У Запорізькому національному університеті (ZNU, Zaporizhzhia National University) триває реалізація профорієнтаційного проєкту «Історії успіхів випускників ЗНУ». У його рамках пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з вихованкою факультету соціології та управління, регіональною представницею програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (USAID/ENGAGE), громадською діячкою, волонтеркою, вченою Валерією Овчаровою.

Розкажіть, будь ласка, чому свого часу Ви обрали для здобуття вищої освіти саме ЗНУ?
Скажу відверто, це було несвідоме рішення. Я після школи не мала чіткого уявлення щодо того, ким би я хотіла бути. Усе розмите... Хоча успішно склала ЗНО, мала високі бали. Для мене було важливо вступити на бюджет спеціальності гуманітарного напрямку. Обрала ж ЗНУ тому, що виш розташовувався недалеко від мого рідного міста Токмак. Але факультет і спеціальність, чесно кажучи, випадково визначила для себе. Коли подавала документи, дуже вагалася між тим, що обрати: «Соціальну роботу»? «Політологію»? Чи «Екологію» на біологічному факультеті? Урешті, все сталося доволі рандомно. Але це було одне з найуспішніших рішень, які я зробила в своєму житті.
Які спогади щодо студентських років є для Вас найціннішими та які отримані у виші знання стали найкориснішими у дорослому житті й у роботі?
Однозначно найяскравіші студентські спогади маю від участі в роботі органів студентського самоврядування. Я координувала волонтерський рух на факультеті соціології та управління, а також мене залучали й до відповідної ланки роботи у ЗНУ. Щодо знань, котрі стали найкориснішими, то дуже важко виділити щось одне. Адже все спрацювало саме в комплексі. Я добре навчалася в університеті. Вважаю, теоретичні знання повинні йти пліч-о-пліч з практичними навичками, які я отримувала за рахунок, скажімо, участі в роботі органів студентського самоврядування, за рахунок волонтерської діяльності. І ось цей комплекс знань і навичок став дуже допоміжним після завершення університету. Уже завдяки такій активності, успішному навчанню у виші, активній життєвій позиції, роботі в громадському секторі на 4 курсі я була працевлаштована навіть без попереднього досвіду, який би фіксувала моя трудова книжка. Я обіймала посаду директорки Обласного центру праці для молоді. Це власне за рахунок того, що я добре навчалася, мала гарну репутацію як людина активна, відповідальна, яка вміє працювати з молоддю, вміє організовувати різноманітні заходи та проєкти. Відповідно це мені дуже допомогло отримати перше місце роботи й далі вже розвиватися в професійному напрямку.
Яких викладачів Ви найчастіше згадуєте зараз, чи спілкуєтесь із ними після завершення навчання?
Я до сьогодні підтримую зв'язок із деякими викладачами. Окрім того, зараз триває моє навчання в аспірантурі ЗНУ, тому така співпраця триває. Дуже теплі відносини маю з Ганною Валентинівною Бойко, яка під час мого навчання обіймала посаду заступниці декана, відповідала за координацію студентського самоврядування, відповідно ми дуже тісно співпрацювали. Також теплі спогади в мене пов’язані з Максимом Анатолійовичем Лепським, деканом ФСУ на той час. І зараз триває наша комунікація, іноді навіть по роботі перетинаємося. Насправді я радію, що навчалася на факультеті соціології та управління, бо всі викладачі мною сприймалися дуже позитивно. З усіма дуже гарні відносини склалися.
Чи зустрічалися з колишніми одногрупниками, чи цікаво було дізнатися, чим саме вони займаються на сьогодні?
Насправді, ми не часто зустрічалися. Я закінчила ЗНУ у 2015 році, то якоїсь спільної зустрічі ще не випадало організувати. Але з багатьма продовжилася моя дружба в соціальних мережах. Слідкуємо один за одним, бачимо, як склалося життя кожного з нас. З деким навіть перетинаємося по роботі. Насправді університет дав мені дуже багато друзів, цікавих особистостей я тут зустріла. Іноді це навіть були не мої одногрупники, а представники різних факультетів, спеціальностей, потоків, із якими ми взаємодіяли по лінії студентського самоврядування.
Чи змінили б Ви щось у Вашому житті, якби знову стали студенткою?
Ні, нічого не змінила. Я досить відповідально ставилася до свого навчання. Єдиний момент: я б раніше почала користуватися міжнародними можливостями. Перша моя участь за проєктом Еразмус+ була вже на 4 курсі. А на 5 курсі я була вагітна. У мене вже є донечка, тож не так легко вирватися навіть на 2-3 тижні, місяць чи більше. Тож шкода, що я перші три роки свого навчання не користувалася цими можливостями. Я не дуже була обізнана про них, не мала достатньої сміливості їхати кудись самостійно. І ще один момент – знання англійської. Я б відповідальніше ставилася до її вивчення!
Чим Ви сьогодні займаєтесь, у якій галузі працюєте, як саме обрали цю професію?
