ГОРДІЄНКО Кость

(? – 1733) – кошовий отаман Запорозької Січі (1702–1728, з перервами). Народився на Полтавщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Як кошовий отаман виступав проти посягань московського уряду на Запорозькі Вольності. Очолював операції запорожців проти гарнізонів російських фортець, збудованих у межах Вольностей Війська Запорозького Низового. Спочатку знаходився в опозиції до гетьмана І. Мазепи. У березні 1709 на чолі восьмитисячного загону запорожців приєднався до Мазепи у Диканьці. За посередництвом гетьмана 28.3.1709 уклав угоду зі шведським королем Карлом XII про шведську протекцію і про спільну боротьбу проти Московського царства. Поразка шведів під Полтавою змусила Г. відступити за межі України, у Бендери (Молдова), разом із Мазепою і Карлом XII. Після смерті Мазепи підтримував гетьмана Пилипа Орлика. Весною 1711 очолював загін запорожців у невдалому поході П.Орлика на Правобережну Україну. Після укладення Росією і Туреччиною Прутського трактату 1711 Г. перейшов до Олешківської Січі, де перешкоджав поверненню козаків до Росії. У 1711–1828 обирався кошовим отаманом Олешківської Січі. Помер там само.

Літ.: Кащенко Адріан. Кость Гордієнко-Головко. Останній лицар Запорожжя // Дніпро. – 1991. – № 4. – С. 148–165.

С.Р.Лях