Університет Абітурієнту Навчання Наука Міжнародна
діяльність
Студентське
самоврядування
Новини пресслужби ЗНУ / Новини / Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: журналіст, менеджер із комунікацій приватного підприємства «Гранік» Максим Савченко

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: журналіст, менеджер із комунікацій приватного підприємства «Гранік» Максим Савченко

Проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ»: журналіст, менеджер із комунікацій приватного підприємства «Гранік» Максим Савченко
07.10.2021 12:58 Все Головні новини Факультети Журналістики Відділ доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування Історії успіхів випускників ЗНУ ZNU Zaporizhzhia National University факультет журналістики відділ доуніверситетської підготовки профорієнтації та працевлаштування пресслужба проєкт Історії успіху випускників ЗНУ

У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація проєкту «Історії успіху випускників ЗНУ». Сьогодні вашій увазі пропонується інтерв’ю з вихованцем факультету журналістики, менеджером із комунікацій приватного підприємства «Гранік» Максимом Савченком. Він переконаний, що журналістика – різнопланова, багатофункціональна та усестороння. Після навчання на журфаці випускники можуть і не працювати за отриманою спеціальністю, але отримані навички та знання точно знадобляться у всіх галузях життя.

- Провчившись в магістратурі, ти завершив навчання рік тому. Найперше: що ти досі згадуєш зі студентського життя та навчання?

- Те, як ми на першому курсі з друзями намагалися відкрити газету. Ми зареєстрували ФОП, але потім все пішло не за планом, і газети не стало. Але ми про це регулярно згадували на парах, потім ще було кілька спроб запустити медіа. І зараз я розумію, що це був дитячий садок, який не мав ніяких перспектив. Але на той момент це давало якесь відчуття важливості. І ми думали, що те, що ми дізналися на першому курсі університету, це вже досвід!

- Вами хтось керував чи самі провадили всі процеси під час створення газети?

 - Ми скооперувалися самі та пішли зареєстрували ФОП на мене. Потім перейшли до етапу самої газети. Там було щось складно, і ми відклали. Але через два роки мені зателефонували з податкової й сказали, що у мене борг зі сплати податків. Шістсот гривень я заплатив штрафу та закрив свою підприємницьку діяльність.

- Чи дав університет тобі ті знання, з якими ти вільно міг прийти у будь-яку редакцію й почати працювати? Чи потрібно було щось вчити наново?

- Була низка предметів, які точно підвищили мою конкурентоздатність на ринку: це і «Фотожурналістика», і «Журналістські розслідування», і загалом «Телевізійна журналістика». Це був фундамент, на якому потім будувалася решта моїх знань у галузях. Із кожною роботою я отримував якийсь невеликий «багаж». І найбільше мене прокачала моя одна з перших робот – це був міський сайт, на якому я працював, здається, півтора року. Там я навчився робити все: починаючи від новин, текстів, я спілкувався також зі спікерами українського рівня – нардепами, представниками місцевих бізнесів і посадовцями. І все це мені довіряли, навіть попри відсутність великого досвіду. Якось воно потихеньку формувалося під час мого становлення як фахівця.

- Деякі студенти зневажають практики, можливості попрактикуватися, які надає університет. Яка твоя думка? Взагалі, як тобі цей симбіоз теорії та практики на факультеті?

- У нас було сім практик під час навчання. Мої колеги, із якими я спілкувався з інших університетів Запоріжжя та й взагалі з інших областей, були шоковані, що нас із першого курсу вже відправляють в якусь редакцію не просто подивитися, а реально щось робити. І вже з другої-третьої практики студенти знаходять собі роботу, влаштовуються, можуть переїхати до Києва. І це не якісь там поодинокі історії, їх реально багато! За часів, коли я навчався, теорії було набагато більше. Але з усього можна було викристалізувати якісь основні речі. Я взагалі вважаю, що університет – це люди, з якими ти вчишся, знайомства, база, яку ти напрацьовуєш. Я й зараз повертаюся до цих контактів у своїй роботі. Бо хтось працює комунікаційником, хтось – журналістом…

- Це підтверджуються слова наших викладачів, що в Запоріжжі немає жодного видання, де б не працювали наші випускники.

