ГЛАДКИЙ Йосип Михайлович

(р. н. невід., с. Мельники Градизького повіту Київського намісництва – 5.07.1866, м. Олександрівськ (нині Запоріжжя) – останній кошовий отаман Задунайської Січі, перший наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор (1843). Народився в сім`ї сільського старости. З 1820 – на заробітках. Чумакував, був теслею, бондарем. Працював у Одесі, Керчі. Прийнятий в січове товариство на Задунайській Січі з прізвиськом – Бондар. У складі козацького загону у флотилії під командуванням Ібрагім-паші брав участь у війні турків з греками. Під командою кошового Якова Мороза ходив походом під Міссолунгу, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Після цього походу обраний курінним отаманом Платнірівського куреня. З 1827 – кошовий отаман Задунайської Січі. У травні 1828 організував перехід задунайських козаків до Росії. На батьківщину повернулося близько тисячі осіб, із яких 218 були січовими козаками. На чолі задунайського козацтва в лавах російської армії брав участь у штурмі турецької фортеці Ісакчі. Призначений наказним отаманом Окремого Запорозького війська. У 1832–1851 – наказний отаман Азовського козацького війська. Зарекомендував себе як сумлінний і дбайливий офіцер, який опікувався як долею всього війська, так і кожної окремої козацької сім’ї. З 1851 – у відставці. Жив у межах військових земель – у Новоспасівській станиці, згодом на хуторі Новопетриківка. 1862 переїхав до м. Олександрівськ. Жив на Покровській вулиці у власному будинку. Помер від холери. Похований на старовинному козацькому Пилипівському кладовищі в Олександрівську (нині на територія Запорізького національного ун-ту). На могилі встановлено надгробний хрест.1829 отримав дворянський титул. Нагороджений орденом Святого Георгія 4 ст. (1830), діамантовим перснем (1830), орденом Святої Анни 2-го ст. (1832), орденом Святого Володимира 3-го ст. (1840).

Літ.: Яворницький Д. Кошовий отаман Осип Михайлович Гладкий // Ювілейний збірник академіку М.С. Грушевському. – К., 1927; Маленко Л.М. Йосип Гладкий: людина і діяч // Південна Україна ХVIII–ХІХ ст. – Вип. 4(5). – Запоріжжя, 1999. – С. 240–251.

Л.М. Маленко