Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка телеканалу «Україна 24» Анастасія Блищик

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка телеканалу «Україна 24» Анастасія Блищик

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: вихованка факультету журналістики, кореспондентка телеканалу «Україна 24» Анастасія Блищик
05.10.2021 16:17 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація проєкту «Історії успіху випускників ЗНУ». Сьогодні в його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету журналістики, кореспонденткою телеканалу «Україна 24» Анастасією Блищик.

- Анастасіє, вітаю Вас! Приємно бачити своїх колишніх студентів, які поринули з головою в журналістику, щодня на екранах телевізора та підкорюють столицю. Розкажіть про свій шлях переїзду до Києва.

- Вітаю! Дякую, що слідкуєте, дуже приємно. Я завжди мріяла про Київ. Столиця України, перспективи, нові знайомства, як би не банально звучало, але МЕТРО... Тому щодня засинала та прокидалася з думкою про мегаполіс. І одного дня правильні двері таки відкрилися для мене. Я поїхала на практику на телеканал «Еспресо» і показала, що тих знань, які отримала в Запорізькому національному університету – більше ніж достатньо. Так я залишилася працювати. Відмовилася від батьківської грошової допомоги та навчилася розподіляти кошти. Адже студентам та ще й без досвіду роботи – ніколи багато ще не платять…  

- Ваша батьківщина – Херсонщина. А як вибір впав на Запоріжжя для здобуття вищої освіти?

- Так сталося географічно, що до Запоріжжя мені ближче та зручніше доїхати ніж до Херсона. Та й сестра, яка, після окупації Криму, вибрала ЗНУ, теж там навчалася. Мама сказала, цитую: «Їдь туди, бо як витратиш всі гроші, буде до кого піти тарілку борщу з’їсти». Так і сталося, вже в четвер грошей не було, тож телефонувала сестрі та казала: «Я так скучила, можна в гості, а їсти є що?». Студенти мене зрозуміють.

- Дивлячись на кожний Ваш стенд-ап, згадую, як ми практикувалися їх писати, попередньо вивчивши теоретичні основи вербального репортерського прийому. Які знання з університету дозволяють Вам ставати щодня більш упевненою та професійною?

- Я обожнюю працювати в кадрі, прямі ввімкнення – це мій козир. Люблю динаміку в кадрі, тож не боюся ходити та все показувати наживо. Звісно, коли почала працювати – страху говорити НА камеру не було, бо це все відпрацювала ще в університеті. За що дякую Вам, Тетяно Арнольдівно, та викладачці Аллі Іллівні Терновій також.

- А щоб порадили студентам, вже зі свого «польового досвіду» для успішної роботи в кадрі, зокрема під час прямого ефіру?

- Студентам раджу не боятися та розповідати все, що бачите або вже побачили на власні очі. Забутьте про складні слова, чим простіше – тим краще. Глядач вам за це подякує. Попередньо домовтеся з оператором про план роботи: куди підете, куди треба повернути камеру та що показати. І не забудьте про свій зовнішній вигляд. Волосся, зачіски, очі виділяйте тінями та обов’язково користуйтеся блиском для губ. Ну, і одяг. Не показуйте декольте, забудьте про топіки та короткі шорти. Ви – обличчя телеканалу, про це треба пам’ятати. Хлопці так само: стримана стрижка, сорочка або поло, брюки чи джинси.

- На які предмети та на пари до яких викладачів факультету журналістики Ви хотіли б потрапити знову, якби була така можливість?

-Звісно, на пари теле- та радіовиробництва, на журналістську етику, не забуваю й про українську мову. І дуже б хотіла повернутися в аудиторію до Костюка Віктора Володимировича. Він неймовірно розумний, чесний та принциповий.

- Ваша група, у якій Ви були старостою, була досить дружня, в ній панувала здорова атмосфера. Пам’ятаю, як Вас обрали 1 вересня в перший день навчання та не змінювали жодного разу до Вашого переїзду в столицю. Розкажіть, які найбільш цікаві моменти закарбувались в пам’яті зі студентського життя?

- Я обожнювала виконувати обов’язок старости. Постійно носила журнал, заповнювала все. Із найбільш цікавих моментів запам’ятала, як мої одногрупники вигадували якісь космічні історії й пояснювали, чому не прийшли на пари. Про це треба окрему книжку писати. Бо потім мені треба було ці байки переказувати викладачам та пояснювати, чому присутні не всі…

- Ви працюєте в новинній редакції. Це – ненормований час зйомок, часом не зовсім позитивні інформаційні приводи. Як Вам вдається впоратися з емоційним вигоранням?

- Емоційне виснаження – це найгірше, що може бути. Віднедавна я навчилася розділяти роботу та особисте життя. Як тільки відчуваю, що вже не витягаю – беру маленьку відпустку та подорожую. А ще, зверталася до психолога. Тут без сміху, всім творчим людям іноді треба це робити.

- Розкажіть про зйомку, яка точно закарбувалась в пам’яті та про яку б написали в мемуарах, якби такі видавали?

- Нещодавно я була в Берліні, знімала зустріч Володимира Зеленського та Ангели Меркель. Це було не перше закордонне відрядження, але його запам’ятаю назавжди. Понад 20 прямих увімкнень за ОДИН день. Переїзди з однієї локації на іншу. І при тому, що Берлін я не знала зовсім. Довелося швидко орієнтуватися. Спасибі речнику Володимира Зеленського Сергію Никифорову за моральну підтримку та допомогу. А ще, нещодавно в мене була справжня посвята в десантниці. Разом із військовослужбовцями проходила пекельну смугу перешкод. Колючий дріт, димова завіса, обкатка танками…ух, максимально екстремально.

- Наостанок не буду просити Вас оформити побажання студентам факультету журналістики ЗНУ, а попрошу дати поради медійникам-початківцям, як не «загубитися» в столиці та знайти своє місце під сонцем, якщо цього не вдалося зробити в Запоріжжі.

- Головне – не боятися. Якщо столиця вас не зламає, значить, зламаєте ви її. Ніколи не бійтеся, тут такі самі люди, як і всюди: завжди підкажуть і допоможуть. Треба пережити цей етап адаптації й вже згодом не захочете повертатися на малу Батьківщину. Київ – це місто перспектив, тут завжди можна знайти роботу, хороших друзів та навіть кохання. Ризикніть – і у вас все вийде.

 

Тетяна Рогова

 

Схожі новини