На сьогодні я є регіональною представницею програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (ENGAGE), що реалізовується Pact в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Це моя основна діяльність. Але зараз у воєнний час я ще дуже активно й професійно займаюся волонтерською діяльністю. Ми відкрили Центр підтримки мешканців тимчасово окупованих територій. І у вільний від роботи час ми займаємося допомогою ВПО, котрі зараз у Запоріжжі. Нам вдалося зібрати велику потужну команду. Це все навіть працює без мене, просто я іноді долучаюся, якісь поради надаю чи допомагаю їм у написанні звітів. Ще навчаюся в аспірантурі ЗНУ, пишу дисертацію, хочу захиститися й бути кандидатом наук. Моя робота передбачає задіяність у громадському секторі. Я починала працювати з молоддю, тож далі й пішла цим шляхом. Працювала ще в Обласному центрі для молоді, очолювала відділ із розвитку волонтерства та професійної орієнтації молоді. Але робота в комунальній установі має певні обмеження (графік, рівень оплати праці тощо). Тож я мусила шукати інший варіант, при цьому моїм завданням було мати певну суб’єктність, свободу дій, можливість щось створювати. Так я знайшла те, що шукала в рамках програми «Долучайся» (ENGAGE). Тож я працюю в її громадському секторі, консультую громадські організації, допомагаю їм вести гранти, які вони отримують від програми «Долучайся». Також ми працюємо над підвищенням рівня громадянської освіти, залученості громадян у процеси прийняття рішень, співпраці між організаціями громадського сектору. Дуже люблю свою роботу, свою команду. Отримую справжнє задоволення від цього. Рада що завдяки Запорізькому національному університету, завдяки моїм активностям у ньому, я зараз займаюся своєю улюбленою справою: працюю з людьми, працюю з молоддю, працюю в громадському секторі та долучаюся до змін.
Що Вас надихає у роботі та якими здобутками Ви пишаєтесь?
Мене завжди надихає в роботі результат. Це дуже важливо. Я бачу, як ми впливаємо на суспільство, як ми змінюємо життя людей. Ми робимо їх активнішими. І відповідно змінюється наша держава Україна, наше місто Запоріжжя, громада чи якесь село, будь-який населений пункт, де ми працюємо. Це мене дуже тішить і це мене надихає на подальшу роботу. Щодо здобутків, якими я пишаюся, то перше, що спадає на думку, це формальні статусні речі, як-от «стипендіатка Кабінету Міністрів України за досягнення в розбудові молоді» чи «отримувачка гранта Президента України», «стипендіатка програми Європейського Союзу Східного партнерства (Eastern Partnership Civil Society Facility). А ще нещодавно мене відібрали для участі в закритій програмі для молодих політичних лідерів (Посольство США в Україні). Вона передбачала обмін, навчання в США впродовж місяця. Тож цією можливістю я скористалася в липні. Була однією учасницею з України, мала нагоду познайомитися з 20 учасниками із інших країн, подивитися, як працюють інші політичні державні інститути США. Пишаюся також громадською організацією, яка була створена 2018 році мною та моїми колегами, а сьогодні відіграє доволі потужну роль в системі допомоги ВПО, мешканцям тимчасово окупованих територій. Я дуже рада, що ми зараз маємо можливість допомагати людям і знайшли своє корисне активне місце в цей складний для нашої країни час.
Які Ваші професійні пріоритети?
Моя відповідь на це питання також і про цінності та майбутні плани. Я хочу зростати, адже не всі речі, котрі я виконую, даються мені легко. То моє місце роботи зараз – це моя точка зростання. Мої пріоритети в подальшому – завжди бути ось у такій позиції: працювати там, де ти зростаєш, навіть там, де тобі трішки некомфортно. Там, де тобі потрібно робити якісь зусилля для того, щоб виконувати свою роботу. Відповідно в такий спосіб ти зростаєш. Ось це, мабуть, і є мій пріоритет: постійно рухатися, зростати, не сидіти на місці, мати можливість створювати щось і змінювати світ.
Яким Ви бачите своє подальше професійне майбутнє, про що мрієте?
Мрію мати більше можливостей, компетенцій, повноважень розбудовувати, розвивати та змінювати нашу країну.
Що Ви можете порадити студентам і випускникам ЗНУ, зокрема Вашого факультету соціології та управління Запорізького національного університету?
Бути активними, сприймати університет не тільки як місце, де проходять ваші пари. Адже університет – це комплексний майданчик для того, щоб зрощувати себе. Тож коли йдете на пари, то будьте в цьому процесі: готуйте свої доповіді, викладайте свої думки, як-то кажуть «без листочка», ставте питання, дискутуйте, не погоджуйтеся, висловлюйте свою позицію. Так ви практикуєте, розвиваєте аналітичні здібності, критичне мислення, навички відстоювати свою позицію, доводити, аргументувати. Університет – це й місце, де ви можете помилятися, бо ви навчаєтеся. І це нормально. Коли ви вже підете на роботу, то буде важко помилятися, там вже будуть певні наслідки. Університет – це гарне місце спробувати себе в різних галузях за рахунок волонтерської діяльності, студентського самоврядування, спробувати себе в дизайні, проєктному менеджменті, в ролі ведучого, організатора подій. Будь-що ви можете спробувати під час навчання в університеті. Але ви повинні користуватися всіма можливостями, котрі надає виш: пари, навчання та світ громадської діяльності, органів студсамоврядування. Це дуже корисно. І я б хотіла, щоб студенти не недооцінювали оцю частину можливостей громадського навантаження і займалися всім цим, у межах університету, окрім того, що гарно навчалися. Ці навички дуже важливі, навіть критично важливі для побудови вашої професійної кар’єри.

