ГОНЧАРЕНКО Олег Миколайович

(05.08.1959, м. Теміртау Карагандинської обл., КРСР) – поет, член Національної спілки письменників України. У 1976 закінчив технічне училище №5 м. Мелітополь. Працював складальником корпусів металевих суден у Чернігівському порту. Деякий час працював слюсарем, ливарником, майстром, оператором заводської котельні. Навчався в Мелітопольському автомоторному технікумі та Мелітопольському державному педагогічному ін-ті. Нині працює столяром. Почав писати вірші в шкільні роки. Друкувався в армійських газетах, журналах «Прапор», «Березіль», «Дніпро», альманахах «Вітрила», «Хортиця», «Великий Луг» тощо. Автор збірок «Крони дитинства» (1988), «Мрія і любов» (1996), «Світ очей моїх» (2003), «Дорога крізь хату» (2004), «Храм голосів» (2006), «Собор одкровень» (2007) та ін. Лауреат премій: обласної молодіжної та премії Фонду Спілки письменників України «Літературна скарбниця».

Літ.: Письменники Запорізького краю. – Запоріжжя, 2002. – С.394–399; ; Фесюк О. «Петрогліфи» Олега Гончаренка // Нов. день. – 1992. – 28 квітня.

О.О. Стадніченко