Викладач кафедри слов’янської філології філологічного факультету ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University) Ілля Бєй взяв участь у Перекладацькому семінарі «Перекладачі без кордонів» в Польщі.
Із 14 по 19 грудня в резиденції Колеґіуму Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського – у Замку на воді у Войновицях неподалік Вроцлава –відбувся традиційний Перекладацький семінар «Перекладачі без кордонів» («Tłumacze bez granic»). Як зазначають організатори, цьогорічний семінар присвятили творчості журналіста, публіци
ста та драматурга Тадеуша Ружевича. Модератором запросили Марціна Ґачковського, відомого польського літератора, літературного критика та перекладач. Участь у заході взяли чотирнадцять гостей з України, Білорусі та Польщі.
Спільноту українських перекладачів представляли літераторки та перекладачки Наталія Бельченко та Ія Кива, полоністки та перекладачки Олена Шеремет, Марія Янкова, Маріанна Барчук-Галик, а також викладач ЗНУ та перекладач Ілля Бєй.
– Такі зустрічі – це своєрідний нетворкінг, оскільки це – можливість і нагода поспілкуватися з колегами, розпитати про те, над чим вони працюють, а, отже, дізнатися про літературні новинки задовго до того, як вони вийдуть друком, відчути тенденції в галузі перекладу художньої, наукової або науково-популярної літератури, – розповів Іллі Бєй про важливість участі в таких заходах. – На семінар «Перекладачі без кордонів» відбирали далеко не новачків у своїй справі. Тому цікаво почути їхню сторонню, незаангажовану думку.
Іншим важливим елементом міжкультурного спілкування є обмін інформації про політичні ситуації окремих країн та їхнє сприйняття в Центральній та Східній Європі. Оскільки про це в наших ЗМІ інформації бракує. Тут, наприклад, учасники з перших уст почули про те, що відбувається в Білорусі. Про це розповів Андрій Адамович, котрий змушений був переселитися до Польщі. Проте в жодному випадку це не був «політпросвіт». Атмосферу своєї країні Андрій передав через вірші та анекдоти.
- Семінар у Замку – це така лабораторія праці з текстом зсередини, де колеги, що досконально володіють мовами, допомагають інколи один одному побачити те, що може випасти із замуленого ока того, хто вже довго працює з одним текстом чи одним автором, розкрити інші текстуальні рівні й інші можливості перекладу. Адже один той самий текст має стільки варіантів перекладу, скільки існує перекладачів, а тому не існує одного-єдиного «правильного» перекладу. Кожен хороший переклад – це окремий літературний твір, а перекладач – завжди співавтор, – наголосив Ілля Бєй.