Підготувала Марія Канцелярист

Слідкуйте за подіями вишу також на соцмережевих сторінках пресслужби ЗНУ:

https://www.facebook.com/pressluzhbaZNU

https://www.instagram.com/pressluzhbaznu/

https://t.me/pressluzhbaZNU

 

Для довідки
У Запорізькому національному університеті за ініціативи відділу доуніверситетської підготовки, профорієнтації та працевлаштування від 2020 року реалізують творчий проєкт проєкт «Історії успіху випускників ЗНУ». Втілюють його в життя представники всіх факультетів, інженерного навчально-наукового інституту ЗНУ ім. Ю.М. Потебні. Активно долучаються до роботи й представники факультету журналістики, пресслужби вишу. Вони створюють матеріали про успішну професійну кар’єру наших випускників. Представники усіх факультетів університету та інженерного інституту допомагають налагодити зв'язок із випускниками факультетів різних років. Долучитися до цієї ініціативи можуть усі охочі випускники Запорізького національного університету та інженерного інституту ЗНУ (колишня Запорізька державна інженерна академія та Запорізький індустріальний інститут), котрі бажають поділитись із майбутніми молодими фахівцями таємницями професійного становлення, допомогти їм працевлаштуватись, на власному прикладі продемонструвати, як реалізувати себе у професії, тощо. Для цього треба надіслати матеріали чи контакти відповідної особи на пошту: znu.pressa@gmail.com
Слідкувати за проєктом «Історії успіху випускників ЗНУ» можна за лінком:
https://bit.ly/2HixRA8
Сьогодні архів проєкту - це вже більше 300 історій успіхів талановитих випускників Запорізького національного університету!

Схожі новини