- А таких й справді немає! На міському сайті зі мною працювала колега з іншого запорізького вишу. У неї з групи за фахом працювало лише двоє з шістдесят. У мене – із десяток одногрупників залишилися в професії, з паралельної – ще більше. Тобто конверсія в нас в університеті набагато більша, ніж в інших запорізьких.

- Яким був твій професійний шлях?

- Починав я працювати у «Запорозькій Січі», я там пробув до року. Тоді я ще був «зеленим», писав новини, ходив на події. Спершу я просто «заливав» вже готові новини в «адмінку» на сайт. Далі мені почали давати серйозні завдання. Але згодом я зрозумів, що мої цінності відрізняються від редакційної політики, й пішов звідти. Потім ще був один міський сайт, на якому я вперше «вигорів». Там були насправді дуже легкі завдання, які я робив за пів дня. Також я стажувався у «Наші гроші. Запоріжжя». Я зробив одне розслідування, але не відчув якоїсь віддачі. Журналістські розслідування – це така робота, коли в тебе має бути «чуття» на ці всі штуки. Там люди сиділи, вже розуміли контекст, а я – ще ні. І перша моя справжня робота з’явилася потім – це знову був міський сайт. Усе починалося зі звичайних новин, переростало в інтерв’ю, авторські тексти. Там я почав «прокачуватися» в дизайні, робити ілюстрації до матеріалів, це була теж наша фішка. У нас була непогана аналітика, відвідуваність, із нами охоче працювали спікери, ми були в «топі» запорізьких сайтів. Але згодом я з частиною команди звідти просто пішов. Ми захотіли створити своє медіа.

- Ти зараз говориш за сайт «Гетьман»?

- Так, починався він як перше запорізьке видання про гроші та владу. У нас була така ідея створити «запорізький Форбс». Ми сформували пул спікерів, зібрали якусь аудиторію, писали про місцевий бізнес. Ставка була на ексклюзивні матеріали, коментарі. Ми розуміли, що просто новини не мали цінності, тому писали власні тексти. Потім ми вирішили перейти за тематикою на всеукраїнський рівень. Ну, і теж працювали, заробляли гроші. Але, грубо кажучи, виходили в нуль. Це не змогло перетворитися на бізнес. І зараз «Гетьман» став на паузу, він переживає переосмислення сенсу, запуск  сайту ми плануємо масштабувати, знову змінити тематику, взятися за ексклюзиви, об’єднати спікерів навколо себе.

- Під час навчання ти обрав спеціалізацію «Телебачення». І ось через кілька років після випуску ти почав знімати відео для ютуб-каналу. Як навчання на журфаці допомогло тобі у розвитку такої блого-галузі?

- Навчання на «Телебаченні» дало взагалі на роботі перевагу, бо я можу спілкуватися на «мові телевізійників», розуміючи, що вони кажуть і хочуть. Я можу пояснити своєму керівнику, коли ми йдемо на ефір, як це все буде відбуватися. Був такий момент, що після суду брали коментар, а після запису робили «перебивки». Я також це йому пояснював, що можуть питати якісь рандомні речі. Звісно, на факультеті нас дуже добре «прокачали» в технічному плані. Тоді ми працювали не з професійними камерами, а з фотоапаратами. Але я все одно знав, що таке експозиція, як її виставити, як має виглядати кадр, як поставити звук, як монтувати відео. Монтаж – це взагалі найцінніше, що можна було винести із «Тележурналістики». Тому що завдяки тому, що нас навчили монтувати в Adobe Premier, я міг це робити в будь-якій програмі. Тепер на роботі я можу нікого й не залучати до таких завдань, бо сам монтую так, як мені треба. Це, по-перше, економить ресурси редакції, особливо якщо в ній обмаль коштів, а по-друге, підвищує твою цінність як фахівця. Ну, і якщо ти хочеш робити блог на Ютубі, то береш і робиш його.

