій професійній діяльності, Дмитре Олексійовичу, отримана освіта?

- Більшість завдань, які я вирішую під час трудової діяльності, переважно пов’язані з впровадженням ініціатив, спрямованих на підвищення ефективності використання всіх споживаних енергоресурсів на підприємстві, оскільки ці ресурси в коксохімії є ключовою статтею собівартості продукції й одним із фокусів підвищення конкурентноспроможності. А оскільки енергоменеджер, загалом, це фахівець з енергетичної ефективності, то можна сказати, що я працюю за фахом. Також частенько доводиться зіштовхуватися із завданнями науково-дослідного характеру, методи вирішення яких залишилися в пам’яті ще з магістратури. Тому отримана освіта – мій надійний фундамент професійного успіху!

- Як складається Ваша співпраця з вишем? Чи проходять студенти практику на Вашому підприємстві та працевлаштовуються по закінченню навчання?

- Зараз «Запоріжсталь» і «Запоріжкокс» є основними підприємствами в регіоні, де, на мій погляд, створені найкращі умови для проходження практики за технічними та економічними напрямами з перспективою подальшого працевлаштування за фахом (або в спорідненому напряму). Особисто я й нині співпрацюю з кафедрою, зокрема кілька разів був рецензентом дипломних робіт.

- Якою Ви бачите свою подальшу кар’єру?

- Сподіваюсь обійняти посаду керівника більш високої ланки або провідного експерта. Чим більше присвячуєш себе діяльності, яку обрав сам і яка подобається, тим більше прагнеш розвиватися далі, досягати більш далеких горизонтів і глобальної мети. Приваблює й наукова діяльність і дослідження. Загалом варіантів чимало, а життя вже скоригує.

- Дмитре Олексійовичу, а які Ваші захоплення? Як Ви проводите свій вільний час?

- Моя пристрасть – велопоїздки. Частенько, причому в будь-яку погоду, люблю вибратися на велопрогулянку в якусь мальовничу місцевість, проїхати кілометрів так 100-120. Також займаюся творчістю: подобається писати вірші, почав пробувати себе в написанні cover-перекладів іноземних пісень. Але у вільний час, усе ж таки, намагаюся частіше бувати з сім’єю, з друзями; кудись з’їздити, побачити щось нове, я б сказав «бути в курсі життя».

- Що б Ви хотіли побажати сьогоднішнім студентам?

- Бажаю ніколи не здаватися й просуватися до своєї мети, незважаючи ні на що. Найнудніше й найсумніше заняття в житті – шкодувати про втрачені можливості та перспективи. Не бійтеся труднощів, адже в студентські роки вони – найлегші з усіх подальших, які чекають на нас в житті, але й найплідніші. Також раджу якомога частіше збиратися з одногрупниками та друзями з вишу, на молодіжні, творчі, спортивні заходи. Адже такі зустрічі – найбільш насичені й запам’ятовуються на все життя.

- Що Ви порадите випускникам шкіл, які нині обирають майбутню професію?

- Особисто від себе раджу обрати професію, яка максимально відповідає вашим інтересам до того чи того базового предмету в школі, а також – у залежності від своїх сильних сторін й особистісних прагнень. Думаю, не варто гнатися виключно за престижністю професії або перспективами високої зарплати в майбутньому. Тільки якщо спеціальність цікава і ви відчуваєте, що у вас є «внутрішній стрижень» до її освоєння – це буде ключовим фактором подальшого успіху.

 

Інженерний навчально-науковий інститут

Схожі новини