- Канал «Май мані» – про особисті фінанси, інвестування, маркетинг, економіку. Ти записував на ньому свої блоги. Чому тобі цікава ця специфіка?

- Я майже від самого початку почав цікавитися бізнес-тематикою. Майже у всіх виданнях, де я працював, писав переважно про бізнес. Коли мій наставник у журналістиці та власник каналу Дмитро Єгоров запропонував мені робити блоги на цю тему, то я дуже швидко «включився» та став до справи. Ми також залучалися до різних проєктів. Зараз канал трішки став на «паузу», але я думаю, що він також переживе своє відродження.

- Ти читав лекцію для «Типових Журналістів» про запуск власних медіапроєктів. Тобто для цього було неабияке підґрунтя, адже в тебе, окрім згаданих проєктів, працювало ще видання про локальний бізнес і мінімалізм – «Зе ФОЛК».

- Це взагалі моя «болячка». Колись я, мабуть, зроблю нормальне видання. Тепер у мене в планах створення ще однієї газети. Я за останній час надивився на таку велику кількість періодики, знаю кілька успішних кейсів.

Щодо «Зе Фолку», то це була спроба зробити видання про мінімалізм і відповідальне споживання. Від концепції до реалізації медіа пройшло всього два тижні, це включно з ідеєю, розробкою сайту та збором команди. Спочатку нас було п’ятеро, згодом трішки люди «відсіялися» в процесі. Ми з ними благополучно «відбомбили» три місяці. Не писали новини, а робили акцент на текстах та інтерв’ю. У нас дуже круто виходило, збирали навіть своїх підписників, перегляди. Ми сконцентрувалися на тому, щоб отримати аудиторію, а вже потім вигравати гранти. Але це було моєю помилкою. Головна порада тим, хто хоче запустити власне медіа: перше, що треба вирішити – це знати, звідки ви будете брати гроші. Коли ми почали над цим думати, ми зрозуміли, що не готові до цього. Адже писати грантові заявки, вести бухгалтерію, звітність – це складно. Але люди не могли працювати далі за «просто так», і я вже перегорів… Це був такий непоганий досвід. Я трошки посьорбав редакторського шляху.

- Будемо відвертими, журналісти багато не заробляють. Для того, щоб мати гарний фінансовий стан, треба або йти в маркетинг і продажі, або працювати в «олігархічному» медіа, або засновувати власне. Який варіант обираєш ти?

- Я насправді ще не знаю, який шлях обираю. Бо мені здається, зараз я переживаю «кризу самовизначення». Просто журналістом працювати я вже навряд буду, особливо в новинній журналістиці. Можливо, це буде робота редактором на якомусь притомному сайті. Зараз я дивлюся на галузь комунікацій, це для мене щось нове. Я вірю в те, що можна заробляти на своєму виданні, адже ніколи не знаєш, яке з них запрацює добре.

- Зараз ти трішки відійшов від традиційної журналістики, тепер більше працюєш комунікаційником, контактуючи з громадськістю і ЗМІ. Як тобі цей досвід?

- Цей досвід у мене почався відносно нещодавно. У «Граніку» (підприємство, яке займається вивезенням та утилізацією відходів) я почав змінювати соцмережі, писати інші тексти. Насправді це – зовсім не журналістика. Але це цікаво, набагато більше завдань. Ця робота не про контент, як у журналістиці, а про налагодження системи аутсорсу. Тобто ти маєш знати, кому замовити дизайн, кому – тексти, з ким поспілкуватися з інших питань, налагодити співпрацю з організаторами різних заходів.

- Що б ти сказав собі, першокурснику?

- Я б сказав би: «Максе, не вагайся та йди на сайт “Пороги”». Тому що тоді це був той контент, із яким би я хотів мати справу зараз. А ще там була купа можливостей для самореалізації та навчання.

 

Алла Стрілець

 

Схожі новини